Був багатієм, а без дружини став бомжем
Коли Ніна та Сергій поженилися, то були бідні, як церковні миші. Але, беручкі до роботи, вони зразу після одруження вирішили: будуть займатися бізнесом.
Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
За весільні гроші купили вагончик біля автостанції і відкрили в ньому кафе. Ніна з ранку до ночі була там і за бармена, і за офіціанта, і за прибиральницю. Сергій же сам зробив у приміщенні ремонт, підібрав хай «беушне», але якісне обладнання для роботи, доставляв продукцію, відповідав за бухгалтерію.
Крутилося подружжя, як білки в колесі. Однак і результат радував. Уже через пару років із вагончика біля автостанції переїхало кафе в гарне приміщення в центрі міста. Ніна із Сергієм стали поважними бізнесменами і таких же поважних людей приймали у своєму закладі.
А ще через пару років подружжя відкрило за містом відпочинковий комплекс. Там були і ресторан, і невеличкий готель, і басейни, й альтанки на вулиці. Тож кожен, хто знав цю сім’ю, казав: «От молодці! Таку пару можна ставити всім у приклад».
Проблеми почалися, бо не мали дітей
Коли Ніні та Сергієві виповнилося по 30 років, здавалося, вони досягнули всього, чого хотіли: прибутковий бізнес, соціальний статус, можливість жити на широку ногу. Єдине, що ятрило душу, – відсутність дітей.
Уже до кого тільки не зверталися, до яких світочів медицини не їздили, – марно. «Ви здорові», – казали лікарі. А чому немає дітей – ніхто не міг пояснити.
Звісно, Сергій усе спихав на Ніну. А вона, дурна, й вірила. Через це почувалася винною, догоджала в усьому чоловікові, аби тільки не покинув її, «безплідну». І так поступово Сергій перетворився на домашнього тирана. Кожен день знаходив, чим докорити жінці. То казав, «розтовстіла, як свиня». То кривився: «Вдягнулася, як лохушка». А коли побачив у дружини зморшки на лиці – заявив: «Ніно, ти вже робишся, як стара баба».
Замість поставити чоловіка на місце, Ніна зачинялася у ванній і плакала. А Сергій шукав собі «на стороні» довгоногих красунь. Не ховаючись, ходив із ними по ресторанах і нічних клубах. А коли закадрив «Міс-студентку України», то взяв її до себе на роботу як заступницю директора з маркетингу й реклами і вже безсоромно возив її і на ділові зустрічі, і в робочі відрядження, і на якісь світські заходи.
Важке розлучення
Витримати таке приниження Ніна вже не могла. Тож, коли Сергій повернувся з чергового «відрядження» на Мальдівах, дружина сказала:
– Сергію, ми давно вже стали з тобою чужими. Тому давай розлучимося. І хай кожен живе, як хоче.
Ніна сподівалася, що чоловік спробує зберегти шлюб, запропонує щось змінити у стосунках. Але ні. Він зрадів пропозиції. Можливо навіть, і сам її давно виношував, тільки думка про поділ майна зупиняла.
– І що ти мені запропонуєш, якщо погоджуся? – запитав, хитро примруживши ліве око.
Ніна глянула на пику чоловіка і хотіла просто плюнути в те примружене око. Але за стільки років у шлюбі навчилася контролювати емоції. Тож спокійно запитала:
– А що ти хочеш?
Сергій свердлив дружину поглядом і думав: пустити її з торбою по світу чи все-таки вділити щось із їхніх багатомільйонних статків.
– Ну… дивися… І наш відпочинковий комплекс, і цей будинок, і машини – то все здебільшого моя заслуга. Бо я вирішував, де брати гроші, куди вкладати, як обходити податки. А ти просто робила те, що я тобі казав, – промовив Сергій, відсьорбнув із бокала віскі і запхнув до свого писка бутерброд із ікрою. – Інший би на моєму місці заплатив тобі, як найманому працівникові при звільненні, – дві зарплати плюс відпускні.
Ніна стояла, як натягнута струна. Бо і вона, і сам Сергій знали: він бреше. Всі ідеї вони придумували разом. Куди вкладати гроші – теж вирішували спільно. Єдине, до чого Ніна не мала стосунку, – до схем із ухилення від податків.
Тим часом Сергій із виглядом великого благодійника запропонував Ніні, аби лишала собі авто, яким їздить, взяла гроші на купівлю квартири. «А щоб мала, за що далі жити, можеш лишатися в статусі найманої працівниці. Буду давати тобі зарплату адміністраторки мого комплексу», – підсумував чоловік.
Такого нахабства Ніна вже просто не витримала.
– А то нічого, що, за законом, усе спільно набуте у шлюбі майно має бути поділене між нами порівну?
– Ти на мої гроші рота не роззявляй-но! – змінився Сергій на лиці. – А як будеш «видєлуватися», заплачу, кому треба, хабаря, через суд заберу все майно, і будеш ти гола й боса.
– То от, як ти заспівав?! – не вірила Ніна своїм вухам. – Ну, що ж: а я тоді напишу заяву в антикорупційне бюро, розкажу про всі твої махінації, здам, кому, коли і скільки ти возив хабарів. І загримиш ти до тюрми, як миленький!..
Знайомство у кав’ярні
Від тої важкої розмови минуло п’ять років. Розлучення забрало в Ніни немало здоров’я. Але вона таки вигризла собі частину статків, які заробила у шлюбі із Сергієм.
Щоб раз і назавжди перегорнути цю сторінку свого життя, жінка переїхала в інше місто. Сестра й батьки, які там мешкали, підтримали не лише морально. Вони допомогли, коли Ніна вирішила відкрити кав’ярню-кондитерську. Сестра через соцмережі так розрекламувала новий заклад, що буквально зразу він почав приносити прибутки.
На відміну від життя у шлюбі, зараз Ніна вирішила не тільки заробляти гроші, а й дбати про себе. Щоб вийти з отого стану «жертви», вона почала займатися із психологом. Зрозумівши, що в першу чергу треба любити себе, а вже потім – людей довкола, вона записалася на фітнес. Почала щотижня відвідувати то косметолога, то масажиста. Більше того – відкрила в собі хист до малювання і прикрасила кав’ярню своїми ж картинами.
«О, а ви не знаєте, хто автор цих полотен?» – одного ранку поцікавився відвідувач, якого Ніна ніколи раніше не бачила. «Знаю, а що?» – з інтересом запитала в нього. «Просто ці роботи дивним чином поєднують внутрішній біль та світло віри», – оглядаючи картини, промовив гість.
Як виявилося, Олег (так звали чоловіка) був мистецтвознавцем. І коли почув, хто авторка полотен, то ще більше зацікавився. Він із годину, поки в кав’ярні не було відвідувачів, балакав із Ніною. На прощання попросив номер телефону. А ввечері запросив сходити разом на вихідні до театру. Після Олегового дзвінка Ніна відчула якесь таке тепло, таку душевну близькість із цим майже не знайомим чоловіком, що сама себе запитала: «А що ж то буде далі?..»
Знайшла кохання й народила доньку
– Алло! Ніночко! Невже то правда? – радісно кричала у слухавку кума. – У 40 років народити дитину – це ж таке щастя!!!
– Дякую, кумцю. Я й сама не можу повірити, – усміхалася Ніна й дивилася на донечку, яка смоктала мамину цицю.
– Вітаю тебе, моя дорога! Ти заслужила! – далі говорила кума. – А про Сергія ти, до речі, чула? Всі твої сльози йому вернулися. Та ще й як! Він же перед ковідом думав бізнес розширяти. Набрався кредитів, як собака бліх. А почалася пандемія – та й нема чим погашати борг! Банк забрав у нього хату, забрав машину. Переїхав Сергій жити у ваш той комплекс. Був там і за сторожа, і за сантехніка. Потім, уже після карантину, пробував розкрутитися. Знайшов одну коханку, щоб йому помагала, – вигнав. Бо вона всі прибутки переводила собі на рахунок. Потім іще якісь сцикухи з ним там жили. Але, видно, знову без толку. А недавно весь його комплекс згорів! Чи то проводка замкнула, чи хтось навмисно підпалив? Казали люди, що то Сергій сам міг напитися, закурити й наробити біди. А стіни дерев’яні – спалахнули, як сірник. Так що став твій Сергійко бомжем. Зараз то в одних людей попроситься пожити, то в інших. Все хорохориться, що почне новий бізнес. Але сп’яну комусь плакався, що молодим коханкам від нього тільки грошей треба й сексу, і що без своєї Нінки він – як нуль без палиці…
Після цих слів інша б на місці Ніни зловтішалася. Але сама Ніна вже давно відпустила образи. Більше того – навіть дякувала Богу, що все так сталося. Бо якби не Сергієва підлість, Ніна так би й не пізнала ні справжнього кохання, ні щастя материнства…
Поліна Костюк
Ілюстративне фото Unsplash
Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.