Як є гроші, то можна й чоловіка купити слухняного?

Тамарі змалечку повторювали, що вона – мамина і татова зірочка.

Ще б пак: єдина дитина в сім’ї. 20 років Володя з Валею чекали появи донечки. І коли обом було по 40 літ, Бог таки зробив їх батьками, - йдеться у газеті «Твій вибір».

Володя з Валею були людьми не бідними. Мали в селі магазин, возили до міста на ринок свою сільгосппродукцію. Тож Тамара завжди була оточена не тільки любов’ю та увагою, а й грішми. Що не попросить – усе їй куплялося. А слово доньки було для батьків закон.

Росла дівчина дуже балуваною. Тільки щось не по її – закатувала скандал. А батьки, замість приструнити дівулю, бігали перед нею на задніх лапках.

Не дивно, що коли настав Тамарі час виходити заміж, то чоловіка їй шукали до пари: щоб мав гроші, повагу в районі і, звичайно ж, любив «зірочку».

Колобок і Змія – пара не сумісна

Першим претендентом на руку і серце Тамари став Максим Йосипович. Хоча був він мужчиною вже не першої свіжості, але дуже подобався батькам. Розсудливий, спокійний, колись працював на митниці, а потім зайнявся будівельним бізнесом. Одне слово, грошей мав – кури не клюють.

«Тамарцю, ти з ним житимеш – як у Бога за пазухою, – не раз переконував Володя свою норовливу дочку. – Ми з ним постійно їздимо на риболовлю. То він п’є тільки віскі, а воно – по три тисячі за пляшку! Закусює тільки ікрою, і то найдорокшою! Вийдеш за нього – то все село буде тобі завидувати!»

Тамара, звісно, геть не хотіла спати й цілуватися з мужиком, який їй майже в батьки годився. Але, щоб не дратувати батьків, махнула рукою: «Добре, вмовили! Тільки майте на увазі: я нічого вам не обіцяю. Просто подивлюся, що він за орел».

Після цих слів Володя зразу схопив свою мобілку, знайшов там номер Максима Йосиповича і з інтригою в голосі прошепотів у трубку: «Треба зустрітися. Здається, наша дівчинка не проти».

Буквально на другий день батько замовив у місті столик у дорогому ресторані, вдягнув костюм і білу сорочку, мама ледве влізла у своє вечірнє плаття. Бо ж думали: якщо все піде добре, то з дочкою та майбутнім зятем домовляться про заручини, може, навіть – про весілля.  Та коли замість розрекламованого нареченого-мрію Тамара побачила маленького товстенького і повністю лисого мужичка, то аж утратила дар мови.

– Тату, що це за колобок? Та він за животом і ніг своїх не бачить, – просичала батькові на вухо, як тільки познайомилася з кавалером.

Зухвальство, яке Тамара демонструвала весь вечір, Максиму Йосиповичу явно не сподобалося. «Ото змія підколодна, – подумки охарактеризував Тамару. – З такою женитися? Ага, знайшли дурня». І на тому «сватання» закінчилося.

Шумахера як вітром здуло

Наступним претендентом на руку і серце став хлопець, якого Тамара знайшла в інтернеті на сайті знайомств.

Шумахер (так представлявся кавалер, якого насправді було звати Рома) був дійсно красунчиком. Чорнявий, із небесно-синіми очима й фанатичною любов’ю до швидкої їзди, він умів закохувати в себе жінок.

Щоб бути поруч із Ромою, Тамара спеціально переїхала від батьків і винаймала у місті квартиру. Шумахер катав її на своєму дорогущому мотоциклі, присвячував дівчині пісні (бо ще й непогано грав на гітарі).

І ось так – трохи млосних поглядів, ніжних поцілунків, бурхливої ночі, зранку троянди й кава в ліжко – і Тамара втріскалася в Рому по вуха.

«Ти мій король!..» – мліла дівчина в обіймах нового кавалера. А Шумахер у відповідь лише вдоволено усміхався від своєї чергової перемоги.

Через місяць стосунків Тамара запросила Рому поїхати до себе в село. Мовляв, там така природа, стільки грибів у лісі, погуляємо, відпочинемо. Але, щойно молоді люди переступили поріг хати, як Шумахер зрозумів: щось тут не те відбувається – пляшка на столі, закуска. Тамара покликала батьків і, показуючи на хлопця, сказала їм:

«Знайомтеся. Це мій майбутній чоловік».

Батьки у відповідь натягнуто усміхалися і не знали, що сказати. Та ще більше ця новина збентежила самого «нареченого». Він зблід, і, якби не вчасно підставлене крісло, мабуть, гепнувся б прямо в коридорі.

Вечір знайомства був схожий на натягнуту струну. Батьки не знали, як поводитися і про що говорити. Мама стежила за тарілкою гостя. Тато пробував, було, завести мову про риболовлю. Хлопець лише мовчки пережовував черговий наїдок. І тільки Тамара балакала за всіх, разом узятих, та щохвилини цілувала «свого красунчика».

Від вибору доньки батьки були не в захваті. Проте перечити не сміли і вирішили перейти до суті справи. Та, щойно наречений почув про «весілля», як усю його крутизну вітром здуло. Вхопившись за мобільного, «наречений» забелькотів про якусь невідкладну справу, попрощався і... зник назавжди (подейкували навіть, що переїхав до Києва).

Сирота із залізним терпінням

«Не побивайся так, доню. Може, воно й на краще», – втішала мама Тамару. А тато із сусідньої кімнати голосно додавав: «Не «може», а точно! Ще тільки мотоциклістів у моїй хаті не було!»

Коротко кажучи, після сімейної наради батьки вирішили шукати такого жениха, який би шанував їхню Зірочку, не втікав і не сварився. І, якщо буде слухняним, отримає за це все, що забажає: квартиру, машину, місце в сімейному бізнесі.

Перебравши в пам’яті з десяток кавалерів, батьки зупинили вибір на трьох претендентах. Двох із них Тамара відшила зразу і лише останньому – Сергію – дозволила спробувати завоювати своє серце.

Сказати, що свіжоспечений претендент був у захваті від дівчини, не взявся б ніхто. Своєму ліпшому другові Сергій не раз казав: мовляв, дівчат любить скромних, тихих, а тут така профура попалася! Але товариш у відповідь підбадьорював: «Я б із нею навіть заговорити боявся. А ти молодець, он уже пів року шури-мури крутиш».

Навіть батьки Тамари – і ті дивувалися, де в Сергія стільки терпіння. Втім дочка на їхні зауваження лише сміялася: «Хоче придане – хай терпить». І Сергій терпів. Від безвиході, від того, що ще у 18-ть лишився сиротою і рахував кожну копійку, щоб мати на шматок хліба.

Тоді, а було це два роки тому, влаштувався до Володі з Валею помагати з доставкою товарів у магазин. Після першого місяця роботи Сергій став незамінним помічником: усе ловив на льоту, не цурався найтяжчої роботи, через рік став правою рукою Володі, тож і відмовити в пропозиції одружитися з Тамарою просто не зміг.

Усе так не буде

Коли до весілля лишалося менше від місяця, батьки дуже боялися, щоб Сергій не передумав в останній момент. Бо Тамара як із ланцюга зірвалася: совалася з подружками по ресторанах, удома не ночувала, навіть, казали, закрутила в інтернеті якийсь роман. Відтак Володя з Валею покликали Сергія на розмову, дали йому ключі від нещодавно купленої квартири в місті і зі словами «Це тільки аванс» стали чекати дня одруження.

Застілля вдалося на славу. Подарунки стояли горою. Додому молодята їхали новенькою, батьками подарованою іномаркою. Тож Сергій отримав навіть більше, ніж планував. Медовий місяць молодята провели в Карпатах. А коли повернулися додому, в новеньку квартиру, Сергій одразу почав пояснювати Тамарі, що вона тепер – заміжня жінка, господиня дому і матиме свої обов’язки.

Після чергової з Тамарою сварки по телефону Сергій прийшов утомлений додому: «А що в нас робиться? Чому по квартирі все розкидане?» Не дочекавшись відповіді, пішов на кухню: «А чому нема вечері?!» – запитав голосно, думаючи, що дружина сидить у спальні.

«Ти що, вирішила в мовчанку пограти?» – вже роздратовано запитав, прямуючи до спальні. Одначе й там Тамари не було, а замість неї на ліжку білів папірець: «Буду пізно. Не чекай. Твоя Зірочка».

«Ти вирішила, як у батьків є гроші, то куплять собі слухняного чоловіка? – промовив сам до себе Сергій. – А от тут, дорогенька, ти помиляєшся».

Поліна Костюк

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.