Життя

Почувши молитви біля цієї чудотворної ікони, Господь дарує щастя материнства і рятує від раку

Почувши молитви біля цієї чудотворної ікони, Господь дарує щастя материнства і рятує від раку

У попередньому номері газети ми розповіли вам, дорогий читачу, про історію «воскресіння» 500-річного Благовіщенського собору в Ковелі, його пробитих цвяхами євангелістів, яких люди переховували від совєтів на горищі. Із настоятелем храму о. Василем (Мичком)  повідали про те, як у квартирі ковельчанки замироточили хрестики на стіні, а також почали історію про Тихненську ікону Богородиці, яка самооновилася.

Про це йдеться у газеті "Твій вибір".

– Історія самооновлення почалася з того, що 2011 року до мене підійшла парафіянка й розповіла: у селі неподалік Ковеля, в хаті батьків, зберігається дуже стара ікона. Оскільки вік її – понад 150 років, то фольга і зображення  всередині образка геть почорніли. Але ж святу річ негоже викидати, – продовжує оповідь о. Василь. – То жіночка протирала час від часу ту ікону в пам’ять про покійних батьків, і так тривало впродовж багатьох років. А влітку 2011-го жіночка приїхала у стару хатину, зайшла до світлиці – а ікона сяє! «Що мені, отче, з нею робити?» – запитала парафіянка. «Це, – кажу, – ваша власність. Тож і Вам вирішувати».

Щоб усі охочі могли приклонитися перед святим образом, жіночка передала ікону Благовіщенському храму. В соборі старовинний образ продовжував самооновлюватися. І тепер лише давня рамка та стиль  зображення Богородиці свідчать про вік церковної реліквії.

«Минулої ночі вві сні я побачила саме цю Божу Матір»

Втім чи не найбільшою окрасою храму є чудотворна ікона Богородиці «Всецариця». Скільки років святому образу – загадка. Відомо тільки, що 100 років ікона належала Благовіщенському собору. Коли Божий дім зруйнували, «Всецарицю» компартійні боси передали до церкви, діяльність якої контролювалася кадебістами. А коли в місті «воскресили» Благовіщенський храм, образ Богородиці повернувся «додому» і став помагати всім нужденним.

До речі, спочатку віряни не знали, що ікона чудотворна. Молилися до неї. Милувалися майстерністю невідомого іконописця. Задивлялися на неймовірної краси Богородицю з Дитятком на руках. А десять років тому за кілька годин після літургії до собору зайшла зовсім юна дівчина. Повільно зайшовши до храму, вона роззиралася, ніби шукаючи щось навкруг себе. А потім підійшла до «Всецариці» і стала ревно і довго молитися.

«Здрастуй, дитино. Що привело тебе в наш храм?» – запитав священнослужитель, коли дівчина піднялася з колін. «Привела ось ця ікона», – вказала незнайомка на святий образ. – Минулої ночі вві сні я побачила саме цю Божу Матір. Вона сказала знайти Її та прийти помолитися. Коли я прокинулася, поняття не мала, де шукати Богородицю. А сьогодні проїжджала повз собор, і якийсь внутрішній голос підказав зайти сюди».

Після коротенької розмови дівчина зняла з руки свій браслет і поклала біля «Всецариці». «Я не маю нічого цінного. Але цей браслет мені дуже дорогий. Тому дозвольте залишити його Богородиці», – попросила, поклала дарунок і так само загадково, як з’явилася, зникла. А нині біля ікони більше від сотні дарунків, залишених вдячними вірянами.

– Етичні правила не дозволяють священнику розпитувати в людей, яка потреба їх привела до чудотворної ікони. Але серед тих, хто ділиться своїми історіями, дуже багато пар, які були бездітними (такі були навіть серед моїх близьких родичів). Після молитов біля «Всецариці», а також спеціальних молебнів, які проводимо в нашому храмі, Бог посилав їм дитятко, батьки приходили до храму охрестити довгожданого нащадка і зі сльозами радості розповідали про чудотворну силу Господа й Матінки Божої, – продовжує отець Василь. – Дуже часто парафіяни звертаються до ікони «Всецариця» перед оперативними втручаннями. В таких випадках ми теж звершуємо спеціальний молебень. І маємо навіть свідчення про те, як щирі прохання, почуті Господом, допомагали хворим вилікуватися від раку.

…Бо любити Бога – це насамперед творити добро

Отримуючи від Бога таке милосердя, парафіяни не втомлюються Йому віддячувати милосердям та хорошими справами для людей і для України.

Під час Революції гідності 2013 – 2014 років отець Василь разом із парафіянами були не лише учасниками подій на Майдані, а й волонтерами.

– Коли у столиці почалися масові розстріли мирних активістів і тамтешнім лікарям було заборонено надавати медичну допомогу пораненим, я тут, у Ковелі, збирав у знайомих лікарів медичні препарати й хірургічні інструменти (скальпелі, зажими, пінцети). Все зібране передавав на Київ. Там передачу приймали знайомі лікарі. І так ми рятували життя та здоров’я наших співвітчизників, – пригадує отець Василь.

Користуючись саном священника, отець Василь не раз, одягнувши рясу, сідав за кермо і власним транспортом перевозив чи то людей, чи то передачі на Майдан до Києва.

– Багатьох активістів тоді перепиняла міліція, затримувала, змушувала розвертатися. Мене ж вони, побачивши рясу, не сміли зупиняти. Тому мій бус завжди був максимально заправлений пальним. А я цілими днями, скільки дозволяли обов’язки священника, був зайнятий «майданівською» роботою, – згадує духівник.

Не змогли парафіяни з настоятелем Благовіщенського храму лишатися осторонь подій на Донбасі.

– Наша громада спрямувала дуже багато коштів для підтримки бійців. Понад 200 тисяч гривень ми зібрали тільки тут, у соборі, щоб купити військовослужбовцям одяг, взуття, засоби захисту, медикаменти, – продовжує настоятель. – Постійно ковельчани, які є парафіянами Благовіщенського собору, долучаються до збору харчів, які їдуть на передову. Ми організували при соборі плетіння сіток. Всі, хто долучався до цієї роботи, склали графік, аби робота тривала цілодобово. І я навіть не знаю, скільки кілометрів цих маскувальних засобів нам вдалося виготовити. Бо наша релігійна громада живе за правилом «Служити Богу та Україні!»

Оксана Бубенщикова

Фото автора

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: ковель, релігія, церква
В тему

Останні матеріали