Понад десять років питання Центрального ринку у Луцьку, який в народі ще називають Старим ринком, було фактично замороженим. Нинішня влада впевнено заявляє про потребу його перенесення і готова до радикальних дій. Проте підприємці, яким належать торгові точки, бояться втратити свій заробіток і говорять про те, що обіцяний політиками діалог зрештою обернувся ігноруванням.
Що буде зі Старим ринком найближчим часом та які проблеми навколо нього виникають зараз, розбирався Центр журналістських розслідувань «Сила правди».
«Станьте на місце тих людей, які зараз ризикують втратити все. Це біля восьмиста чоловік. Ми боїмось залишитись завтра без шматка хліба. А міська рада крім ультиматумів не може запропонувати нічого. Ми теж громада міста і теж маємо думку, якої ніхто не хоче вислухати», – говорить Юлія, одна з тих підприємців з Центрального ринку, які прийшли 4 листопада на переговори з Луцькрадою.
Поділ земельної ділянки в районі Старого ринку, яка донедавна перебувала в оренді у Волинської облспоживспілки, мали розглянути на сесії ще 25 вересня цього року. Проте тоді продавці влаштували мітинг біля міської ради, вимагаючи переговорів контактної групи з владою. Підприємцям пообіцяли, що вже на початку жовтня стартує робота переговорної групи, в яку увійдуть представники ринку і яка вирішить його подальшу долю.
Після цього на контакт з підприємцями ніхто більше не йшов. 30 жовтня мітингарі знову прийшли до міськради, щоб достукатись до депутатів. Після цього обіцяні перемовини все ж відбулись, проте дві години емоційної розмови між підприємцями та депутатами, звелись не до конкретних рішень, а до прохання виконувача обов’язків міського голови Григорія Пустовіта оформити всі пропозиції письмово, аби депутати вкотре взялися за детальне вивчення цього питання. Підприємці далі вимагають проведення переговорів за участі представників облспоживспілки, ті в свою чергу мовчать, а влада відмовляється від зустрічей у тристоронньому форматі.
Тисяча і одна проблема Центрального ринку
«Старий ринок в такому вигляді, в якому він є, залишатися не може», – переконаний радник міського голови та голова найбільшої фракції Луцької міської ради Ігор Поліщук.
На зустріч із підприємцями 4 листопада він так і не з’явився, проте чітко окреслив свою позицію раніше.
«Якщо ви піднімалися на вежу замку і бачили його із висоти – це жахливе явище. Люди, які приїжджають до нас із інших країн, партнери з інших міст, вони дивляться на це і кажуть, що ринок просто нагадує якісь бразильські фавели, закинуті райони, гетто. Тому, однозначно, ця територія на сьогоднішній день виглядає просто жахливо, абсолютно не відповідно тому, як має виглядати територія поряд із такою перлиною всеукраїнського значення, як Замок Любарта», – пояснив Поліщук.
За його словами, йдеться про невідповідність ринку пожежним та санітарним нормам, зокрема відсутність необхідних під'їздів для екстрених служб у «важкодоступних» районах ринку. Також з нинішнім розташуванням і плануванням ринку неможливо забезпечити достатню кількість паркомісць та зручну логістику для такої кількості людей, переконаний посадовець.
Його колега Костянтин Петрочук, який взявся комунікувати з підприємцями від імені міськради, також неодноразово повторив, що ринок не буде існувати у такому стані, в якому перебуває зараз. За словами Петрочука, вже прийнято рішення про те, що кількість торгових точок на Старому ринку помітно зменшиться, але процедуру максимально безболісного перенесення досі не розробили.
Підприємці, які категорично відмовляються перебиратись в район ГПЗ, обурюються, мовляв майже за рік роботи над проблемою ринку депутати так і не можуть дати відповіді на їхні запитання.
«Пахолко використовує цю землю скільки років не за цільовим призначенням... І не доплачує в бюджет міста скільки грошей. І за рік нічого не зробили. Там також стоять контейнери для торгівлі, стоянки немає. Пройшов рік. Забрали ліву частину ринку, віддали її в «Луцькі ринки». Підприємство до двох місяців було збитковим. Їм дали ще дотацію. І зараз нас хочуть перевезти на ГПЗ, де приватний ринок, де гроші будуть осідати в того самого Пахолка в кармані, а решта грошей буде йти в Боратинську сільську раду, а не в бюджет міста», – говорить ще одна підприємиця Центрального ринку.
«442 торгові місця взагалі не були обстежені, оскільки люди з них або втекли, або ці контейнери просто закрилися, тобто це підтверджує той факт, що особи здійснюють незаконну підприємницьку діяльність, зокрема не зареєстровані фізичними особами-підприємцями або ж були незареєстрованою робочою силою у підприємців», – розповів ІА «Волинські новини» начальник управління з питань праці міськради Назарій Ігнатчук.
Підприємиця і членкиня контактної групи з питання перенесення Старого ринку Наталія Шафета розповідає, що незареєстровані підприємці дійсно є, проте до їхнього числа внесли і власників тих торгових точок, які не встигли відкритись після літніх відпусток. Окрім цього, жінка наголошує, що члени комісії мали реєструватись у журналах перевірок підприємців, проте робити це чомусь відмовились.
«Звичайно, що деякі люди закривались. Раніше, коли оформлювали договори на оренду місця, у нас просили діючі документи підприємця. Останній рік цього не було. Пояснили це тим, що була пролонгація договору (продовження чинності, - ред.), відповідно, документів не потрібно. Такі перевірки повинні відбуватись, це справедливо, але, думаю, влада могла спершу звернутись до орендаря, облспоживспілки, і попросити надати відповідні документи», – додає Наталія.
Проте навіть до зареєстрованих підприємців у міськраді є питання. Мовляв, багато із них не є лучанами. Це дає підстави представникам міськради говорити про те, що «більшість лучан» за перенесення ринку, а проти – здебільшого приїжджі підприємці або ж люди, заангажовані Волинською облспоживспілкою.
Земельне питання
Луцька міська рада затвердила припинення договору оренди більшої частини Старого ринку із Волинською облспоживспілкою ще 5 вересня 2019 року. Але віддати її комунальному підприємству «Луцькі ринки», щоб усунути так званого посередника між містом і продавцями – облспоживспілку, вони не можуть. Справа в тому, що на ділянці знаходиться нерухоме майно облспоживспілки, зокрема павільйон, де торгують здебільшого молоком, м'ясом та рибою. Тому таку ділянку потрібно поділити, щоб законно передати облспоживспілці землю під її нерухомим майном.
Першого листопада Господарський суд Волинської області відмовив облспоживспілці у поновленні договору оренди під Старим ринком. Про це на своїй сторінці у Фейсбуці написав Ігор Поліщук.
Згадана ділянка площею 2,2 гектара – найбільша на ринку. Тому щоб говорити про якісь комплексні рішення міська влада намагається отримати контроль над нею. Також 0,6 гектара вже контролює КП «Луцькі ринки», ще 0,5 гектара орендує Любомир Пахолко, який є співвласником «Нового ринку». Цікаво, що у 2018 році до Пахолка були претензії через те, що підприємець орендував цю частину ринку як парковку, проте там фактично здавали в оренду торгові місця. Нині ж частину території таки виділили під стоянку.
Ще одну ділянку, де розміщений торговий ряд вздовж вулиці Глушець, а також придорожня стоянка біля ринку, орендує приватна фірма «Скорпіон-сервіс».
Директор КП «Луцькі ринки» Ігор Корольчук також каже, що вони готові прийняти ділянку, але через наявність на ній нерухомості облспоживспілки та юридичної колізії щодо цього «ніякої конкретики немає», тому, за його словами, «поки про перенесення не йдеться».
Завадити фактичному перенесенню можуть прийдешні місцеві вибори, які мають відбутися не пізніше жовтня 2020 року. Хоча політичне рішення міської ради про це вже прийняли, буквальне знесення кіосків тих підприємців, які відмовляться переїжджати – справа значно драматичніша, а тому «підготовчий період» перед такою примусовою акцією ймовірно розтягнеться принаймні до виборів.
Тим не менше, варто відзначити, що частина підприємців готова до перенесення. Про це свідчить той факт, що багато із них готують «план Б». Так, за словами Любомира Пахолка, на «Новому ринку» поблизу заводу «Kromberg & Schubert» більшість існуючих кіосків (їх близько 400) давно купили, навіть якщо там зараз ніхто не торгує.
«Більшість належить підприємцям з Старого ринку», – відзначив Пахолко.
«У нас вільно в межах 5 тисяч торгових місць і ціна найнижча у Луцьку – 90 гривень за квадратний метр. До того ж ми готові піти на зустріч людям – перший місяць безплатно, а потім 2 місяці – по 20% плати».
Самі ж підприємці кажуть, що не хочуть покидати свої торгові точки.
Барикада з двома сторонами: куди перенесуть ринок?
Станом на жовтень 2019-го чіткий перелік пропозицій щодо перенесення Старого ринку в Луцькій міськраді надати не готові. Мовляв, ще аналізують різноманітні пропозиції. Остаточно із переліку можливих викинули лише ділянку на вулиці Набережній, адже там охоронна зона і складний ландшафт.
Ділянку обирають за критеріями транспортної доступності, забезпечення комунікаціями, можливості дотримання пожежних та санітарних норм. За словами Ігоря Поліщука, влада дійсно хоче допомогти підприємцям із належним облаштуванням ринку. Тому оцінюють також можливі транспортні маршрути, наявність електропостачання, можливість встановлення туалетів, парковки тощо. Ідея перенесення торгових точок на «Новий ринок» у Рованцях також можлива, але не єдина.
«Я вважаю за можливе це перенесення. Однак точно про це відомо буде пізніше, після того, коли ми проведемо відповідні наради та консультації щодо всіх можливих ділянок», – відзначив Ігор Поліщук.
Цікаво, що на перешкоді перенесенню, відповідно до позиції міськради, не мають стати і межі міста. На це розраховує і співвласник «Нового ринку» Любомир Пахолко. За його словами, село Рованці, де нині розташований ринок мають приєднати до Луцька, тому його підприємство так чи інакше буде платити в луцький бюджет.
Про потенційні приєднання говорить і Поліщук: «Сьогодні межі Луцька це дуже динамічне поняття. Буде приєднання Прилуцького, в перспективі приєднання декількох інших ОТГ. Ми сьогодні в переговорному процесі знаходимося і це все може відбутися дуже швидко».
Натомість юристконсульт Волинського Центру розвитку місцевого самоврядування Андрій Погорілий каже, що розширення міста, особливо коли йдеться про Рованці – не такий простий і швидкий процес.
«Можливо комусь би хотілося просто взяти і циркулем провести 25 кілометрову зону і все приєднати, але не все так просто. Все потрібно робити за законом… має зберігатися принцип добровільності. Потрібно вести перемовини, Луцька міська рада має прийняти відповідні рішення і та сільська рада має прийняти відповідні рішення», – розповів Погорілий.
Що стосується підприємців, якщо ще влітку вони були готові говорити з владою про переїзд ринку, то зараз більше схиляються до того, щоб залишитись на старому місці за умови проведення реконструкції. У неї готові вкладати навіть власні кошти, адже не вірять, що нове місце буде зручним та буде в межах сьогоднішнього Луцька.
«Немає техзавдання – немає результату», – урбаністи
Попри те, що навколо перенесення Старого ринку поки мало конкретики, в міськраді вже спробували провести конкурс на найкращу ідею того, як облаштувати цей простір.
«На жаль, в тих роботах, які були подані на конкурс, є поодинокі ідеї, які можна використати, але комплексного пристойного проекту, який має право бути реалізованим, немає. Очевидно, що буде проведений повторний конкурс. За останній час ми дуже просунулися в проведенні всеукраїнських конкурсів. Наприклад, у нас відбувався конкурс на облаштування Театрального майдану, в якому взяли участь багато різноманітних студій. Вісім учасників. Є дійсно дуже цікаві роботи. Тому думаю, що наступний конкурс на облаштування території Старого ринку буде більш успішним», – переконаний Ігор Поліщук.
Натомість архітектори та урбаністи говорять про некоректність проведення конкурсу від міської ради, в якому багато студій просто не хотіли брати участь.
«Ми не брали участі в цьому конкурсі. Немає змісту брати участі в конкурсах, які проводяться неправильно. Коли будуєш будинок, ти його не можеш побудувати на неякісному фундаменті. Якщо він не якісний, будинок впаде. Та ж сама історія із конкурсом. Не є мотивацією для архітектурних бюро навіть призовий фонд, є мотивацією відкритість, прозорість та рівень конкурсу. Там мало би бути оголошене журі конкурсу, мало би бути сформоване чітке та розгорнуте техзавдання», – пояснив засновник урбаністичної платформи Ariva Urban Роман Литвин.
За його словами, перш ніж сформувати техзавдання, потрібно принаймні пів року проводити консультації із різноматнітними зацікавленим групами, активізувати суспільство, правильно та ефективно запитати лучан про те, що вони хочуть бачити на ринку.
«Інакше, щоби ти там не запроєктував, все це приречене на провал. Тобто відповіді на те, що має бути на місці Старого ринку, жоден архітектор не має права самостійно дати. Тому немає техзавдання – немає результату», – вважає Литвин.
Важливу роль відіграє діалог із громадою та, принаймні, часткове врахування інтересів усіх людей, які будуть використовувати цей простір, розповів Роман Литвин.
«Що означає питати правильно: це не тільки дати заповнити анкету. Після анкетування має бути ряд публічних заходів для зацікавлених, зокрема для тих, хто ці анкети не побачив чи не зміг заповнити. Не всі можуть одразу сказати, як має бути. Частині людей треба показати якісь приклади, візуалізувати, пояснити. В людей потрібно запитати, що вони хочуть робити в цій конкретній локації. Тоді ми можемо втілити «золоте правило» архітектури: форму диктує функція. Як тільки ми дізнаємося, яких функцій люди очікують від цього проєкту, тоді можна говорити про конкретну форму. Бо якщо він не буде потрібний людям, це мертвий проект і мертва архітектура».
А ще Литвин наголошує, що на питання майбутнього Центрального ринку не можна дивитися окремо від розвитку всього міста і запитувати у лучан про їх побажання потрібно в контексті розвитку всього міста.
Про важливість комплексного підходу говорить і Тарас Пахолюк – архітектор, співзасновник Parallel studio, урбаніст Ariva Urban:
«Питання Старого ринку потрібно розглядати в комплексі розвитку міста. Не можна вирішити проблему точково. Треба «лікувати» організм комплексно. Зараз ми працюємо над впровадженням для Луцька інтегрованої концепції розвитку міста. Базова традиція містобудування – розробка виключно генерального плану – вже застаріла. Його роблять на 10 років, але він не гнучкий, а сучасне місто повинне бути адаптивним до нових і перспективних потреб».
Інтегрована концепція розвитку передбачає формування економічних, суспільних, культурних пріоритетів для Луцька, відповідно до яких можна приймати рішення про доцільність чи недоцільність різноманітних проектів, в тому числі і перенесення Центрального ринку.
«Якщо поглянути на карту, Старе місто виглядає як півострів. Колись це було добре для оборони, але тепер історичний центр і колишнє передмістя повинні жити без межі. Сьогодні життя в повному розумінні тут відсутнє. Причинами є і відмежованість, і орієнтація в першу чергу на автомобілі, і велика замкнутість просторів самого району», – розповів Тарас Пахолюк.
Чи не найбільшою перешкодою, про яку говорять архітектори в цьому контексті, вже стала приватна власність. Як ми вже відзначали, через торговий павільйон у приватній власності Волинської облспоживспілки більшу частину ринку ще не передали в користування КП «Луцькі ринки». Та навіть окрім нього на цій території є більше 10 капітальних споруд у приватній власності. А тому переговори із їх власниками, щоб добитися втілення якогось концептуального рішення на цій території – чи не найбільша перешкода.
«Коли дивишся на карту об'єктів приватної власності одразу розумієш, що таких будівель досить велика кількість і розміщені вони несистемно, щось комплексне робити зі Старим ринком без загального бачення як міста, так і власників буде важко. Така ситуація не тільки з ринком, але і з усім містом. Потрібно починати діалог на базі загальної стратегії міста з приватними власниками, щоб місто стало справді комфортним», – пояснює Тарас Пахолюк.
Один із найважливіших об'єктів – трансформаторна підстанція ПАТ «Волиньобленерго», яка забезпечує значну частину міста. Наприклад, влітку 2018-го року через пожежу на цій підстанції центральна частина Луцька залишилася без електропостачання. Перенесення підстанції – непростий, але необхідний процес, кажуть архітектори.
«Луцьк досить зелене місто, але часто ця «зелень», навіть великих масштабів, зажата дорогами, природними перешкодами або навіть окремими будівлями. Така ж ситуація і з Центральним парком - з одного боку вулиця Глушець, з іншого русло Стиру, з третього ринок. І в лучан, і в гостей міста є запит на проведення часу не тільки біля історичних пам’яток, але і біля природних ресурсів міста, а в нас і набережної немає. Час від часу мені доводиться спеціально показувати людям вузький прохід за зупинкою Центральний ринок, щоб хоча б якось потрапити в парк. Місту потрібен хороший зв’язок між громадськими просторами, так не доведеться користуватися автомобілем, щоб подолати 1 кілометр шляху».
За його словами, ця територія повинна «жити» не лише на час активної торгівлі, а впродовж доби:
«Територію Старого ринку я також бачу як простір, який будуть використовувати впродовж доби. Забудовувати все житловими будинками недоцільно, місто має можливість отримати унікальний бізнес-район з великими кількостями громадських просторів, готелями, ринком натуральних продуктів та місцями праці. Ця територія може стати хорошим кампусом - поряд парк, історичне місто, річка, адміністративний центр. При достатній насиченості різними послугами, необхідність використовувати тут автомобіль відходить на задній план».
Проте Пахолюк вважає, що центральний павільйон як місце для торгівлі та закладів харчування варто зберегти:
«Щодо Центрального павільйону: особисто я як архітектор хочу його зберегти. Для мене він є стилістично витриманою цінністю. Якщо поєднати «культурний» ринок натуральних продуктів з ресторанчиками, де вони ж одразу будуть приготовані ми отримаємо чудовий простір для відпочинку і проведення часу. Цей простір буде наповнений постійно, якщо поряд будуть офіси, працюватиме бізнес і туристи будуть затримуватися тут довше».
Ще одна важлива річ: врахування розташування ключових пам'яток Старого міста, зокрема Замку Любарта, щоб ринок не заважав підкреслювати їх цінність:
«Обов'язково потрібно враховувати розташування Замку Любарта і оглядові точки навколо. Наприклад, коли ви їдете по вулиці Гнідавській, вежа замку повинна проглядатися без перешкод, а не виднітися між кострубатими будинками, а з вулиці Глушець вежа мобільного оператора не повинна стояти на передньому плані перед в’їзною вежею замку. Ми повинні створювати видові осі, щоб підкреслювати важливість нашої спадщини хоча б для себе. А наші гості це одразу відчують».
Історія
Як відомо, історія повторюється. Не виняток і Луцьк із його ринковими перенесеннями. Більше 100 років тому ринок був на місті нинішнього Театрального майдану. Як пише краєзнавець Олександр Котис для «Хронік Любарта», з середини 19 століття цю територію назвали Парадним майданом через те, що там в тому числі проводили паради.
«Як і будь-який базар, він кількісно і якісно погіршувався, ближче до кінця ХІХ століття накопичувався бруд, відходи, розводилася антисанітарія. Це стало дуже не подобатися мешканцям. Почалися різні скарги до міської думи. Більше того, місто потрохи розросталося, тож базарний бруд і антисанітарія могли опинитися посеред міської забудови. Згадуваний різними істориками і письменниками початку століття вислів «у Луцьку все не по-людську: кругом вода, всередині біда» добре описував базар на Парадному», – розповідає Котис.
У 1903 році у міській думі створили комісію для напрацювання варіантів перенесення. Вони також розглядали різні ділянки: Красне, район проспекту Волі, Омеляник. Причому різні дворяни лобіювали перенесення ринку саме на свою землю, щоб так чи інакше отримувати із цього дохід. Проте на перешкоді стала бюрократія: оскільки дві ділянки знаходилися поза формальними межами міста, «Волынское губернское по городскимъ деламъ Присутствіе» скасувало рішення міської думи щодо перенесення. Мовляв, перевищили повноваження.
Це викликало обурення певної ініціативної групи мешканців, які 8 лютого 1906 року зібрали підписи проти перенесення.
«Група, підписана кількома десятками прізвищ простих лучан, пояснювала, що з часу перенесення ярмарків на Гнідаву торгівля і промисловість міста занепали, через це мешканці міста зазнають збитків, а міські податки навпаки збільшилися. Користі від перенесення місто не має і мати не може. Міщани мусять тратити кошти на візників, щоб добратися до Гнідави. Або мусять купувати «в три дорога» провізію у перекупщиків», – пише Олександр Котис.
Вже за 2 тижні на засідання міської думи увірвалися власники торгових рядів на Парадному майдані та почали вимагати повернути торгівлю. Під тиском натовпу більшість гласних (депутатів) підтримали повернення ярмарків на Парадній до того часу, як облаштують міський луг за Окружним судом (район 8-ої школи). Цікаво, що міський голова виступив союзником протестувальників і у листі губернатору брехав, що «тиску не було». Тим не менше у губернському відділі у міських справах заявили, що рішення незаконне. В підсумку люди почали торгувати і на Парадій площі, і на Гнідаві.
Нарешті у 1907 році під тиском впливових містян відверто брудний майдан вирішили перетворити на міський публічний сад. Цього разу опір незадоволених вдалося подолати. Висаджувати його розпочали з 1908 року, а завершили у 1910-у. Лише з 1913 року вхід у сад був платним: сезонний квиток коштував 3 рублі з сімейства.
За польських часів у саду зробили сцену, встановили різноманітні кіоски та проводили народні гуляння. І лише з 70-з років на місці Театрального майдану зелень почали активно замінювати на цеглу та асфальт. Приблизно в цей час і з'явилися перші торгові ряди на нинішньому Старому ринку.
Повністю прочитати матеріал Олександра Котиса про історію перенесення ярмарків із Парадної площі ви можете тут.
Антон БУГАЙЧУК, Марія СМИК
Матеріал виготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проекту підтриманого National Endowment for Democracy
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
