Із Карпат привезла нового чоловіка!

Та він виявився зовсім не тим, за кого себе видавав

Наталя була на межі божевілля, - йдеться у газеті «Твій вибір».

П’ять років потратила на хлопця! П’ять років мріяла про заміжжя! Аж у 27 нарешті заручилася! А за місяць до весілля почула: «Ти зробилася така товста. З мене всі пацани сміються. Кажуть: ото свиню собі знайшов».

Коли Роман це промовив, Наталя не могла повірити. «То я – свиня?! – перепитала. – А хіба не ти боявся, що я завагітнію, і сказав пити протизаплідні? Хіба не ти (коли я почала набирати вагу) сказав, що любиш мене і такою? А тепер ось як?» – і жінка залилася сльозами.

Та, замість утішити і попросити пробачення, Роман заявив: «Та не реви ти! Женитися на такій, як ти зараз, мені не по приколу. Але до весілля ще місяць, так що давай – метнулася кабанчиком до спортзалу і скинула свій жир». – «Женитися тобі не по приколу?! – заверещала Наталя. – Ну, то вали! А я собі іншого знайду, в сто разів за тебе кращого!»

Наталя схопилася з-за столика в кафе й побігла на вулицю. Темінь. Дощ. Болото під ногами ковзає. Наталя впала. Але допомогти їй піднятися Роман навіть не збирався. Бо, коли Наталя вискочила з кафе, кавалер видихнув із полегшенням, набрав номер мобільного і сказав: «Алло, кицю, я все їй сказав. Весілля скасовується. Так що на ніч чекаю…»

Іскра пристрасті – вже на першому побаченні

Сьогодні третій день, як Наталя насолоджувалася красою Карпат. Свіже повітря і неймовірна природа допомагали не думати про ту ганьбу, яку пережила наречена. Тільки тепер жінці вдалося «запхати в шухляду» думки про зраду Романа, про кпини сусідів та сльози мами. А допомогло тому вчорашнє знайомство.

Віктор (так звали чоловіка, який теж приїхав на вихідні відпочити) був веселий, балакучий, дотепний. Коли вони з Наталею випадково познайомилися на сніданку, він сипав жартами, вгощав глінтвейном, запросив прокататися на канатній дорозі. А ввечері під зорями Наталя так розтанула в теплих обіймах, що… ранок вони з Віктором зустріли в одному ліжку.

«Боже мій! Який сором! – подумала Наталя, щойно розплющила очі. – І хто я після цього – потаскуха!» – картала себе. Швиденько вдягнулася і хотіла вислизнути з будиночка. Але якраз прокинувся Віктор.

– Наталочко, ти куди? – щиро здивувався чоловік.

– Мені треба йти. Вибач, – і Наталя стала крутити ключем замок.

Віктор, який був на десять років старшим, про все здогадався.

– Ти що, соромишся мене? Думаєш, я тебе використав і все – гуд бай? – запитав риторично. – Ні. Ти мені з першого дня сподобалася. Тільки я боявся підійти: думав, така розкішна жінка не може приїхати на відпочинок без чоловіка. А коли переконався, що ти сама, зразу ж познайомився. Те, що між нами сталося цієї ночі, – це подарунок долі. І найбільше, що я зараз хочу, щоб ми лишилися разом…»

Після обіду Наталя сказала Віктору, що хоче побути сама, все обдумати. І от зараз вона не могла повірити, що все це з нею відбувається…

Бійка за жінку

– А ви чули? Наталя з новим чоловіком приїхала! – гомоніли сусіди у місцевому магазинчику. – Хороший такий, поважний, із сивиною. Видно, що любов у них. Бо всюди ходять за ручку.

– Але ж ви подумайте: ще після першого кавалера ліжко тепле, а вона вже другого в хату привела, – дорікнула інша із сусідок.

Та більшість жінок були за Наталю:

– І правильно зробила! Бо що: дівкою весь вік сидіти? Тепер той Роман хай подумає, яку золоту жінку впустив.

А Роман після тієї розмови і справді гриз лікті. Бо коханка, через яку він розірвав весілля з Наталею, виявилася ще тою сучкою. Вона лише грошиків хотіла та гульок кожен день. Тож, коли в Романа закінчилися фінанси, коханка втекла до іншого, багатшого. А він лишився біля розбитого корита.

Не раз після цього Роман до Наталі дзвонив, просив зустрітися, як тільки вона повернеться з Карпат. Та дівчина щоразу його штрикала словами: «Ой, а що – я тобі1 вже на свиню не схожа? Чи, може, то не казав, що на такій, як я, женитися тобі не по приколу? А Віктор мене любить, худнути не вимагає. І в нас із ним така любов, що твоєму «достоїнству» ще рости й рости», – підсипала Наталя солі.

Такої ганьби Роман, звичайно ж, не міг стерпіти. Бо як же – йому, такому альфа-самцю, – дорікнули чоловічим достоїнством: «Ну, нічого, ще ми поміряємося, в кого і що більше виросло». І коли Наталчин Віктор наступного дня пішов до магазину, на нього напали «невідомі». Крепко побили й наказали: «Чухай туди, звідки приїхав. Бо далі гірше буде…»

«Татку, а хто ця тьотя?»

Уже тиждень Віктор лежав у лікарні з побоями. Наталя з ніг збилася: то їсти йому принесе, то по ліки побіжить, то просто зайде провідати. Віктор дякував, цілував, казав, що Наталя для нього – як ангел небесний. І справді став швидко йти на поправку.

Та одного вечора (Наталя вже мостилася спати) Віктор подзвонив і сказав: «Завтра ти до мене в лікарню не приходь. Мені вже краще. А ти відпочинь, щось удома зроби».

Слова чоловіка здивували Наталю: «Не хоче мене бачити? Та й голос якийсь дивний? Щось тут не те», – подумала й вирішила таки провідати Віктора.

О восьмій ранку (щоб встигнути перед обходом лікарів) Наталя підійшла до палати, де лежав Віктор. Тихенько відчинила двері (а раптом любий іще спить?). Заглянула. А там… якась жінка сидить біля ліжка і дівчинка років п’яти. Дитина обіймає Віктора, все «татку» та й «татку» говорить до нього. А незнайомка гладить Віктора по руці і лагідно так: «Я тебе прошу: вертайся в сім’ю. Ну, погризлися. Ну, вигнала тебе з хати. Але ж ми з малою тебе любимо. Скучаємо…»

Наталя так і завмерла на порозі. Віктор її побачив. Схопився. Потім глянув винувато й опустив очі. У цей час до дверей обернулася й жінка. А дівчинка голосно запитала: «Татку, а хто ця тьотя? Лікарка?»

Ніч мирилися, щоб урешті поженитися

Більше Наталя з Віктором не бачилася.

Прийшла з лікарні додому. Склала до сумки речі свого «нового чоловіка». Написала йому на мобілку повідомлення, що сумку залишить на автостанції в камері схову, і попросила більше її не турбувати.

У ту мить Наталі найбільше хотілося, щоб про її брехливого коханця ніхто не дізнався. Та новина про те, що Наталиного кавалера приїжджала забирати якась жінка, миттю облетіла містечко. І вже на вечір Роман прийшов до Наталі «з повинною».

Наталя спершу й слухати не хотіла свого колишнього, виганяла з хати, докоряла словами про свиню. Але ж кохання до Романа все ще жевріло у її зраненому серці. Тому врешті жінка здалася.

Усю ніч ця парочка мирилася. Наступного ранку вони пішли знову подавати заяву про одруження. Того ж таки дня Наталя взялася за свою фігуру (хоча Роман запевняв, що і такою любить наречену). А через місяць Наталя стояла у весільному платті така тендітна і щаслива, що всі гості чоловічої статі аж слинку ковтали: «Ото, – перешіптувалися, – Роман собі гарну жінку вхопив!»

Поліна Костюк

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.