Повіз дочку на відпочинок і… зрадив дружину

Оксана і Вікторія були найкращими подругами. З першого класу – нерозлийвода.

І навіть зараз, коли обом уже по 20-ть, не можуть дня одна без одної провести. Тож навіть коли під час навчання одна в Луцьку, а інша у – Тернополі, подруги все одно спілкуються інтернетом, - йдеться у газеті «Твій вибір».

А сьогодні тато сказав Оксані: їдемо в Карпати відпочивати. Та, доки Оксана скакала на радощах та плескала в долоні, Володимир попередив:

– Але ніяких мобілок, планшетів чи іншої зарази. Тільки сонце, гори і ми!

– Тату, – заскиглила Оксана, – що ж я там аж десять днів робити буду?

– Купатися в басейні, засмагати, з мамою сувеніри купляти.

– З такими розкладами я краще вдома залишуся. Вже до закінчення канікул – всього два тижні. А щоб самій не сумувати – подружку Вікторію попрошу в нас пожити, поки вона до Тернополя не поїхала на навчання. Ми собі раду дамо.

Батьки спершу розсердилися на такі забаганки єдиної дитини. Та, зрештою, згадали себе у юному віці і вирішили зробити Оксані подарунок:

– Ну, якщо вже ти така категорична, то давай твою подругу Вікторію візьмемо з нами, – запропонувала мама. – Тоді ми з татом будемо за своєю програмою відпочивати, а ви з Вікою – за своєю. І тобі компанія буде на дискотеку піти, з хлопцями познайомитися.

«Вибач, важлива зустріч»

…Через пару днів, коли вокзал міста залишався все далі й далі, Вікторія сама собі не вірила, що вперше в житті побуває в горах, скуштує місцевих страв, побачить неймовірної краси краєвиди. Адже подруга Оксана, яка була з багатої сім′ї, запропонувала скласти компанію.

Це було для Вікторії справді щастям. Бо ж дівчина зростала тільки з мамою, а та працювала на заводі, мало заробляла. Тому про подорож у горах дівчина могла тільки мріяти. А відпочинок у гарному готелі з басейном – це взагалі здавалося дівчині фантастикою.

Але якщо спочатку планувалося, що в компанії буде четверо людей: Віка, Оксана та Оксанині мама з татом, то зараз у гори їхало троє. Бо Оксанина мама в останній момент сказала: «Вибачте, не складу вам компанії. До нас на фірму прибувають дуже солідні закордонні партнери. Так що відпочивайте без мене».

– Шкода, що маму не відпустили з роботи, – зітхнула Оксана, коли вона разом із батьком і подругою вже сиділи в поїзді, – але ж ти, тату, не даси нам сумувати. Правда?

– Правда… – неохоче відповів Володимир. Бо він досі дуже сердився, що через жінчину роботу мусить тепер на весь тиждень стати нянькою для двох 20-річних дівчат.

Мав бути нянькою, а став… кавалером

Але все складалося зовсім не так, як малював тато у своїх невеселих планах.

Володимир навіть сам із себе дивувався, наскільки класно було йому в компанії юних супутниць. Замість гріти пузо на сонці чи булькати пиво, 40-річний чоловік пірнав у басейн, ходив у гори, сипав анекдотами. А одного вечора, десь роздобувши гітару, просто зачарував дівчат забутими піснями своєї молодості.

Дівчата сміялися. Потім узялися танцювати. І у Вікторії так класно вийшло викручувати тілом ламбаду, що Володимир не міг погляду відвести від її пружного тіла. Сам піймав себе на тому, що негоже йому – який Вікторії у батьки годиться, – так задивлятися на подругу доньки. І вночі, перед сном обдумуючи день, який минув, чоловік вирішив: уже наступного дня повинен тримати себе в рамках пристойності.

То була зовсім не батьківська любов

Ідучи в готелі на сніданок із дівчатами, Володимир укотре дав собі установку: все в межах пристойності! Ранок протримався, в обід теж був ввічливо-холодним. А ввечері склалася не зовсім приємна ситуація.

– Тату, а чому ти до Вікторії почав ставитися, ніби до чужої. Ти ж нам обом, як батько, – запитала Оксана, коли вони троє пили коктейль і милувалися заходом сонця.

Оксана запитала – і тут же почервоніла. Бо згадала: рідного батька у Вікторії не було. Тож ці слова могли образити подругу.

– Та нічого, все гаразд, – розірвала незручну мовчанку Вікторія. – Така вже видно в мене доля, лишатися потрібною лише мамі і найближчій подрузі.

Володимирові стало соромно за свою сьогоднішню поведінку. Вікторія і справді не заслуговувала на таке з нею поводження, вона ж ніколи не знала батьківської турботи. Тож відтоді Володимир старався більше уваги приділяти Вікторії.

А дівчина так само щиро відповідала взаємними щирістю та любов’ю.

Сивина в бороду, біс – у ребро

Як тепер бути в реальності, де немає місця для любові?

Спершу Володимир ніяковів, коли обоє дівчат цілували його у щічку за щойно принесене морозиво чи брали під руку, коли гуляли вечірнім парком на території готелю. Проте за пару днів чоловік не просто звик до такої уваги. Навпаки: піймав себе на думці, що чекає ніжних доторків Вікторії, сором’язливих поцілунків, навіть її запаху, полунично-квіткового.

Через десять днів вони їхали з вокзалу засмаглі та щасливі. Дзвінкими голосами дівчата співали якусь модну пісеньку і просили у Володимира «додати його низьких тонів». Ось і вдома. Та, щойно чоловік побачив панельки свого рідного міста, як знову повернувся в реальність.

Він тільки зараз згадав, що вдома чекає дружина і що теща просила привезти їй карпатської копченої бринзи. Друзі вже дзвонили і запрошували на риболовлю, а бухгалтер із фірми перепитала про перерахунок коштів.

«Невже це тільки сон? Казка, яка ніколи більше не повториться? – думав Володя сам до себе. – Невже не буде більше райського блаженства? Торкань, що струмом пробивають тіло? І поцілунків Вікторії?..»

– Тату, щось не так? – вловивши сумний погляд батька, перепитала Оксана.

– Ні, все нормально. Просто… роботи багато назбиралося.

Дівчата далі безтурботно щебетали. А Володимир їхав і думав: що ж тепер буде із його таким запізнілим коханням?.. І як сховати від усіх ті почуття, котрі перевернули все його життя?..

Поліна Костюк

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.