…А для свого чоловіка вона була просто наймичка

«Таню! Таню!» – тарабанив хтось у двері квартири.

Дівчина схопилася: п′ята ранку! «Хто там?» – побігла до дверей. «Та це я, Микола! Відчиняй!» Таня клацнула замком і побачила хлопця із сусідньої квартири. «Що сталося?» – злякалася. «Та он – полюбуйся», – тицьнув Микола на свій поріг. І Таня там побачила якийсь пакунок. Підійшла ближче – а то ДИТИНА! Про це йдеться у газеті «Твій вибір».

Нагуляна дитина

Маля солодко спало. І Таня усміхнулася. «Яке воно миленьке! – промовила й потягнулася підняти маля з підлоги. – А де воно тут узялося?» – «Та я сам шокований, – чухав потилицю 20-річний Микола. – Ішов покурити, крок ступив – і тут таке. Прикинь!»

Уже потім поліція з′ясувала: жінка, яка підкинула дитину, – це Миколина дівчина. Вона завагітніла від хлопця, він не захотів женитися. Робити аборт було пізно. От вона й вийшла із ситуації: народила, три місяці погодувала дитину, а тоді принесла батькові та чкурнула за кордон.

Попервах Микола хотів відмовитися від дитини. Але батьки сказали, щоб навіть не думав такого. «Подивися за дитиною місяць-другий, поки ми із заробітків приїдемо. А поки будемо тобі помагати грішми», – попросили сина.

Микола вагався: бо ж молодий хлопець, а тут немовля. Та, коли батьки почали щомісяця висилати по тисячі євро, він второпав: це ж можна не ходити на роботу, а грошики собі капають. Ще й немалі!

Клопотів із дитиною було багатенько. Та Микола й тут придумав план. Бо сусідка Таня, рудоволоса пампушка з ластовинням на все лице, прикипіла до дитини всією душею. Щодня вона забігала провідати хлопчика. І одного разу Микола, глянувши, як ніжно Таня обіймає його сина, промовив: «Хорошою ти, Таню, була би мамою. І чого я раніше тебе не помічав?» – «Ой! – сміялася дівчина. – Тобі ж тільки довгоногих моделей подавай. А от моєму Юрці (так звали її кавалера) і веснянки мої подобаються, і животик. Так що нам, Миколко, вже не по дорозі з тобою».

Таня промовила ці слова весело. Та самій аж тоскно стало. Бо насправді вона давно була закохана в Миколу. Бачила, як він міняє дівчат, мов рукавички, і змирилася з тим, що їй – рудій пампушці – нічого не світить. Хіба що весілля з Юркою – колишнім однокласником, який усі роки в школі бігав за Танею і недавно запропонував поженитися.

І ось коли Івасику (так назвали хлопчика) виповнилося пів року, Микола таки наважився запропонувати: «Таню, я довго думав… Бо знаю, у вас із Юрою має бути весілля. А… кращої за тебе я для свого малого не знайду. Тому, якщо ти не проти… Давай… поженимося».

Таня ледь не впустила з рук Івасика. «Ну і жарти в тебе, – зашарілася дівчина. – Чи забув, що в мене вже були заручини?» – «Таню, я серйозно. Просто раніше дурний був. А тепер побачив: коханки – це одне, а для сім′ї – зовсім інша треба. Така, як ти».

Усю ніч Тані не спалося. Як же правильно вчинити? Юра – хороший хлопець, кохає її, подарував кілечко на заручини. Вона ж, Таня, досі мліє за Миколою і навіть сина його полюбила, як рідного. А з іншого боку – чи буде вона з Миколою щасливою? Він же таким був гулякою, поки син не родився…

Пішла на аборт, щоб не втратити сім′ї

Уже три роки, як Таня розписалася з Миколою. Жінка досі не вірила своєму щастю: що отак кожен день може обіймати цього красеня, засинати біля його мускулястих рук.

Правда, він не дуже балував увагою. Хоча що вдієш, коли Микола з ранку до ночі на роботі, причвалає втомлений – і відразу спати.

Але Тані і так було добре: дитина є, чоловік є, свекруха зі свекром помагають грішми. Словом, має все для щастя. От би ще власну дитину, дівчинку. І…

«Миколко! – одного вечора вибігла Таня до чоловіка, який повернувся з роботи. – В нас буде дитина! Чуєш!» Та Микола, замість зрадіти, скривився: «Та не кричи ти. І так голова розколюється». Таня давай пошепки розповідати, як пішла до лікаря, як думала, що отруїлася, бо постійно нудило, а лікар каже: «Ви вагітні». Микола на ті слова ще більше скривився: «То ти тепер знову засядеш у декрет на три роки, а мені знову тягни все на своєму горбу? – буркнув. – І взагалі: я хочу спати. Завтра про це поговоримо».

Те, чого так боялася Таня, справдилося: Микола наполягав на аборті. «І тобі буде краще, і мені, – переконував. – Вийдеш на роботу, схуднеш трохи. А то уяви, як тебе від вагітності рознесе!» Тані як хто ляпаса дав: «Отак ти заговорив? А коли треба була нянька безплатна, прибиральниця, повар, то все тебе влаштовувало у моїй фігурі?!» – «Слухай: давай без скандалів. Або ти робиш аборт, або розбігаємося», – заявив Микола. І… Таня мусила позбутися дитини.

Болючий удар

Непомітно спливали роки. Івасик підростав. Таня старіла. Микола гуляв.

Після школи Івасик переїхав навчатися до Києва. І жінка лишилася геть сама. «Мам, ти не плач. Я буду писати, щодня дзвонитиму. І на татка не сердися, ну, що зробиш, як він такий гуляка», – втішав Івасик, який досі не знав, що Таня не кровна його мама і що заради нього вона колись відмовилася від заручин, усиновила чужу дитину і навіть убила власну…

Коли подружжя повернулося зі столиці і вже виходило з вагона поїзда, Таня спитала у Миколи: «То що – додому?» – «Ти йди. А я ще маю справи». – «Знову до своїх коханок? – зітхнула Таня. – Як я вже втомилася… Від постійної брехні. Від безкінечних зрад. Від того, що тільки для тебе й жила». – «О, знову свою шарманку завела. Почни тепер згадувати, як ти мені сина виростила. Як через мене бездітною стала, – скривився Микола. – Тільки от що тобі скажу: я тебе на аркані не тягнув ні заміж за мене, ні до лікаря на аборт. Та й зараз не тримаю. Світ великий – іди шукай собі кращого. …Якщо на таку хтось поласиться».

Мрія збулася через 15 років

Земля пішла у Тані з-під ніг. Оце так заробила… Перехожі озиралися на жінку. А вона сиділа на лавці вокзалу і плакала.

«Таню, то ти?» – раптом почула жінка над головою. Підвела погляд і запитально подивилася на незнайомця. «Що, не впізнала? – засміявся чоловік. – Та то ж я – Юра!» Таня згадала цю щиру посмішку. Тільки обличчя колишнього кавалера вже не було по-дитячому наївне. Глибокі зморшки на чолі, сумний погляд у колись ясно-блакитних очах. «Це ж треба отак зустрітися, – стала Таня похапцем витирати сльози. – А ти тут якими шляхами? Казали, ти до Вінниці переїхав». – «Так. Але приїхав на вихідні батьків провідати. Бо в мами ювілей».

Коли ввечері Юра подзвонив і запросив прогулятися, Таня хотіла відмовити. Бо ж заміжня. Та й що люди скажуть? Але в останній момент передумала: щоб зробити Миколі на зло.

Наступного дня вони так гарно провели час, що, коли Юра запросив до себе на каву (батьки поїхали на ніч на дачу), Таня не змогла йому відмовити. А потім… Чи то вино на неї поділяло, чи лагідні Юрині руки, але ту ніч вона провела з ним.

Коли зранку прокинулася в його обіймах – самій перед собою стало соромно. Тому тихенько вдягнулася і вже хотіла непомітно вислизнути з квартири. Але… «Ти куди, Тетянко? – запитав Юра. – Думаєш, я тобою погрався і все? Ні. Я просто досі тебе люблю. Дуже…» – «Але ж, Юро, ти жонатий, я заміжня. Давай просто забудемо все, що було». – «Таню, я давно розлучився. Дітей у нас із дружиною не було. Кожного разу, коли приїжджав до батьків, шукав тебе, щоб побачити, – щиро промовив Юра. – Та й ти, мабуть, не від солодкого життя сиділа на вокзалі плакала. І якби була байдужою до мене, не лишилась би на ніч».

Таня не знала, що відповісти. Але Юра був правий…

А через два місяці Таня почула те, на що вже навіть не сподівалася: «Вітаю, ви вагітні». Дізнавшись, що стане батьком, Юра підхопив свою Таню на руки, кружляв і не тямився від щастя. «Пусти-и-и! – сміялася Таня. – В мене вже голова крутиться». Юра поставив Таню так обережно й запитав: «То що – йдемо вибирати обручки?»

Оксана Бубенщикова

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.