Часом любов знаходиш там, де навіть не чекаєш

Від початку повномасштабного вторгнення Жанна знала одну дорогу: з дому на роботу і з роботи додому.

«Та скільки ти гризти себе будеш?!» – сварила подругу Світлана – вчителька, з якою разом працювали у школі. – Тож поїдь десь! Розвійся!» – «Добре тобі казати, в тебе нікого нема на фронті. А в мене брат. Один-єдиний!» – і Жанна зразу починала плакати. Та саме брат змусив Жанну на зимові канікули поїхати нарешті відпочити. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».

І зараз, повертаючись додому, жінка тільки й думала про Руслана, з яким познайомилася в Єгипті. Згадувала його засмагле, наче чорний шоколад, тіло, пружні м’язи, ніжні губи…

Невже це було з нею? А вона ж так не хотіла їхати на курорт. То, думала, «краще ті гроші на дрони перекину», то «компанії нема». З думками, як у тому Єгипті нудно, Жанна закачала на електронну книгу методичні посібники для вчителів молодших класів. Знаючи, що кавалери все одно не «клюнуть» на її 86 кілограмів, не купляла навіть нового купальника. Але тільки Жанна переступила поріг готелю – зрозуміла: у Єгипті сумувати їй не доведеться…

Сп?яніла від уваги і… пішла на дно

Покоївка, яка показувала номер, відразу ж зробила Жанні комплімент «ломаною» англійсько-українською: мовляв, така гарна мадам стане «чарівною квіткою» їхнього готелю. Жанна не зрозуміла: «Що пані має на увазі?» – «Я кажу, що ваш пластичний хірург зробив вам дуже гарні форми, – і показала на собі фігуру гітари. – Вони у вас – як натуральні». Жанна аж зашарілася від компліментів. Бо у свої 30 років усе ще комплексувала непомірно великою дупою, а груди п′ятого розміру ховала під сукнями-балахонами.

Та в Єгипті, виявляється, дуже популярні форми жінок розміру XXL. «Тепер чоловіки будуть падати вам до ніг», – усміхнулася покоївка і жартома показала, як кавалери штабелями лягатимуть перед гостею з України.

Жанна подякувала за гарні слова. Але про себе вирішила, що вся ця балаканина покоївки – то щоб випросити чайові. Тому натягнула трохи вицвілий купальник, скрутила на голові дульку з волосся, наділа крислатий капелюх, якому вже років із десять, і пошльопала до басейну.

Та не встигла вмоститися на шезлонг, як тут почалося!.. Через хвилину офіціант підніс Жанні екзотичний коктейль: «Це вам сюрприз від таємного шанувальника». Жінка здивовано озирнулася – й на шезлонгу неподалік побачила білосніжну посмішку сивуватого чоловіка. Він помахав рукою і надіслав Жанні повітряний поцілунок.

«О! Цього мені не вистачало!» – подумала жінка, відвернулася дупою до шанувальника і знову взялася за читання методичного посібника. Втім її дупа притягувала чоловіка, як магнітом. І за хвилин десять шанувальник уже стояв біля Жанни з пляшкою холодного шампанського та двома келихами. «Сонце сьогодні соу крейзі!» – промовивши англійською, усміхнувся іноземець і запропонував охолодитися. «Ноу-ноу! – замахала Жанна рукою. – Ай рід. Я читаю». – «Плі-і-із, мадам», – став благати чоловік. І як йому відмовити?

Випили. Розговорилися, наскільки це дозволяло Жаннине знання англійської. Пішли скупнутися в море. Сп’янівши від сонця, шампанського і чоловічої уваги, Жанна не розрахувала своїх сил, в морі запливла за буйки, там її накрило хвилею. Трохи «барахтання» у воді і… жінка пішла на дно. Останнє, що вона подумала: «Як брат це переживе?..»

Звабник виявився брехуном і злодієм

Перше, що побачила Жанна, отямившись, – блакитні очі  на засмаглому обличчі. «Я вже в раю?» – промовила блідими устами. У відповідь блакитні очі засміялися: «Майже так. Тільки наш готель називається «Райський сад».

Потім Руслан (так звали рятувальника) взяв Жанну на руки і поніс до медпункту. Оскільки обоє володіли українською, розговорилися. І не помітно для себе жінка закохалася. Вона була просто на сьомому небі від щастя, уваги, пестощів. В останню перед від’їздом ніч Жанна віддалася рятувальнику. Та зранку, коли прокинулася у своєму номері, коханого в ліжку не було. Тільки записка біля дзеркала казала: «Ти найкраща! Люблю! Навіки твій».

«І це все?!.» – прошепотіла Жанна. Бо ж думала, Руслан покличе заміж чи хоча би запропонує стосунки на відстані з перспективою одруження. А тут – лише записка!

Коли Жанна сіла в літак, на неї чекало ще одне розчарування: із сумочки зникли гроші, золотий браслет і перстень. «Може, покоївка вкрала? – подумала спершу. – Але ж ні. Вчора ввечері я перевірила, чи все склала до сумочки. Далі прийшов Руслан… Невже він? Цього не може бути!»

А вдома – новий удар!

Перон вокзалу зустрів повітряною тривогою, що ревіла з усіх гучномовців. І це миттю повернуло Жанну в українську реальність.

Із вулиці війнуло сирістю й холодом. Хляпа під ногами така, що жінка вирішила не тягнути по воді свою здоровенну валізу на колесах. І, з вікна таксі спостерігаючи за життям, Жанна згадувала блакитні очі на смаглявому обличчі. «Ні-ні, ти маєш його забути! – переконувала себе. – З понеділка робота, робота і ще раз робота».

…Ось і рідний будинок. Жанна розрахувалася за таксі. Водій дістав валізу із багажника. Жанна машинально глянула на вікна своєї квартири. І… «А чому тюль обірваний?» – здивувалася. Серце йокнуло. Не пам′ятаючи як, жінка вискочила з валізою на свій п′ятий поверх. Бачить – шпарина у дверях. «Але я точно зачиняла їх на ключ!» – говорила сама до себе. Обережно відхилила двері, зайшла всередину. А там – усе перевернуто: меблі, одяг, вазони, навіть продукти з морозилки!

Тремтячими руками набрала номер сусідки. За пару секунд та прибігла. І почала емоційно розказувати, як сьогодні зранку почула шурхіт на сходовій клітці. Подумала, що то Жанна повернулася. Зазирнула у вічко своїх вхідних дверей – темно. «Може, лампочка перегоріла в загальному коридорі?» – подумала. Хотіла вийти привітатися, але двері Жанниної квартири вже зачинилися.

– Я вдягнулася. Вийшла на коридор замінити лампочку. Бачу – ні: вона світить! А в мене хтось заклеїв вічко у дверях. Подумала, діти бавляться. Зняла ту наліпку, зайшла додому. Та через трохи знову чую звуки! Заглянула у вічко – а з твоєї квартири якихось двоє в чорному виходять! Капюшонами лице закрили і побігли вниз. Але тихо, – розказувала сусідка. – Я зразу в поліцію! І тільки поклала трубку, зразу ти мені дзвониш.

– Оце-то відпочила… – видихнула Жанна і почула, як із вулиці доносилася сирена поліцейського авто.

Несподіване знайомство

Слідчі, які прибули на виклик, попросили скласти список зниклих речей. А їх було немало: телевізор, комп?ютер, золоті та срібні прикраси, шуба, яку брат подарував Жанні на 30-річчя.

– Хто міг знати, що вас не буде вдома 14 днів? – запитали слідчі.

– Та всі… І на роботі розказала. І сусідку попередила. І у фейсбук фоточки виставляла…

Коли свідчення записали, протокол склали, то робочий день добігав кінця. «Може, чаю?» – втомленим голосом запропонувала Жанна слідчому, який складав до папки всі папери.

«Вже вибачайте. Ви, певно, голодний, а в мене холодильник порожній», – виправдовувалася, поки заварювала чай і викладала на тарілку печиво, яке знайшла в тумбочці.

Владислав (так звали слідчого) виявився дуже приємним молодим чоловіком. Розказав, як надалі треба діяти на випадок тривалої відсутності вдома. «Ой, дайте спокій, – гірко усміхнулася жінка. – Тут аби з цим розгребтися».

Владислав кинув оком на розкидані речі, продукти, вазони. Вже хотів чемно попрощатися, щоб не заважати наводити лад. Проте в останню мить запропонував: «А давайте, я вам поможу? Це буде і психологічна підтримка після пережитого стресу».

Жанна боязко глянула на Владислава. Обпікшись у стосунках із Русланом, не думала навіть про нові знайомства. Але побачила перед собою справді приємного чоловіка. Щось близьке було в ньому, своє, рідне. І того вечора між двома молодими людьми промайнула іскринка.

Чи спалахне вона у великий вогонь любові? Ще не знаємо. Але будемо вірити, що так…

Поліна Костюк

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.