Не стала терпіти чоловіка алкаша, і правильно зробила!
Оля довго й напружено щось думала. Ходила, нервувалася, гризла нігті. І врешті, стукнувши рукою по столу, промовила: «Все. Якщо Сашка сьогодні знову нап’ється, точно його кину!»
Бо за останній рік їй остогид запах перегару від кавалера. Набридли щоденні прохання, щоб він не напивався. Ні, звісно, на ногах Саша завжди тримався. Збоку глянувши, й не скажеш, що «під мухою». Проте навіть якщо він випивав «всього пару грамів», дівчина вже по телефону виставляла Саші точний діагноз, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Чому саме зараз Оля прийняла рішення кинути кавалера, якщо він нап’ється? Бо Саша сказав: на Покрову вони підуть до церкви, справлять заручини, і після цього він кине пити. Тож дівчина з тривогою чекала, чи не стане така обіцянка лише цяцянкою.
«Зірвався» на заручинах
Саша справді готувався до миті, коли в присутності батьків подарує дівчині каблучку. Збираючись до Олі, вкотре перевірив, чи лежить у кишені «коробочка з кольцом». А коли разом зі своїми батьками прийшов до Олиних батьків просити руки й серця їхньої дочки, то піт горохом котився з чола Олександра.
Поки кавалер, урочисто тримаючи «коробочку з кольцом», розповідав про «найкращу у світі дівчину» та про їхнє «безмежне кохання», то так перехвилювався, що рука сама потягнулася до келиха із шампанським. Саша вдудлив його залпом і чмокнув Олю в щоку.
– Ти ж казав, більше не п′єш, – крізь зуби просичала Оля, коли промовець саме закидав до рота закуску.
– Ми домовлялися про горілку, а не про дитячу шипучку, – не перестаючи жувати, пояснив наречений і підбадьорливо моргнув: мовляв, усе нормально.
Спершу тост виголосили батьки, потім близькі родичі. І кожну промову Саша підтримував до дна осушеними келихами.
Коли в коханого став заплітатися язик, Оля покинула гостей і пішла плакати в іншу кімнату. Десь через пів години двері рипнули, і прямо над головою вона відчула остогидлий запах алкоголю, перемішаного з цибулею та оселедцем.
– Ну, що ти, кицю... Я обіцяв покінчити з горілкою – свого слова дотримав. Навіть коли ти пішла, ні грама не ви... – і замість договорити, Саша пустив соковиту відрижку.
– Фу! Ти мені противний! Забери свої смердючі лапи! – кричала Оля.
– Ну, кицю. Хіба ж твій Сашуня напився? Я просто поважаю наших гостей.
Через хвилин десять зазирнула Олина мама: «Гостей повна хата, а вони сваритися надумали, – просичала невдоволено. – Ану бігом за стіл!»
Оля не любила сваритися з мамою. Тож витерла сльози і рішуче заявила Саші:
– Значить так: або ти ось зараз кидаєш пити (і не просто горілку – взагалі спиртне), або я при всіх заявлю, що весілля не буде!
Звісно, Саша пообіцяв. Ще й став на коліна. Драматично приклав до серця руку. Словом, пара поцілувалася, і застілля продовжилося.
П’яним – до пологового
Оля стояла на порозі пологового і ніяк не могла заспокоїти немовля. Отой синенький згорточок верещав так, що через хвилин десять на порозі з’явилася медсестра.
– Ви чому додому не їдете? – здивувалася жіночка в білому халаті.
– Та чоловік десь у заторі застряг, – пояснила молода мама, колишучи сина.
– Ну, дивіться, щоби лялька холодного повітря не наковталася, – попередила медсестра і сховалася у приміщення.
Нарешті у воротах з’явилося таксі. Машина ще не встигла зупинитися, як назустріч вискочив Саша:
– Люба, вибачай! – викрикував на ходу. – Я так спішив! Навіть букета не встиг купити! Давай пакети, а сама сідай спереду.
Вже їдучи в машині, жінка зрозуміла, що не помилилася: Саша знову був «під мухою». Незважаючи на таксиста, Оля влаштувала скандал. Дитина не вмовкала. Це дратувало ще більше. І доведена до краю Оля сказала, що вже завтра подасть на розлучення.
Проте настало завтра, післязавтра, місяць минув. Здалося, її благовірний таки взявся за голову. Після роботи зразу біг додому, допомагав і прати, і до малого по ночах вставати. «Слава тобі, Господи», – з полегшенням думала жінка, бо тепер (і вона це чудово розуміла) одним махом стосунки не перекреслиш. По-перше, декретних, які отримувала, явно не вистачало б. По-друге, як-не-як – синові треба батько.
«Кодировка» дала збій
– За що мені такі муки?.. – ридала Оля, схиливши завчасу посивілу голову. – Є ж на світі нормальні чоловіки. І на роботу ходять, і жінці помагають, і тверезими їх можна побачити. А в мене?..
З коридору чулася п’яна лайка. Ледь переступивши поріг, Саша гепнувся на підлогу, та підвестися на ноги вже не зумів.
– Горе мені, горе... – вичитала жінка. – Скільки ж ти будеш мене мучити, іроде нещасний? – кричала до того, який ликом не в?язав.
Коли сльози висохли, Оля мовчки попленталася в коридор і стала роззувати остогидле тіло. Воно так і пролежало б до ранку, якби не син-старшокласник, котрий ось-ось мав повернутися зі школи.
– Мамо, з мене всі хлопці сміються, – жалівся Матвій, сьорбаючи обід. – Позавчора батько прямо посеред двору впав у калюжу, якби не сусідка – так би там і брьохався. Сьогодні знову те саме. Хоч бери і з дому йди. Чи… від батька відрікайся...
– Що ж я, сину, можу зробити? Думаєш, мені приємно у спину шушукання слухати? – зітхала жінка й укотре починала думати, куди подіти того алкаша.
Колега на роботі, якій Оля виливала свої біди, якось порадила віддати чоловіка в наркодиспансер. Мовляв, одна її подруга свого «підшила», то вже пару років у хаті спокій.
Оля вхопилася за соломинку, напозичалася грошей (бо лікування було недешевим). Після курсу Саша справді не пив. Але через пів року зірвався – і запах перегару знову став щодня наповнювати їхню комунальну квартиру.
Терпіння лопнуло
«Нарешті заживу, як людина, – мріяла Оля, сидячи за весільним столом. – Матвій одружується, сам собі раду дасть. А я подам на розлучення і не терпітиму більше тієї п’яної худоби».
Ненависть, огида, невимовна відраза переповнювали жінку щоразу, коли поруч з’являвся Олександр.
От і сьогодні: як не просила чоловіка триматися, як не благала не пити бодай при гостях – усе марно. Що тепер, що двадцять років тому – Саша перехиляв чарку за чаркою, вигукував дурнуваті тости, виставляв себе на посміховисько. А коли наблював прямо посеред ресторану, Оля з Матвієм силоміць затягнули його в таксі й відправили додому.
Тієї ночі жінка виплакала стільки, що вся подушка була мокра. Дивлячись у темну стелю, Оля гортала сторінки свого не менш темного минулого. Пригадала випадок, як лежала з маленьким сином у лікарні. «Матвійкові гірше, – передала тоді Саші тривожну новину. – Може бути операція. Тому швидко принось такі-то уколи. Купиш їх у Наді-аптекарки». О 12-й ночі ліки вже були. Однак передала їх кума, на словах заспокоївши: «За гроші не переживай. Віддаси, коли матимеш. Бо ті, що були, Саша майже всі пропив».
Зринув у пам’яті випадок, коли через ту ж таки горілку вони потрапили в аварію, й Оля пережила дві складні операції.
Згадалося, як благовірний побив її так, що тиждень на роботу не виходила. ...Ой, скільки ще тих спогадів, і один за іншого тяжчий.
За вікном почало розвиднятися. Жінка підвелася, глянула в дзеркало. Знеможене обличчя дивилося на неї.
«Невже це я? Стара, поморщена. А мені ж тільки сорок вісім!..»
Якоїсь миті все переламалося всередині. Байдужість зникла. З’явилася злоба: на себе, що стільки літ терпіла. На того, який стільки літ мучив. І з рішучим бажанням усе почати заново Оля стала збирати свої речі…
Життя почалося після 40
…Пліток потім було – мама-мія! Дзвонили і мама, і свекруха. Куми волали в трубку: «Ти здуріла!». Але після 30 років сліз і перегару Олю вже ніщо і ніхто не лякали. Вона перебралася до своєї колежанки, яка мала половину порожньої хати. По черзі вони готували їсти і порівно платили за комуналку. А одного вечора познайомилися в кафе з двома чоловіками. Іноземцями! Потім запросили їх у гості. То були волонтери, які приїхали до України передати автомобілі на фронт. Подруга працювала вчителькою англійської, тому була в компанії за перекладача.
І з того моменту в Олі почалося життя. Томас, так звали австрійця, виявився вдівцем (дружина померла два роки тому), мав дорослих дітей. Тому спілкування з Олею (як казав їй щоразу) було ковтком свіжого повітря, такого ж п'янкого, як осінній ранок.
І я дуже хочу, щоб ці двоє, вже далеко не юних людей, таки знайшли своє щастя. Бо після 40 життя тільки починається…
Поліна Костюк
Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.