У 48 років утратила здоров’я, а в 75-ть сідає на шпагат і стоїть на голові
До 44 років Людмила Мартиненко жила в суцільному стресі, бо її чоловік зловживав алкоголем.
Жінці було непросто наважитися на розлучення: в сім′ї зростало двоє дітей. Проте хвороби й операції казали Людмилі: тобі ще нема 50-ти, а ти вже почала розвалюватися, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Та врешті сталося те, що буквально через три місяці дозволило жінці сказати собі: «Я перемогла». А після – цього розпочати абсолютно нове життя…
Чоловік пив, і на фоні стресу почалися хвороби
Сьогодні Людмилі Мартиненко – 75-ть. Вона легко стає на голову, сідає у шпагат і демонструє своїм ученицям вправи з йоги. Струнка, підтягнута, з ідеальною поставою – виглядає значно молодшою за свій вік. Але шлях до цього був непростим. Адже до 50 років Людмила вела типове для колишніх часів життя: школа, інститут, робота на заводі, потім – на швейній фабриці, заміжжя, діти. Ніяких розмов про самореалізацію чи турботу про себе.
«Я була звичайною радянською людиною. Працювала, виховувала дітей. Про себе ніхто тоді не думав», – зізнавалася жінка в одному зі своїх інтерв′ю. І все було б нічого, якби не алкогольна залежність чоловіка, а від того – суцільні нерви, стрес, хвороби, які з′явилися надто рано.
У 44 роки Людмила розлучилася. А в 49-ть уже не могла не звертати уваги на слабкість, хронічні болі в суглобах, операції. «Я не могла нормально рухатися, почувалася старою і вже тоді злякалася старості», – не приховує жінка.
Після чергової операції Людмила втратила улюбленого собаку. І дуже хотіла знову завести добермана. «Я розуміла: це великі навантаження – півторагодинні прогулянки, тренування. А сил у мене не було. І тоді подумала: треба щось робити…»
У 51 рік вступила до університету
Кажуть, якщо дуже чогось захотіти, навіть Всесвіт піде тобі назустріч. Так сталося і з Людмилою. Вона знайшла у Чернівцях групу занять та почала їх відвідувати тричі на тиждень.
Щоправда, перші заняття стали шоком: «Я прийшла – і зрозуміла: не можу зробити нічого з того, що могла у 18 років. Хоча довгий час займалася гімнастикою. Так розлютилася на себе і… почала займатися регулярно».
Згодом інтерес до руху переріс у глибше захоплення. Людмила почала вивчати класичну йогу, читати книги, дивитися відео: «Йога буквально врятувала мене. Я стала відчувати власне тіло, розуміла, як правильно рухатися, як не шкодити собі».
Але це було тільки першим кроком на шляху до глибинних змін.
«Після 50-ти років я зрозуміла, що залишилася сама. Бо діти виросли, мали власне життя, а я, вечорами повертаючись до порожньої квартири, відчувала якусь порожнечу. Треба було щось змінювати, інакше я би просто зламалася», – відверто каже жінка. «То вступай на навчання! Здобувай освіту», – запропонували знайомі.
«Було страшно. Я думала: вже не молода, пам’ять не та, – згадує пані Людмила. – Але мені хотілося наповнити життя змістом». І ось так у віці 51 рік жінка наважилася на ще один крок – вступила до Чернівецького університету на спеціальність «Медична психологія».
«На той момент у мене було багато внутрішніх проблем – самооцінка, стосунки з людьми. І саме психологія допомогла розібратися з собою, – продовжує пані Людмила. – А потім я почала ділитися знаннями з іншими. Спочатку – просто на роботі: проводила для колег заняття з йоги. Безкоштовно, по 15 хвилин. І зрозуміла: це моє, я не можу без цього жити».
Як без таблеток позбутися хвороб
Упродовж семи років жінка поєднувала роботу на фабриці і заняття з йоги та психології, куди приходили знайомі. А потім прийняла рішення – звільнитися з підприємства і повністю змінити своє життя: «Я пропрацювала 21 рік на фабриці. Проте в якийсь момент збагнула: робота заважає мені вчитися і розвиватися». Відтак у 57 років Людмила Мартиненко почала орендувати невелике приміщення, щоб проводити заняття, збирати групи жінок, які так само, як вона колись, потребували підтримки.
«У 60 років я заснувала власну студію йоги. Моє життя стало насиченим. З’явилися нові люди, нові сенси. Я пройшла професійне навчання і стала першою в Україні сертифікованою викладачкою йоги за методом Айенгара», – розповідає жінка.
Здавалося б: куди далі? Та пані Людмила досі продовжує вчитися й досі відвідує семінари, їздить за кордон, була в Індії більше від десяти разів: «Тільки тепер я зрозуміла, як важливо відпочивати, не перевантажувати себе. Завдяки цьому я забула про хвороби та операції. І таки здійснила свою мрію – завела добермана».
Нині учениці Людмили Мартиненко – це жінки, які мешкають не лише в Україні. Завдяки онлайн-заняттям учениці приєднуються до занять йоги із-за кордону. Чимало є серед них таких, які почали займатися після 60-ти, а зараз їм уже по 70-т. «Верхньої межі віку не існує. Якщо людина добре почувається – вона може рухатися і в 70, і в 80 років, – з власного досвіду радить Людмила Мартиненко. – Головне – не зупинятися. Не лежати й чекати, що життя саме щось змінить. Ми працюємо з тілом, але змінюється і наш внутрішній стан. Людина починає інакше мислити, інакше дивитися на світ».
Особливу увагу жінка радить приділяти простим речам: «Сон, харчування, відпочинок – це база. Якщо людина спить по 4 – 5 годин, вона не може бути здоровою. Організм рано чи пізно дасть збій. Я це пережила».
Щоб допомогти організму почуватися здоровішим, Людмила Мартиненко давно відмовилася від смаженого і жирного, інколи практикує обмеження в їжі, але підкреслює: «Я не хочу страждати. Я хочу жити в задоволенні».
І результат такої методики бачить кожен, хто гляне на пані Людмилу: 20 років тому хвора, немічна та виснажена життям, а сьогодні – струнка, усміхнена й життєрадісна. Тому, коли чує від жінок: «Ми вже старі, нам пізно щось змінювати», відповідає просто: «Подивіться на мене. Я почала жити після 50-ти».
Її історія вкотре доводить: хочеш щось змінити у своєму житті – не чекай, що хтось прийде і це зробить за тебе. Бери і, попри вік, сумніви та страх, відкидай усе, що виснажує, та зосередься на тому, що реально приносить тобі задоволення і мотивує сказати: «А життя таки прекрасне!..»
Ніна Грицюк
Фото kp.ua
Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.