Життя

Лікарі сказали: «Ти каліка на все життя», але Бог руками цілителя поставив чоловіка на ноги

Лікарі сказали: «Ти каліка на все життя», але Бог руками цілителя поставив чоловіка на ноги

Павло Кравчук упав із козлового крана так, що п’ятки ніг розвернуло всередину і не було жодної краплі крові.

Що буде ходити – лікарі не давали ніякої надії. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».

Сказали: «Ти каліка на все життя і мусиш із цим змиритися». Але у віщому сні Павлу було сказано, що буде не тільки ходити, а й їздити машиною. Пройшовши всі кола пекла, чоловік став ходити. Навіть йому групу інвалідності анулювали. І ось уже чотири роки він нічим не хворіє і не знає, що таке болі.

Павлу Кравчуку з м. Миколаєва було 45 років, коли з ним сталася страшна біда. Він працював електриком-висотником на козловому крані, і чоловіку потрібно було після ремонту запустити його в роботу.

– То була субота, – пригадує події того часу Павло. – Нашу бригаду викликали на роботу. Я взяв потрібний інструмент і поліз на кран. За правилами, зі мною мав би бути напарник, який допомагав би мені тримати інструмент. Але я був сам. В обох руках – важке залізяччя, і мені незручно було підійматися вгору.

Павло підіймався по «нозі» крана, та раптом одна рука зісковзує – і чоловік падає на землю з висоти понад 6 м. Він упав на голу землю – хоча мав би упасти на колеса крана.  Певне, сам Бог підставив Свою невидиму руку, щоб полегшити падіння. Крові не було жодної крапельки. Але Кравчук зрозумів, що з ним трапилося щось страшне.

– Лежу сам-самісінький – ніде нікого, бо ж субота, вихідний день, – розповідає Павло. – Став гукати людей на поміч. І з котельні, що була неподалік, прибіг чоловік, який там чергував. Викликав «швидку», і мене забрали в лікарню. Лікарі оглянули та озвучили страшний діагноз – перелом обох п’яток, багатоосколковий зі зміщенням (п’ятки розвернуло всередину), перелом хребта другого ступеня.

Павла Кравчука одразу взялися оперувати. Просвердлили п’ятки і поставили на витяжку. Коли він був під наркозом, мовчав, а як тільки вийшов наркоз – від пекельного болю кричав на всю палату. Але «приємний» сюрприз чекав чоловіка попереду. У понеділок завідувач відділення сказав, що неправильно (!) зробили витяжку.

Мусили свердлити ще раз. А ще виявили перелом у руці, через що рука не піднімалася, і сказали: «Ти каліка на все життя! Нічого не можна зробити, уже пізно».

– Я не міг змиритися з тим, що ніколи не буду ходити, – розповідає Павло. – Я весь час лежав на спині, спати не міг, бо дуже все боліло. Сну не було, тільки дрімав потрохи. Хворого і безпомічного, мене виписали додому. Сказали, що треба розробляти ноги. Операції не робили, бо в п’ятці все зрослося у суцільну масу,  кістки і тіло вперемішку.

Та процедури не дали ніякого результату – стало більше боліти, і різко погіршився стан хворого. І Павла відправили знову в ту ж саму лікарню, де завідувач «доповнив» медичну карту новим діагнозом – перелом малогомілкової кістки в нозі (!).

– Мене «закували» знову в гіпс, – пригадує чоловік. – Після п’яти місяців безрезультатного лікування, я в розпачі став питати, скільки це неподобство буде продовжуватися. Лікар відповів: «Це буде до кінця життя». І дружина ввечері мене забрала додому, бо в лікарні сказали: «Ми не знаємо, чого ви тут лежите!»

Сірі, сповнені розпачу і болю одноманітні дні тягнулися один за одним. Сім’я Кравчуків шукала рятунок будь-де, аби лише хоч якось допомогти Павлові. Це було перед Новим, 2007 роком. Люди порадили їхати у Радивилів до Віктора Івановича Ярощука (про цього унікального лікаря ми розповідали в попередніх номерах газети). Дорога далека, чоловік лежачий, але поїхали.

– Віктор Іванович мене прийняв, щось наставив, – пригадує Павло. – Я так кричав від болю, що чули всі сусіди, адже все робилося без наркозу і знеболювальних ліків. А після процедури Ярощук, як віруюча людина, став на коліна і довго молився за мене: «Господи! Зроби йому ноги, як у оленя!..» Ці слова мене зачепили за душу.

Не вірилося, що щось з того буде, бо ж з дня травми минуло вже пів року. Повертаючись додому у Миколаїв, ми дорогою заїхали в Костопіль до Березюка (брата по вірі), щоб там заночувати. Він мені сказав: «Будеш вірити – будеш зцілений!»  Я ухопився за цю обнадію і просив у Бога віри, бо дуже хотів ходити.

Через три тижні Павло Кравчук поїхав знову у Радивилів до Віктора Івановича. А перед тим йому снився сон, що він сам сидить за кермом автомобіля і везе сім’ю на зібрання (машина стояла у гаражі, і Павло навіть не мріяв, що буде колись їздити).

– Я вперше за стільки часу заснув після стількох безсонних  ночей, – розповідає чоловік. – Це було для мене першим чудом. Коли я вдруге приїхав у Радивилів і ночував у родичів, то розказав їм свій сон. А вони кажуть: «Ставай на ноги!»

Та як міг Павло стати на ноги, коли худющий,  як тріска, ледве тримав на собі атрофоване тіло? Але мало-помалу на милицях сам підійшов до столу, де всі снідали.

– Це було велике чудо і перший крок віри! – згадує Павло. – Я сам собі не вірив, що стою на ногах. Ми поснідали і поїхали додому в Миколаїв. Це була п’ятниця. А в суботу (був теплий сонячний день, початок лютого) я беру милиці, виходжу з будинку і прямую до гаража. Сів у машину, щоб завести. Але сів акумулятор.

Тож із буксира родичі допомогли рушити з місця. А в неділю з сім’єю вже поїхав на зібрання. Через трохи у тещі стався інсульт, і я (знову сам за кермом) поїхав, щоб застати її ще живою.

11 місяців Павло Кравчук був на лікарняному, мав третю групу інвалідності. Лікарі, які давали діагноз бути приреченим калікою, самі собі не вірили, що Бог руками Віктора Івановича Ярощука поставив його на ноги. У них були квадратні очі, коли Павло сам, стоячи на своїх ногах, прийшов у поліклініку. Через рік почав піднімати вантаж по 50 кг, анулювали інвалідність, і він став цілком здоровий. Відтоді Павло не знає, що таке біль, ніколи нічим не хворіє.

– Я вдячний Богу, що руками Віктора Івановича Ярощука Він мене зцілив і не дав втратити віру. Дяка Йому за це!

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: миколаїв, аварія
В тему