Життя

Приворожила і зігнала зі світу свого коханого

Приворожила і зігнала зі світу свого коханого

Олексія Вікторія зустріла, коли юнак приїхав у село допомогти бабусі саджати картоплю.

– Чи не допоможете мені? – запитала, стрельнувши в його сторону великими карими очиськами. – Бачу, ми все одну в одну сторону йдемо.

– А чому б і не допомогти такій красуні? – усміхнувся юнак і взяв її легкого пакета, у якому були лише нитки та три жіночі халати, по котрі Вікторія і їздила до райцентру. – Ви тут живете?

– Так, – ствердно хитнула головою. – Мене Вікторія звати. А ви… Давай краще на ти. Ти звідки? Мабуть, не місцевий, бо щось не впізнаю.

– Я Олексій, – відповів юнак. – Моя мама з цього села, тож їду до бабусі та дідуся.

Читайте також

Отак, йдучи вулицею, вони порівнялися зі старенькою хатинкою баби Марисі, яку у селі поза очі називали відьмою. Казали, що немає в чаклунській справі такого, що б не вона не могла зробити. Тому намагалися обмежувати з нею спілкування лише двома словами – «Добрий день!» А заодно і з її онукою, яку частенько зустрічали то посеред болота, коли ловила жаб, то серед лісу, де збирала отруйні рослини. Подейкували, що стара Марися навчає її своєму ремеслу. 

– Ну, ось я і вдома, – мовила дівчина, беручи пакет із рук Олексія. – До речі, завтра ввечері у клубі дискотека. Може, потанцюємо?

– Завтра ми картоплю будемо саджати, – відказав хлопець. – Тож не думаю….

– А ти не думай, а приходь, – засміялася Віка. – Отож, чекаю!

Приїзду онука старенькі страшенно зраділи.

– Степане, Олексійко наш приїхав, – радісно сплеснула руками бабуся Оля. – Добрий вечір, онучку!

Приворот на коханого
Приворот на коханого

Потім хлопець викладав привезені гостинці, бабуся смажила яєчню і принесла з комори ароматні, спечені вранці пиріжки, а дідусь вийняв з холодильника глечик молока. Вечеряли, розмовляли про життя Олексія та його батьків в Україні. Річ у тім, що вони, коли ще Лесь ходив до школи, подалися до Італії, де працювали довгі десять років. Тепер же повернулися на рідну землю. В обласному центрі придбали велику квартиру, обставили її дорогими меблями, купили нову іномарку, двоповерхову дачу, влаштувалися на роботу, а Олексій навчається на факультеті іноземних мов. 

– Як же добре, що ви нарешті повернулися! – повторювала бабуся, підливаючи онуку молока. – А то я вже думала, що так і помру, не побачивши вас.

Наступного дня посадили картоплю, юнак допоміг дідусеві полагодити огорожу та поскладав дрова. За тими клопотами непомітно пробіг день, а ввечері хлопець почав збиратися до клубу.

– Ти тільки ж довго там не будь, – попросила бабуся. – Бо ж я хвилюватимусь.

Проте онука чекати довелося до світанку. До того часу бабуся встигла випити ледве не пів пляшечки корвалолу, а дідусь тричі побував біля зачиненого клубу.

– Олексію, з тобою все гаразд? – ледве мовила старенька, тримаючись за серце. – Я ж так переживала за тебе, сину.

Читайте також

Виявилося, що того вечора вони з Вікою пішли з танців до річки, де довго гомоніли, а тоді, при повному місяці, вона вирішила станцювати для Олексія. Дівчина була дуже пластичною і в місячному сяйві виглядала якоюсь наче казковою. Хлопець і сам не міг збагнути, як вони опинилися у лісовому будиночку, де і кохалися до світанку.

– Бабусю, я в п’ятницю познайомився з дівчиною, – мовив він, снідаючи. – І ми вирішили одружитися.

– А чого так пізно? – спробував пожартувати дідусь. – Чи в п’ятницю РАЦС вже був зачинений?

Однак коли дізналися, як звати обраницю онука, то принишкли. А тоді бабуся почала швиденько збирати сумку з гостинцями доньці та зятю і випровадила онука в місто. Старенькі добре знали, що лялька ота – онука Марисі, тому не хотіли, аби спілкування їхнього внука з цією молоденькою відьмою продовжувалося.

Проте молоді люди все ж далі зустрічалися. Віка все повторювала, що любить його до нестями. І часто водила в лісовий будиночок, де вони кохалися до світанку. А її бабуся готувала для нього якісь напої – ароматні, п’янкі і медові на смак. Тож вже за півтора місяця Олексій одружився і… зажурився. Ходив, наче у воду опущений, втратив апетит, ночами частенько виходив на балкон курити.

Страви з приворотним зіллям
Страви з приворотним зіллям

– Наче все у мене добре, а щось все одно мучить, – розповів він якось дідусеві. – Як нахлине смуток, то хоч бери й лізь у зашморг.

Батьки також помітили, що з появою у їхньому домі Вікторії з сином почало коїтися щось незрозуміле. І мати кинулася шукати порятунку.

– Бачу страшний приворот, – розповіла їй одна мольфарка у прикарпатському селі. – Його зробила дівчина, яка є ворожкою у сьомому поколінні, і я не можу тобі допомогти.

Від неї мама Олексія вийшла сама не своя. Вона ще їздила і їздила до різних ясновидиць. Благала про допомогу мольфарів. Витратила чимало грошей на екстрасенсів, які обіцяли допомогти. Та все було марно – Олексій танув на очах. Натомість Віка розквітла ще більше і стала справжньою красунею. Вона готувала різні смаколики для чоловіка, а ще вечорами ходила гуляти біля озера і милуватися повним місяцем. Часто ставила в їхній кімнаті величезні букети квітів, в які вставляла гілочки хвої, що страшенно дивувало Олексієвих батьків.

Читайте також

Як не мій, то буде нічий
Як не мій, то буде нічий

Його мати, дивлячись, як марніє її син, якось не витерпіла, взяла до рук молитовник і зі сльозами почала благати Господа про допомогу. Материнська молитва стала творити справжні дива. Жінка помітила, що син наче почав отямлюватися – знову став веселим, а ще – почав говорити дружині, аби йшла вчитися: мовляв, з неповною шкільною освітою яке майбутнє в обласному центрі?! Та у відповідь щось промуркотіла і наступного ранку взялася варити якесь зілля. Ним поїла Олексія, і він знову ходив сам не свій.

Бідолашна мати кинулася у монастирі до чудодійних ікон, а коли повернулася, то Віка заходилася біля чавунного казанка. Жінці вдалося виперти з квартири невістку, однак вона все одно наче відчувала її присутність. Отаке перетягування мотузки закінчилося несподівано – якось Олексій пробудився серед ночі і почав кричати, що його переслідують якісь монстри. Тоді з ножем накинувся на батька, який, за його словами, і був одним із них. Медики, які прибули на виклик, забрали його прямо у психлікарню, де відразу розмістили у відділенні для буйних. А через пів року повідомили, що Олексій помер. Не переживши трагедії, батько пішов вслід за сином через два тижні, а мати одного дня зустріла біля могили сина колишню невістку.

– Навіщо ти його занапастила? – тільки й мовила, заливаючись сльозами. – Навіщо?

– Бо хотіла, аби він був моїм, – відповіла та. – А ви його постійно від мене забирали.

Ксенія Фірковська

 БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ»  В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

В тему

Останні матеріали