«Читання досі найулюбленіший спосіб потурати моїй цікавості, – пише бізнесмен, – Незважаючи на те, що мені пощастило зустріти багато цікавих людей і відвідати місця, що зачаровують, я досі вважаю, що книги – кращий спосіб вивчення нових тем, які мене цікавлять».
У число вподобаних Гейтсом книг потрапили історія розвитку «Ісламської держави» від Джоби Воррік: «Чорні прапори: розквіт ІДІЛ» (Black Flags: The Rise of ISIS); роман «Черепахи в порядку убування» (Turtles All the Way Down) Джона Гріна, а також «Колір права» (The Color of Law) Річарда Ротштайна, повідомляє https://republic.ru/posts/88168
Також серед видань-фаворитів Гейтса – «Найкраще, що ми могли зробити» (The Best We Could Do), Тхі Буй. Графічний і автобіографічний роман про батьків Тхі Буй, які покинули В’єтнам 1978 року.
«Мене вразило те, як досвід сім’ї Буй може бути універсальним і в той же час особливим. Будь-які батьки впізнають проблеми, з якими стикалися її мама і тато, виховуючи чотирьох дітей. Мені здається, вона відмінно зуміла зловити страшне почуття того, що ти відповідальний за свою сім’ю. У той же час життя її родини відрізняється від більшості. Зрозуміло, що більша частина проблем у їхньому дитинстві – прямий результат того, що сталось у В’єтнамі».
«Виселений: бідність і благополуччя американського міста» (Evicted: Poverty and Profit in the American City), Метью Десмонд.
Книга-лауреат Пулітцерівської премії, в якій розповідається про кілька сімей, що проживають у бідному районі американського міста Мілуокі.
«Десмонд написав блискучий портрет американців, що живуть у злиднях. Я не стикався з тією кризою, з якою доводиться боротися людям, описаним у «Виселенні», тому я можу тільки дізнатися про це через їхні історії. Ця книга дала мені краще уявлення про те, що значить бути бідним у цій країні».
«Повір мені: мемуари про кохання, смерть і “джазових курчат”» (Believe Me: A Memoir of Love, Death, and Jazz Chickens), Едді Іззард.
Історія, що розповідає про становлення стендап-коміка Едді Іззарда. Гейтс, проте, уточнює, що книга навряд чи буде цікава тим, хто жодного разу не бачив виступів артиста.
«Ви побачите, що його стиль письма дуже схожий на його манеру мови. Ви також зрозумієте, що в книзі є не тільки смішні моменти, але і безліч зворушливих спогадів про те, як маленький Едді Іззард, хлопчик з натяком на талант, став міжнародною зіркою».
«Співчуваючий» (The Sympathizer), В’єт Тхан Нгуєн.
Художній роман, що з нетрадиційного боку оцінює В’єтнамську війну. Лауреат Пулітцерівської премії.
«Через 40 років багато американців досі ставить собі запитання, пов’язані з війною у В’єтнамі: чи повинні були ми брати участь? Наші політики і військові керівники розуміли, що вони роблять? Чи знали вони, якою буде людська вартість війни? Нгуен значною мірою ігнорує це і натомість вирішує питання про роль індивідуальної моралі під час війни».
«Енергія і цивілізація: історія» (Energy and Civilization: A History), Вацлав Смил. Канадський учений розвінчує міфи про використання різних видів енергії. Він коментує як питання, пов’язані із застосуванням традиційних джерел енергії, так і тенденцію переходу до видобутку електроенергії екологічними способами.
«Він пояснює, як наша потреба в енергії сформувала людську історію, від млинів, що приводяться в дію ослом, до сьогоднішніх пошуків поновлюваних джерел енергії. Це не найпростіша книга, але, прочитавши її, ви станете більш розумним і поінформованим про те, як інновації в енергетиці змінюють курс розвитку цивілізацій».
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
