Як утеплити зовнішні стіни квартири

Утеплення – питання актуальне для багатьох, адже специфічна обробка стін квартир дозволяє непогано зекономити, зробити оселю теплішою та покращити вигляд фасаду. Враховуючи те, що енергоносії дорожчають ледь не кожного сезону, утеплення стін дозволить принаймні не платити зайвого.

Стіни із комплексом заходів термомодернізації дозволяють економити до 40% на опаленні. Адже не утеплена квартира часом віддає до половини тепла для обігріву конструкцій, тож зрештою воно виходить на двір. Окрім того, в утепленому житлі легше утримувати температурний режим, комфортний для мешканців, та не доведеться цокотіти зубами над величезною платіжкою. Тож у новобудовах переважно одразу утеплюють стіни, а от мешканцям старіших будинків слід потурбуватися про це самостійно.

Утеплення фасаду квартир саме зовні теж має переваги. Найперше, таке облаштування стін не «вкраде» площі помешкання, що особливо актуально для невеликого житла. Окрім того, обшиття утеплювачем дозволить поліпшити стан фасаду та захистити дім від проникнення вологи, поліпшить звукоізоляцію. Звісно, у процес доведеться вкласти певні кошти, але це – одноразова «акція», яка дозволить економити на постійній основі.

Розбираємося, як утеплити стіни квартири зовні, які матеріали та методи найпоширеніші та чому це взагалі слід робити.

Особливості підбору матеріалу для утеплення

Утеплення стін квартири зовні дасть ефект тільки при умовах використання відповідних матеріалів. Вони мають відповідати низці критеріїв – наприклад, бути просоченими речовинами, що запобігатимуть утворенню грибка на поверхні (адже фасад часто контактує із вологою). Загалом утеплення – кількаступеневий процес, який включає утеплювач, клейку частину, армуючий шар та декор фасаду.

Найчастіше для стін застостовують такі варіанти:

• Пінопласт;
• Пінополістирол;
• Мінеральну вата;
• Пінополіуретан;
• Рідку теплоізоляцію тощо.

Ці речовини для фасадів відрізняються стійкістю до різних факторів, міцністю речовини, строком використання, щільністю, вартістю, складністю робіт з монтажу тощо. Роботи зі стінами зовні, до слова, повинні виконати професіонали. Нині за це відповідають промислові альпіністи, котрі здатні виконувати складні маніпуляції на різних висотах. 

Тому обираючи матеріал врахуйте його властивості, площу поверхні, яка потребує утеплення, ціну, вид робіт (у деяких випадках, наприклад, недоцільно використовувати «мокрий спосіб» з пінополістиролом) тощо. Зробити остаточний вибір допоможе фахівець, котрий проконсультує щодо раціональності залучення певного виду у конкретному випадку.

Ми розповімо про основні властивості найпоширеніших речовин, які підходять для обшивання стін квартир знадвору.

Пінополістирол

Пінополістирол – синтетичний продукт, досить близький до пінопласту, однак із дещо іншими характеристиками. Відтак, останніми роками, пінополістирол «потісняє» головного конкурента на ринку утеплювачів.

Пінополістирол теж дуже легкий, проте його структура інша. Пінополістирол більш однорідний, у той час як пінопласт складається із великої кількості маленьких об’єднаних кульок. Відтак, пінополістирол – стійкіший утеплювач для стін. Він міцний та не кришиться, плита є дуже щільною. Окрім того, пінополістирол:

• Не гниє;
• Не піддається впливу вологи;
• Стійкий до механічного впливу (враховуючи «атаки» комах);
• Не кришиться;
• Краще «тримає» температуру;

Завдяки відмінним якостям пінополістиролу використання цього утеплювача для стін квартири обійдеться дещо дорожче. Виготовляють пінополістирол  переважно у вигляді плит з виступами на краях – це дозволяє полегшити роботи при покритті фасаду  зовні.

Виділяють два основні методи обробки фасаду  пінополістиролом.

«Сухий спосіб»утеплення пінополістирролом

«Сухий спосіб» полягає у вкладанні утеплювача пінополістиролу та облицювального шару із залишенням невеликого простору між ними для вентиляції. У цьому випадку плити монтують впритул до стіни, покривають паропропускаючою мембраною, а облицювальний шар монтують на відстані 2-5 см. Аби зберегти простір для утеплення стін монтують спеціальні металеві каркаси.

Попри особливості утеплення цей спосіб дозволяє утворити дуже стійку конструкцію.

«Мокрий спосіб» утеплення фасаду пінополістиролом

«Мокрий спосіб» полягає у застосуванні для стіни цілої конструкції, яка у комплекті дає відмінні показники теплозбереження. Саме у цьому випадку вдасться скороти втрати тепла до 40%. Назва способу сформувалася внаслідок того, що у процесі утеплення використовуватимуть рідини для, наприклад, розведення клею. Окрім того, верхнім шаром виступить штукатурка,тож у цьому випадку також вдасться обрати бажаний дизайн фасаду.

Таким чином, під час робіт із утеплення квартири йдеться про монтування багатошароваої структури. Власне утеплювач – пінополістирол – прикріплюють до стін із допомогою клею та дюбелів для стійкості. Опісля поверхню знову просочують клеєм та прикріпляють армуючу сітку, закріплюючи зверху ще одним шаром клейкої речовини.  

Після цього декорують фасад – наносять ґрунтовку, декоративну штукатурку та фарбують стіни. Цей елемент, крім привабливого вигляду, захищатиме від зовнішніх впливів, що подовжить термін його експлуатації. Водночас верхній шар зможе випаровувати зайву вологу.

Зауважимо, ці способи монтажу також часто застосовують для інших матеріалів.

Утеплення за допомогою мінеральної вати

Мінеральна вата – теж один із найпоширеніших видів утеплювачів, які використовують для ізоляції стін. Вона є продуктом переробки шлаків, що отримують на підприємствах металургії, або ж гірських порід. Відтак, виділяють такі її підвиди як шлаковата,  скловата та кам’яна вата. 

Мінеральна вата має низку позитивних характеристик, що робить її одним із кращих утеплювачів стін:

• Екологічність;
• Легкість;
• Еластичність;
• Висока звукоізоляція;
• Пожежостійкість;
• Висока теплоізоляція;
• Легкість робіт із кріплення.

Зазвичай для зовнішнього утеплення стін підходять листки пресованої вати, або ж спеціальні рулони. Більш популярними є саме плити, оскільки із ними банально зручніше працювати. Напевне, найбільшим недоліком є його відносно висока вартість порівняно, наприклад, із пінополістиролом чи піною.

Найпростіший варіант монтажу на стінах полягає у приклеюванні плит до попередньо поґрунтованих поверхонь, закріплення дюбелями та нанесення зверху спеціальної штукатурки. Важливо, щоб остання була водостійкою, а клей підібраний відповідно до навантаження, яке створять плити. Ще один варіант – під штукатурку нанести шар гідроізоляції.

Для стійкості штукатурки застосовують армуючу сітку. За її відсутності штукатурка може досить швидко стати непридатною та навіть відшаруватися.

Під час робіт із утеплення стін чи не найважливішим є дати добре засохнути клею. Сучасні матеріали мають відповідні властивості, проте перед вкручуванням дюбелів радять дати «відпочити» приблизно добу.

Окрім того, часто застосовують «мокру» та «суху» технології робіт, які також підходять для цього утеплювача.

Утеплення стін з використанням штукатурної обробки

Фактично будь-який із перелічених вище матеріалів підходить у якості основи перед накладанням штукатурної обробки. Йдеться про нанесення додаткового шару на верх обробки фасаду. Проте існують і спеціальні «теплі» штукатурки, які використовують самостійно, адже вони замінять функції утеплювача стіни.

Відтак, цей вид утеплювача має спеціальну формулу – до його складу включають додатково наповнювач із низькими показниками теплової провідності. Це можуть бути абсолютно різні додатки природного чи синтетичного походження:

• Перлітові гранули;
• Вермикулітові гранули;
• Деревна стружка;
• Пінополістиролові кульки;
• Спінений кремній;
• Піноскло.

Відтак, кожен із матеріалів зумовлюватиме певні властивості штукатурки, яка замінить плити.

Наприклад, дерев’яні скалки у складі зумовлять досить високу вагу та порівняно низьку теплоефективність, тому цей варіант взагалі не рекомендують для утеплення стін зовні. Натомість пінополістирольні кульки дадуть високий показник теплоізоляції, тож її легко буде нанести на будь-яку стіну попередньо її прогрунтувавши. Та цю штукатурку доведеться додатково покрити водонепроникним шаром.

«Тепла» штукатурка з вермікулітом та прелітом забезпечить низку теплопровідність, а також стійкість до пожеж та грибків. Окрім того, ці складники екологічні, адже є частинами порід. Натомість відповідна штукатурка матиме дуже високий показник поглинання вологи, тож теж потребуватиме гідроізоляції.

Відтак, чи не найкращим варіантом для утеплення стін квартири зовні є той, де міститься кремній чи піноскло. Така штукатурка не потребуватиме додаткової обробки, вона дасть красивий пористий вигляд стіни, забезпечить ізоляцію від вологи, міцність та стійкість до вогню. Окрім того, таку стіну згодом легко пофарбувати у бажаний колір.

Відтак, це найкращий варіант для утеплення фасадів. Для її нанесення досить прогрутнувати поверхню та нанести шар обробки.

Утеплення стін з використанням піни

Піна являє собою полімерну суміш пінистої структури, яка збільшується в об’ємі та твердіє після контакту із повітрям. При чому, процес досить швидкий – затвердіння настає буквально за хвилини після початку робіт. Виробляють піну на основі іншого поширеного утеплювача –поліуретану, і залежно від способу виготовлення матеріалу для стін її ділять на два класи:

1. Напівтверда
2. Гнучка

Перевагою піни є її висока пожежостійкість, адже ця речовина для покриття стін володіє здатністю до само згасання, вона не гниє, є добрим звукоізолятором і має чи не найнижчу теплопровідність. Окрім того, структура  дозволяє щільно «чіплятися» практично до будь якої поверхні.

Чи не найбільшим недоліком є великий розхід: для значної площі треба приготувати чимало балонів піни та спеціальні вартісні пристрої, тому втрачається економічна вигідність. Проте для стін невеликої площі це – непоганий варіант.  

 Перевагою утеплювача є те, що на невеликій площі стін маніпуляції легко провести самостійно (якщо не йдеться про утеплення квартири на висоті). Адже вона наноситься зі спеціального балона. Радять застосовувати поліуретанову піну двохкомпонентного типу. У ній відбувається хімічна взаємодія між компонентами, завдяки чому значно збільшується його площа.

Таким чином, фактично монтаж полягає у розпиленні піни на поверхню. Після контакту із повітрям піна розшириться та швидко застигне. Натомість для великої площі слід залучити спеціальні полімери, котрі наносять із допомогою пневмоагрегатора.

Важливо, що аби піна прослугувала довго, її треба додатково убезпечити шаром гідроізоляції та від потрапляння сонячних променів, тому знадобиться додаткове покриття.

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.