В Україні розплодилися «лікарі», які обіцяють впоратися з будь-якими болячками без операції, навіть якщо на цьому твердо наполягають лікарі, – від апендициту до онкохвороб. Такими оголошеннями рясніють громадський транспорт та інтернет. Тож наскільки ефективне лікування поза медичних установ і скільки це коштує?
Так, «дипломований цілитель» Василь Іванович впевнений, що «Хірургія – це крах медицини. Тож камені у нирках виведу власними потужними біострумами». Обіцяє стовідсотковий результат, але попереджає: спочатку може стати гірше, але потім від хвороби не залишиться і сліду. Свою працю оцінює в 10 300 грн: 2 тис. грн за сеанс і 300 – за чай. Авансом вимагає половину: щоб він зміг «добре підготуватися до першого сеансу і зарядитися цілющими гімалайськими травами».
А цілителька Лариса, за її словами, може навіть вилікувати запалений апендикс за $2 тис. Гроші – авансом. «Про результат не турбуйтеся, у мене є постійні клієнти, я своєю репутацією дорожу. Приїжджайте до мене вже зараз, поки не пізно, я відвар приготую», – квапить Лариса.
Свою кваліфікацію обидва нібито готові підтвердити ліцензією МОЗ, але називати її номер не хочуть: «Під рукою тільки ксерокс, він місцями затертий, номер погано видно. Зате є диплом учасника Міжнародного симпозіуму цілителів, а такий документ серйозніший, ніж якісь ліцензії», – заторохтів Василь. Ось тільки, виявляється, такого симпозіуму не існує. Хірурги ж твердять, що згадані хвороби виліковні виключно операційним шляхом. «Камені виводяться тільки за допомогою ультразвукового дроблення або операції. А у випадку з апендицитом – тільки операція. У моїй практиці був випадок, коли вагітна дівчина звернулася до цілительки. Вона накачала її анальгетиками під виглядом «цілющого чаю», апендикс лопнув і ми ледве її врятували», – розповідає хірург Володимир Мазепа. Солідарні з ними і терапевти: «Пацієнтка з цукровим діабетом відмовилася від інсуліну через цілителя. Тиждень трималася, але потім почала задихатися: виявилося, таблетки були зі звичайного цукру», – говорить сімейний лікар Леся Обертун.
Міністерство охорони здоров’я діяльність людей, які називають себе цілителями та знахарями, не контролює.
Щоб не стати жертвою псевдоцілителя, потрібно укладати договір про надання послуг і вимагати у приватника дозвіл МОЗ – його не потрібно плутати зі свідоцтвом про підприємницьку діяльність. Дозвіл друкується на фірмовому бланку з гербовою печаткою. У ньому вказані конкретний вид діяльності і перелік послуг. Також у лікаря має бути окреме приміщення для роботи. «З минулого року нетрадиційна медицина не ліцензується, замість цього МОЗ раз на п'ять років видає дозволи. Щоб отримати документ, фахівець повинен пройти атестацію: комісія перевіряє ефективність і безпеку методів лікування і медичні знання. Атестацію проходять фітотерапевти, акупунтурники, гірудотерапевти, які працюють з п'явками, іпотерапевти та стоунтерапевти (лікують за допомогою коней і каменів). А діяльність спадкових цілителів, які лікують біострумами або ліками власного виготовлення, законом не передбачена, однак і не заборонена», – говорить юрист Анатолій Геращенко. До слова, цілителя-шахрая можна визначити за оголошенням. За законом, вони не можуть лікувати онкохвороби та СНІД.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
