Щоб українці споживали здорову їжу, викладачка економіки відкрила комп’ютеризовану молочну ферму

Кандидатка економічних наук перепрофілювалася та нині забезпечує селян офіційною роботою, місцеве ОТГ – стабільним надходженням до бюджету, а споживачів – продукцією екстракласу.

Якби інженерці-економістці Наталії Коваль років десять тому хтось сказав, що вона утримуватиме корів, жінка тільки посміялася б. Наталія – типова містянка. Як аспірант викладала у Харківському національному економічному університеті. Та й чоловік Андрій із фермерством не був «на ти»: закінчив Харківський авіаційний інститут.

Втім у житті Наталії збіглися два ключові фактори, які й допомогли кардинально змінити професію.

– Коли мої діти ще були не великі, я вирішила годувати їх виключно натуральною кисломолочною продукцією. Втім для виготовлення йогуртів та сиру довго не могла знайти натурального молока, – пригадує жінка. – А ще в той же приблизно час писала кандидатську з економіки, яка потребувала не лише теорії, але й практики. «То давай відкриємо власну ферму, – запропонував чоловік. – Я займатимуся коровами. А ти – переробкою молока».

Від такої пропозиції Наталія була не в захваті. Адже містянка ніколи не мала справи з худобою, не вміла ні доглядати її, ні тим паче доїти. А ще, зізналася, досі побоюється корів.

Робота на фермі комп’ютеризована

Утім професійний азарт економістки таки взяв гору. Андрій здобув фах зоотехніка. Наталія – теоретичні навики з переробки молока. Разом Ковалі склали проєкт майбутньої ферми, де прорахували все: комфорт утримання корів і телят, тонкощі їхньої годівлі, доїння, збору відходів життєдіяльності та навіть зручності відвантаження готової продукції.

– Коли 2013-го ми приїхали в село Хотімля, де викупили старі зруйновані корівники збанкрутілого ФГ «Юпітера», місцеві жителі скептично дивилися на те, як ми споруджуємо нові будівлі, як завозимо надсучасне обладнання та племінних корів, – пригадує Наталія Коваль, котра нині є директоркою ФГ «Пані Юпітер».

– Коли ми запросили до роботи на фермі місцевих жителів і консультанти пояснювали людям, як працювати з комп’ютеризованим обладнанням, я бачила паніку та навіть страх в очах свого колективу. Адже людям, які звикли доїти корову звичайними доїльними апаратами, розповідали, як комбінувати натискання кнопок на обладнанні, аби видоїти худобу.

Працювати на сучасному обладнанні і справді не просто. Адже воно контролює буквально все: стан здоров’я худоби, якість та кількість молока, кількість годин активності та їжі і так далі. За всі ці питання відповідає головний ветеринарний лікар. Він також досліджує молоко від корів після отелення на наявність інгібіторів та антибіотиків, щоб уникнути потрапляння їх у товарне молоко.

– Аби гарантувати продукцію екстракласу, ще перед початком доїння оператор машинного доїння досліджує, чи немає в молоці кожної окремої корови згустків. Якщо є, худоби не приєднують до доїльного апарата, що направляє молоко в ємність із товарною сировиною, – пояснює Наталія Коваль. – Під час доїння молоко за лічені секунди транспортується від вимені через спеціальну систему до танка, в якому сировина тут же охолоджується. При цьому в молоко не потрапляє навіть повітря.

Щоб гарантувати смак, жирність та безпечність молока, Ковалі повинні стежити й за якістю кормів.

– Коли в Німеччині я знайомилася з особливістю роботи тамтешніх фермерів, – пригадує пані Наталія, – була приємно здивована, що послуги із заготівлі грубих кормів там надає спеціальна фірма, яка відповідає за весь комплекс робіт, що забезпечує якість силосу. А не так, як у нас: фермер знайшов окремо надавачів послуги збору силосу комбайном, окремо перевізників силосу, окремо організували трамбування силосу.

В результаті ніхто не відповідає за дотримання технології, і якщо у кормах з’явився грибок чи підвищилася кислотність, а від того молоко втратило якість екстракласу, ніхто начебто і не винен. До того ж на маленьку площу практично неможливо залучити сторонній комбайн. Тому ми були вимушені придбати власну сільгосптехніку, хоча й не дуже швидку.

Корова за добу дає 26 л молока

Не меншу, ніж коровам, увагу, приділяють на фермі й молодняку. Якщо дорослі тварини перебувають на безприв’язному утриманні, то телята спершу живуть в індивідуальних боксах. А у двомісячному віці їх переводять у групові загороди.

– Раціон для них ми підбираємо індивідуальний, залежно від віку. Адже харчі, вітаміни, щеплення, санітарно-гігієнічні умови – це визначальні фактори для того, аби з телятка виросла здорова тварина, яка даватиме якнайбільше молока, – каже директорка фермерського господарства.

До речі, із 600 голів ВРХ дояться 260 корів породи українська чорноряба. Кожна з них за добу дає 26 л молока. Майже 90% продукції підприємство «Пані Юпітер» відправляє на молокозавод. А із сировини, яка лишилася, виготовляє власну продукцію: сир кисломолочний, йогурти, сметану, м’які білі сири, вершки та особливий сир із сироватки, що називається «Рікотто».

– Такий асортимент ми розширювали поступово. Адже конкуренти не спішать ділитися рецептами, – зізнається Наталія Коваль. – Коли два роки тому я відвідала молочну ферму в Італії, де виготовляють моцарелу, то господарі люб’язно все показали, розказали, пригостили, втім на прохання поділитися рецептом сиру ввічливо відмовили.

Втім це не завадило підприємству «Пані Юпітер» налагодити виробництво власної продукції, яку активно розкуповують дачники та селяни в магазинчику, що працює неподалік ферми.

– Приємно, що місцевим подобається наша продукція. Приємно, що наше фермерське господарство сплачує податки до Старосалтівської ОТГ і ми, хоча живемо в Харкові, все ж стали частинкою місцевої громади. Та й люди дякують, адже мають офіційну роботу, стабільну зарплату, комфортні умови праці.

«Красива маю бути і в корівнику»

Всупереч стереотипам, ніби фермер – це гумові чоботи та по лікоть брудні руки, Наталія Коваль власним прикладом демонструє: жінка повинна лишатися гарною всюди – чи то на кафедрі в університеті, чи в корівнику.

– Фермерське господарство забирає багато часу. А в мене ж чоловік, діти, які навчаються в Харкові і заради яких ми лишаємося жити в місті. Мені постійно доводиться їздити на ферму, двічі на тиждень лишатися в селі ночувати. Але, попри заклопотаність, я стараюся підтримувати належний зовнішній вигляд. І коли жінки кажуть чоловікові: «Люби мене такою, якою я є» – для мене такий варіант не прийнятний.

Так само, як не прийнятно для Наталії Коваль зупинятися на досягнутому.

Ділячись із колегами під час проектів та робочих візитівдосвідом успішного фермерства, жінка наголошує на двох основних секретах успіху – гарантувати найвищу якість і працювати виключно у правовому полі.

А от щодо подальшого розвитку ФГ «Пані Юпітер», то розкривати плани Наталія Ковальне спішить. Каже: спершу їх реалізують, а тоді вже можна показати, й розказати.