Чому жінкам часто подобається бути жертвою і як стосуються до цього «квіти на могилі»: усе про домашнє насилля в Луцьку

Що три хвилини в Україні відбувається домашнє насильство. Для боротьби з цією невтішною ситуацією у вересні 2019 року в Луцьку почав діяти Сектор протидії домашньому насильству.

Зустріч із його представниками для ЗМІ, адвокатів та юристів організувала координаторка Жіночого руху «За майбутнє» у Волинській області Ольга Максим’як спільно з представницею Управління дотримання прав людини Національної поліції України Наталією Бартошук.  На базі волинського осередку Жіночого руху віднедавна створена група фахових юристок, які надають безоплатно консультаційну допомогу жінкам. 

Отже, що таке Сектор протидії домашньому насильству і чим він відрізняється від звичайного наряду поліції? Працівники цього сектору виїжджають виключно на виклики, пов’язані із домашнім насильством, а відомо чотири його основні види – психологічне, фізичне, економічне і сексуальне. Поки сектор працює лише в межах Луцька, усього є 4 такі наряди, які змінюються що пів доби (по селах працівники поліції уповноважені складати протоколи щодо домашнього насильства). В наряді працюють по дві людини, хоча роботи направду багато. Нині статистика по області щодо домашнього насильства така: на обліку стоять 2360 осіб, які вчинили домашнє насильство, з них – 141 жінка та 2 особи віком до 18 років. На невиконання батьками своїх обов’язків складені понад 500 протоколів. У 2021 році вже зареєстровані 203 заяви щодо домашнього насильства. Цього року працівниками поліції винесені 29 термінових заборонних приписів щодо кривдника із зобов’язанням залишити місце проживання постраждалої особи. Найбільше викликів – у вихідні  дні та у нічну пору доби, особливо побільшало їх під час жорсткого карантину. 

Статусні домашні насильники: чи вдається їх притягнути до відповідальності?

Старший інспектор сектору з протидії домашнього насильства Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області капітан поліції Синицька Ірина Вікторівна розповідає, кожен виклик із домашнього насильства – схожий, але найгірше у всіх цих ситуаціях те, що найбільше страждають діти.

– Особливо запам’ятала ситуацію, коли ми разом із працівниками соцслужби поміщали жінку разом з дитиною у притулок. Але через 2 місяці вона повернулася назад до чоловіка. Вони почали разом жити. І коли ми супроводжували чоловіка на розгляд його справи у суді, він повідомив нам, що у них все добре, вони помирилися і свою дружину він не кривдить. Більше в ту сім’ю в нас викликів не було, – розповідає Ірина Синицька.

Але, на жаль, таких щасливих хепі-ендів дуже мало. Зазвичай кривдник дуже рідко кардинально змінюється. Непоодинокими є випадки, коли дітей одразу вилучають із сім’ї. Є ще й інша сторона медалі – коли жінка свідомо не хоче змінювати своє життя і йти від чоловіка-тирана. Бо їй подобається роль жертви, їй подобається плакатися і щоб її шкодували. І, якщо ще спромогтися викликати поліцію до чоловіка, який вчергове її відгамселив, вона може, то, коли постає питання написати на нього заяву, одразу відмовляється, мовляв, вона йому вибачає. До цієї теми є вдалий соціальний ролик в інтернеті, коли жінка, яку побив чоловік, розповідає, що він вибачився за скоєне, і приніс їй квіти. І вона одразу йому вибачила. Потім після чергового побиття знов були квіти, потім знов… А потім ці квіти були уже на її могилі…

І не завжди, як зазначає Ірина Синицька, кривдники із неблагополучних сімей, часто є і зі статусних. Був випадок, коли вдалося притягнути до відповідальності тирана, який працював в адміністрації суду. Він вчиняв насилля стосовно своєї дружини. Погрожував і поліцейським, які приїжджали на виклик, що вони «полетять» з посади, і навіть розправою. На засідання суду він не являвся, але все-таки відповідальності уникнути йому не вдалося. Є й такі, які фактично викрадають своїх дітей у колишніх дружин, але, попри їхній статус, їм доводиться змиритися з тим, що і для них закон писаний.

Викликав поліцію до мами, яка змушувала вчити уроки…

І якщо ми здебільшого звикли ототожнювати з сімейними насильниками лише чоловіків, то насправді серед них немало є і жінок. Про що власне і свідчить наведена зверху інформація щодо 141 жінки, що перебувають на обліку. Що ж це за жінки?

Що стосується жінок-кривдниць, є ті, які самі провокують конфліктні ситуації, а потім викликають поліцію, і кажуть, що чоловік вчиняє домашнє насильство. Але коли приїжджають працівники поліції, вони реально оцінюють ситуацію. Є випадки, коли жінка вчиняє психологічне насилля стосовно дитини, але найчастіше – коли вчиняє психологічне насилля стосовно своїх стареньких батьків. А особливо, якщо ще ця жінка вживає алкогольні напої.

– Пам’ятаю виклик на домашнє насильство, яке вчиняла донька. Батьки благополучні, мати – вчителька. А донька не вдалася, як кажуть.  Як могла, ображала їх, виносила все з дому. От стосовно таких доньок теж складаються протоколи про адмінпорушення. Ще один приклад: 60-річна жінка проживає в квартирі з донькою, зятем і двома їхніми дітками. Завжди на лінію 102 телефонує ця жінка. Бо вона просто не хоче, щоб донька зі своєю сім’єю жили разом з нею. І вона таким чином хоче їх вижити.

Сама вчиняє щодо них психологічне насилля – ображає, принижує дітей, а коли вони словесно дають їй відсіч, вона швиденько знімає все це на телефон, викликає нас і таким чином намагається і поліцію ввести в оману. Ми попросили доньку з чоловіком теж зняти на мобілку її дії – і таким чином вдалося вивести її на чисту воду. І ось ця старша жінка є однією з тих, хто стоїть  на обліку як домашній насильник. Хоча сама цього, звісно ж, не визнає, – розповідає старший інспектор з особливих доручень відділу уповноважених з контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності (з дислокацією у Волинській області) Управління дотримання прав людини Національної поліції України, майор поліції Наталія Бартошук.

Часто бувають і хибні виклики. Зазвичай це стосується, коли чоловік викликає поліцію на дружину. Однак є й випадки, коли діти викликають правоохоронців на батьків.

– Був випадок, коли 13-річний хлопчик викликав поліцію на свою маму. Мовляв, вона змушувала його вчити уроки, він не хотів, і мама порвала йому навушники. Ми провели бесіду. Виявилося, що дитина конкретно залежна від телефона та ігор. Попросили маму забрати в дитини телефон. Я поставив йому батьківський контроль на телефоні. Навчили маму, як цим додатком користуватися. Бо вона уже старша жінка і виховує сина сама, – розповідає інспектор роти № 2 взводу № 1 УПП у Волинській області лейтенант поліції Валентин Андріюк.

До речі, кожного свого вихідного дня Валентин Андріюк навідувався до цього хлопчика і контролював його. Хоча це не входить у його обов’язки. Часто на викликах доводиться купувати дітям їжу, бо ті голодні, і годувати їх. А хлопчику, якого напарники Валентин Андріюк та Ірина Синицька супроводжували у притулок у Рожище, накупували цілий кульок запасів. Звісно, за власний кошт, держава не передбачає грошей на такі витрати…

Номери екстрених служб та гарячих ліній з протидії домашньому насильству:

– Національна дитяча гаряча лінія 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів), 116111 (безкоштовно з мобільних);

– Безкоштовна Національна «Гаряча» лінія з попередження домашнього насильства 0 800 500 335 (зі стаціонарних), 116123 (з мобільних);

– Національна поліція 102;

– Безкоштовна гаряча лінія жертв домашнього насильства 15-47 (цілодобова);

– Безоплатна правова допомога – цілодобова гаряча лінія – 0 800 213 103.

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.