У Луцьку в останню путь провели старшого солдата 10-ї ОГШБ 22-річного волинянина Миколу Сорочука.
25 січня у кафедральному соборі Святої Трійці відбулася прощальна панахида.
«Війна – це не романтика, хоча починається в розумі чоловіків як романтичний вчинок. Коли попадаєш в армію чи на фронт, усвідомлюєш, що таке життя, що таке смерть. Усвідомлюєш, що таке втратити побратима. Ще п’ять хвилин тому ви їли разом хліб, а зненацька може початися стрілянина – і вже його нема. Ось так швидко може закінчитися людське життя», - сказав митрополит Луцький та Волинський Михаїл.
Опісля на Театральному майдані міста розпочалася громадська панахида, звідки кілька сотень людей вирушили скорботною пішою ходою проспектом Волі до Луцького педагогічного коледжу.
«Я хотів би свій виступ почати не як посадовець, а як односельчанин та вихователь в садочку Миколи. Микола ріс допитливим хлопчиком, завжди усміхненим та веселим. Мабуть, як багато інших Героїв він не готувався ним стати. Але своєю пожертвою, вчинками і смертю він довів, що є справжнім Героєм. Бог пам’ятає ім’я кожного, хто помер за Україну. Ви повинні в своїх молитвах згадувати їх. Поки ми живемо, доти живе пам’ять про наших Героїв», - зазначив голова Луцької районної ради Валентин Приходько.
Волонтерка, медик і кохана дівчина Миколи Ярина Чорногуз подякувала присутнім за те, що прийшли разом із сім’єю провести Героя.
«Мені буде важко говорити, але я буду, бо про Миколу не можна сказати одним чи двома словами. Ми познайомилися з ним на початку цієї ротації. Розкажу ту мить, коли зрозуміла, що я у цього хлопця почала закохуватися. Якось я зайшла на кухню, а він вчив молодшого побратима розбирати автомат АК. Він мав золоті руки. Вправно розбирав будь-яку зброю. Ми почали говорити хто й чого на війні. Я казала, що мені не вдалося потрапити в 2014 році, тому я тут зараз. Мені подобається бути тут, поруч зі справжніми, захищати нашу країну, бути живою стіною. На це Микола, розкладаючи деталі, мені сказав: «Знаєш, краще один рік наступальної війни, в якій загине багато людей, ніж 10 років такої війни як ця, від якої всі божеволіють. Хай краще син прийде на могилу до батька, аніж до нього в божевільню». Цієї миті зрозуміла, що цей чоловік – мій і я його любитиму.
Ввечері 2 січня він вчив мене робити повний розбір автомата, це був той день, коли ми вперше поцілувалися і коли почалися наші стосунки. Я дякую долі за це. Хочу сказати вам усім: не зневажайте солдатів, які там зараз воюють, словами про мир, словами «нащо ти туди ідеш». Є люди такі, як і він, для яких це покликання. Він – воїн, він не 22-річна дитина», - сказала Ярина.
Опісля хвилини мовчання та гімну України відбулася скорботна хода проспектом Волі, звідки присутні відправилися в село Гаразджа, де на кладовищі на Алеї Слави поховають Миколу Сорочука.
Нагадаємо, 22 січня на Донбасі загинув військовий з села Лище Луцького району Микола Сорочук. 23 січня з бійцем попрощалися в Маріуполі. 24 січня о 8:30 ранку кортеж із тілом загиблого Героя Миколи Сорочука прибув на Волинь. Полеглому було всього 22 роки. Хлопець через рік після закінчення школи пішов добровольцем на війну.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
