12 Листопада 2018
Новини

Не мовчіть про насильство в сім'ї! Ми знаємо, як вам допомогти

Не мовчіть про насильство в сім'ї! Ми знаємо, як вам допомогти

Щороку жертвою насилля в сім'ї стає 150 тисяч українок, 600 із них після побиття гине. Дітей, які потерпають від побоїв, менше. Але навіть якщо чадо лише бачить, як тато б'є маму чи інших дітей, то все одно отримує важку психологічну травму, яка може не «загоїтися» протягом усього життя.

Невже ж домашнє насилля – це проблема лише тієї сім'ї, де стається така біда? Звісно, що ні – кажуть в Управлінні соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Луцької міської ради.

Якщо кривдник побив когось у сім'ї – може потрапити за ґрати

– Щоб захистити жертву і запобігти знущанням, в Україні працює чимало служб та установ: від правоохоронних структур – до медичних та соціальних. Головне – не боятися і не соромитися звертатися за допомогою, підтримкою, порадою, – розповідає заступник начальника управління Олена Бондарчук. – А з січня 2018-го з набуттям чинності закону про запобігання та протидію домашньому насильству з'явилося чимало важелів впливу на кривдників включно з кримінальною відповідальністю (раніше передбачалося лише адміністративне покарання, приміром штраф чи громадські роботи).

Крім того, відтепер, якщо жертва викликає поліцію з проханням захистити від домашнього насильства і є реальна загроза для життя або здоров’я потерпілого, то правоохоронець має законні підстави дати терміновий заборонний припис кривднику. Цей документ обмежує права агресора перебувати у місці проживання (перебування) потерпілої особи і не з'являтися тут упродовж 10 днів. А далі потерпіла сторона має право звернутися в суд з вимогою видати обмежувальний припис для кривдника (тобто заборону для кривдника з’являтися додому впродовж 1 – 6 місяців), і це рішення може бути пролонговане (тобто продовжене) судом ще на півроку.

При цьому постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала) для запобігання вчинення щодо неї домашнього насильства, а також витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім’ї, які перебувають на утриманні кривдника.

– Серед осіб, які можуть отримати статус потерпілих від домашнього насильства, закон визначає дітей, жінок, батьків похилого віку, осіб із інвалідністю – саме вони є найбільш вразливими, – продовжує Олена Борисівна. – За даними поліції, лише в Луцьку за перших вісім місяців року правоохоронцями було зареєстровано майже 1 300 випадків домашнього насильства і 450 викликів на сімейні сварки.

Треба втекти від побоїв – можна пожити з дитиною у спеціалізованому центрі

Але основне завдання управління соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді – не допустити випадків домашнього насильства. І для того – залучити всі дотичні структури: службу у справах дітей, управління освіти та охорони здоров'я, правоохоронні органи, центри з надання безоплатної правової допомоги.

– Наведу приклад: зі школи до нас в управління надійшов сигнал: один із учнів пропускає школу і водночас удома його теж нема. Ми йдемо в цю сім'ю і під час спілкування з батьками аналізуємо, які є проблеми в цій родині: відсутність постійної роботи, зловживання дорослими алкоголем, сварки, напади агресії, побиття. Адже часто дитина втікає з дому, щоб цього не бачити або щоб самій не стати жертвою побиття, а до школи не хоче йти, бо там вона бачить щасливих дітей із благополучних родин і ще більше відчуває свою «нещасність», – пояснює Олена Бондарчук. – Якщо ми виявляємо факт насильства, скажімо, батька над матір'ю, то попереджаємо чоловіка про відповідальність за вчинення насильства в сім'ї. Крім того, забезпечуємо надання сім’ї психологічної, соціально-педагогічної, інформаційної та юридичної допомоги. До слова, в Луцьку впродовж багатьох років діє Волинський обласний центр соціально-психологічної допомоги. Якщо жінці не під силу перебувати під одним дахом із агресивним чоловіком, і вона звернулася в Управління соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (пр-т Соборності, 18, ІІ поверх, приміщення ДРАЦСу), ми скеровуємо її до цього центру. Максимальний термін перебування в центрі (а це проживання та разове харчування) – 90 днів.

Коли дитину вдома «б'ють і їсти не дають»

– До нас на «телефон довіри» також звертаюся підлітки, які потерпають від насильства в сім'ї або мають будь-які інші проблемні питання. Ми завжди вислухаємо їх, порадимо, захистимо. Дитина може навіть не називати свого імені, – додає Олена Бондарчук. – Бо в сучасному світі часто стаються ситуації, коли батьки не приділяють чадові уваги (через зайнятість на роботі чи через алкоголь), у школі дитина теж замикається в собі, бо не має друзів серед ровесників і боїться чи соромиться вчителя – всім таким дітям ми завжди готові допомогти.

Хоча з дітьми бувають і курйозні випадки. Приміром, 12-річний хлопчик поскаржився: «Мене вдома б'ють. Їсти не дають». Фахівці управління пішли в цю родину і були здивовані: благополучна сім'я, хороші батьки. На запитання про конфлікти мама зізналася: увечері син не хотів робити домашнє завдання, вона насварила і син пішов спати, не повечерявши.

– Але навіть у цій ситуації, – додає Олена Борисівна, – є великий плюс: хлопчик не замкнувся в собі, довірився дорослим. А для батьків це стало уроком: яка б сварка не виникала, не можна порушувати право дитини на повноцінне харчування та належні умови проживання.

Бачите проблеми у сусідів – повідомте

Та загалом візити у кризові родини дієві, переконалися фахівці профільного управління. Бо батьки бачать: їхня дитина – під наглядом небайдужих дорослих і якщо мама з татом не візьмуться за розум, то ризикують узагалі залишитися без дітей.

– Тут я хочу закликати тих, хто є сусідами чи родичами «кризових сімей»: якщо ви бачите, що відбувається насильство або діти не отримують належного догляду – телефонуйте нам, щоб не допустити біди на кшталт минулорічної, коли в Києві маленькі дівчинка та хлопчик залишилися замкнутими у квартирі, ніхто із сусідів на їхній плач не зреагував і врешті менше з дітей померло від голоду, – наголошує Олена Бондарчук.

Сім'ї з учасниками бойових дій – теж у зоні кризи

Під час розмови з Оленою Бондарчук ми не могли оминути проблем із насильством, що гостро постають у сім'ях учасників бойових дій. Річ у тому, що 80% атовців мають певні психологічні травми. І це природно, оскільки військовий тривалий час перебував у стресових ситуаціях, пов’язаних з боями та втратами. У когось ці розлади незначні, а в когось настільки важкі, що їх не можливо позбутися без допомоги фахівців: психологів і навіть психіатрів.

– Ми працюємо з сім’ями учасників АТО в частині соціальної та психологічної підтримки. Уже чотири роки надаємо професійну допомогу. Вона стосується і учасників АТО, і ще більше – їхніх дружин. Пригадую, 2014-го в управління звернулася жінка, яка не знала, як їй жити далі: чоловіка мобілізували, лишилася сама виховувати двох дітей-підлітків. Вона дуже переживала за чоловіка, їй не вистачало сил на дітей, це настільки гнітило, що призвело до психологічних розладів.

Щоб допомогти цій жінці та запобігти аналогічним випадкам, управління спільно з громадською організацією «Корпорація щастя» започаткували проект «Анти Стрес ZONE», який діє і нині.

Основною метою проекту є психологічна підтримка жінок учасників АТО шляхом проведення занять із арт-терапії для зняття емоційної напруги, відновлення внутрішніх ресурсів, самопізнання і усвідомлення своїх емоцій та поведінки. Окрім того, під час проведення занять жінок вчать правильної реакції та поведінки на слова та вчинки чоловіка. І це діє! Та жінка, в якої чоловіка мобілізували і вона лишилася з двома підлітками, каже: «Не знаю, що би було зі мною і нашою сім'єю, якби не ота вчасна підтримка».

Тому на завершення розмови Олена Бондарчук закликає: ви заплуталися у проблемах і не можете знайти виходу – звертайтеся в Управління соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Луцької міської ради – «телефон довіри» – 716 – 772!

Психологічне консультування військовослужбовців ЗСУ – (044) 22-88-658 (цілодобово).

Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «ЛА СТРАДА-Україна»: 0 – 800 – 500 – 333 (дзвінки безкоштовні як із мобільних, так і зі стаціонарних телефонів) – консультують дитячі психологи, юристи та соціальні працівники. А батьки, вчителі та вихователі матимуть змогу оперативно отримати індивідуальну консультацію стосовно порушень прав дітей.

Національна «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» з питань запобігання насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога): 0-800-500-335 та 116-123 (безкоштовно з міських телефонів), 386 – для абонентів Київстар, Водафон; 0-800-500-225 та 116-111. На Національній «гарячій лінії» з попередження домашнього насильства можна отримати:

  • інформаційні консультації (інформація про організації та установи, до яких можна звернутися у конкретній ситуації, перелік документів, які необхідно підготувати для звернення та інше);
  • психологічні консультації (поради та підтримку психолога анонімно у телефонному режимі);
  • правову допомогу (консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації, поради стосовно правильного складання необхідних документів тощо).

Омбудсмен із прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба: (044) 255-64-50.

Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів) можна отримати такі послуги:

  • безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
  • правові консультації;
  • роз'яснення з питань отримання безоплатної правової допомоги;
  • інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини та установи, які опікуються відповідними питаннями;
  • зв'язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їхнє місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв'язку.

Оксана Бубенщикова

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: кримінал, Волинь
В тему