Хто вигадав морозиво і як не купити солодку підробку

У літню спеку важко знайти популярніший десерт, ніж морозиво.

Для багатьох людей старшого покоління один його смак миттєво повертає в молодість: вафельний стаканчик, ескімо на паличці чи знаменитий пломбір. Та мало хто знає, що історія морозива налічує кілька тисяч років, а звичне нам ескімо стало популярним завдяки американським технологіям, які згодом потрапили й до Радянського Союзу, - йдеться у газеті «Твій вибір».

Лід привозили з вершин гори

Перші прообрази морозива з′явилися понад 2000 років тому!

У Стародавньому Китаї заможні люди ласували снігом або льодом, змішаним із фруктами, медом та соками. Рецепти трималися в суворій таємниці й були доступні лише імператорському двору.

Подібні десерти любили і в Давній Персії, де сніг із гір зберігали у спеціальних підземних спорудах із товстими стінами. Там лід не танув навіть у спекотні місяці. А до нього додавали трояндову воду, фрукти, шафран і горіхи.

У Стародавньому Римі імператор Нерон наказував доставляти сніг із гірських вершин, щоб кухарі змішували його з фруктами та медом. Через складність транспортування та зберігання такі десерти коштували надзвичайно дорого і були доступні лише найбагатшим людям.

А от морозиво, схоже на теперішнє, почали готувати значно пізніше. Вважається, що в Європі його популярності сприяли італійські кухарі епохи Відродження. Спочатку рецепти знали лише придворні кондитери, а морозиво подавали на королівських бенкетах.

Усім доступним стало в США

Ситуація кардинально змінилася в XIX столітті. Поява промислових холодильних машин дозволила виробляти морозиво у великих обсягах. Воно перестало бути розкішшю і поступово стало звичайним десертом.

Особливо швидко морозиво завоювало популярність у США. Саме там наприкінці XIX – на початку XX століття почали масово відкриватися фабрики, а морозиво продавали майже на кожній вулиці. У 1920-х роках американці вже активно купували ескімо, яке стало одним із символів літа. До початку Другої світової війни морозиво в США було доступним практично кожній родині.

Не менш популярним воно стало в Італії, Франції та інших європейських країнах, де виробники постійно вдосконалювали рецептури.

Як цей смаколик потрапив до СРСР

Багато людей старшого покоління із ностальгією згадують радянський пломбір чи ескімо. Однак не всі знають, що історія смаколика пов′язана зі Сполученими Штатами.

У середині 1930-х років народний комісар харчової промисловості СРСР Анастас Мікоян відвідав США. Там він уважно ознайомився з роботою американських підприємств, які виготовляли морозиво, закупив сучасне обладнання та виробничі лінії. Разом із технікою до Радянського Союзу фактично прийшли й американські технології промислового виробництва.

Саме після цього, у другій половині 1930-х років, у СРСР почалося масове виробництво морозива. Згодом радянські фахівці створили власні державні стандарти, які забезпечували стабільну якість продукції. Саме тому багато людей і сьогодні згадують той пломбір як дуже смачний.

Погана якість: як її розпізнати

Сучасні технології дозволяють виробляти сотні видів морозива: з ягодами, шоколадом, горіхами, карамеллю, йогуртом, рослинними напоями та десятками інших добавок. Проте разом із великим вибором з′явилася й інша проблема. Одні виробники використовують натуральне молоко та якісні вершки, інші намагаються здешевити продукцію, замінюючи молочний жир дешевими рослинними оліями.

Саме тому варто уважно читати інформацію на упаковці щодо стандарту виробництва. Якщо зазначено ДСТУ 4733 – це означає, що перед вами класичне молочне, вершкове морозиво або пломбір, у яких використання рослинних жирів не допускається. ДСТУ 4735 дозволяє використання рослинних жирів, тому такий продукт зазвичай дешевший. ДСТУ 4734 застосовується до плодово-ягідного морозива, щербетів та заморожених соків.

Зверніть увагу й на жирність. У пломбірі вона повинна бути не меншою за 12%. У вершковому морозиві – 8 – 11,5%, а молочне містить до 7,5% молочного жиру.

У складі бажано бачити молоко або сухе молоко, вершки та натуральні барвники.

Якщо упаковка сильно деформована, а саме морозиво втратило форму, це може означати, що продукт уже танув, а потім був повторно заморожений. У таких умовах швидко погіршуються і смак, і безпечність продукту.

Після відкриття упаковки уважно придивіться до десерту. Колір повинен бути рівномірним – білим, кремовим або злегка вершковим. Надто яскраві неприродні відтінки чи плями можуть свідчити про надлишок барвників.

Запах має бути легким, молочним. Якщо сильно відчуваєте ароматизатор або кислуватий запах, від покупки такого морозива теж краще відмовитися.

Якісне морозиво тане м′яко, залишаючи ніжну кремову текстуру. Якщо ж на зубах відчуваються кристалики льоду або тверді крупинки, це може свідчити про порушення технології виробництва чи неправильне зберігання.

Купуєте морозиво у вафельному стаканчику? Тоді зверніть увагу і на нього. Свіжа вафля повинна приємно хрустіти. Якщо вона стала м?якою, вологою або нагадує гуму, це ще одна ознака того, що морозиво пережило розморожування.

А якщо хочете гарантований якісний продукт, особливо – для дітей та внуків, приготуйте смаколик самостійно. Для цього знадобляться лише 500 мл жирних вершків (33%), банка згущеного молока (близько 380 г) та чайна ложка ванільного цукру. Добре охолоджені вершки збийте до м′яких піків. Потім обережно введіть згущене молоко й ваніль, перемішуючи лопаткою, щоб маса залишилася повітряною. Перекладіть суміш у контейнер із кришкою та поставте в морозилку на 6 – 8 годин. За бажанням можна додати свіжі ягоди, шматочки шоколаду, подрібнені горіхи чи фруктове пюре.

І саме цей простий домашній десерт подарує ті спогади, які колись будуть згадувати ваші найрідніші й казатимуть: «А пам′ятаєш, яке в бабусі було смачне морозиво?..»

Ніна Грицюк

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.