Чому абрикоси такі корисні для серця?

І які ще цінні властивості мають ці плоди?

Яке ж літо без солодких соковитих абрикосів? Якщо чесно, то це й мій улюблений літній фрукт. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».

Та мало хто замислюється, що колись абрикоси були зовсім не такими великими, солодкими й ароматними, як сьогодні. Звідки ж вони прийшли до України і чому їх радять лікарі включати до літнього раціону?

Колись росли маленькими й гіркуватими

Науковці вважають, що дикий абрикос походить із гірських районів Центральної Азії та Західного Китаю. Плоди він давав маленькі – по 2 – 3 см в діаметрі. Такі абрикоси були кислішими й гіркуватими, але добре переносили посуху й морози. Тому впродовж тисячоліть їх сушили на сонці й тримали на зиму. Бо ще давні люди помітили, що сушені абрикоси швидко відновлюють сили після важкої праці, а їхні відвари допомагають при розладах травлення.

Згодом люди почали відбирати дерева з більшими, солодшими та соковитішими плодами. І так, покоління за поколінням, народилися сучасні сорти.

Із Центральної Азії абрикоси потрапили до Персії, далі – до Вірменії, звідти – до Давнього Риму. Тому в багатьох європейських мовах абрикос довго називали «вірменським яблуком».

На території України ці дерева з′явилися багато століть тому в Криму та південних областях. А от жителі Полісся ще 30 – 40 років тому сприймали абрикос, майже як екзотику.

Втім зміна клімату та виведення нових сортів уже дозволяють виростити абрикоси й на Волині, Рівненщині чи Житомирщині та ласувати соковитими плодами. Щоправда, для північних областей найчастіше рекомендують морозостійкі й пізньоквітучі сорти, які рідше потрапляють під весняні заморозки.

А загалом у світі сьогодні існують сотні сортів абрикосів. Українські садівники вирощують кілька десятків найбільш пристосованих до наших кліматичних умов. І це допомогло зробити абрикос звичним мешканцем навіть тих садів, де колись він вважався справжньою дивиною.

Помічні для зору, шкіри й імунітету

Та найбільша цінність абрикосів – не лише в їхньому смаку. Ці плоди є одним із найкращих природних джерел бета-каротину – речовини, з якої в організмі утворюється вітамін А. Саме він підтримує гостроту зору, особливо в сутінках, допомагає зберігати здоровою шкіру, зміцнює волосся та нігті, а також бере участь у роботі імунної системи.

Багаті абрикоси й на вітамін С, що зміцнює судини, допомагає організму виробляти колаген, пришвидшує загоєння ран і підтримує захисні сили організму. Особливо це важливо людям старшого віку, адже з роками природне утворення колагену зменшується.

У плодах також містяться вітамін Е, який захищає клітини від передчасного старіння, та вітаміни групи В, необхідні для нормальної роботи нервової системи, мозку й обміну речовин.

Не менш цінний і мінеральний склад абрикосів. Вони містять багато калію – одного з найважливіших мінералів для серця, що допомагає підтримувати нормальний артеріальний тиск, бере участь у скороченні серцевого м?яза та сприяє виведенню надлишку рідини з організму. Саме тому абрикоси рекомендують людям, які мають схильність до набряків, якщо немає протипоказань від лікаря.

Магній підтримує роботу нервової системи, допомагає розслабити м?язи й може зменшувати нічні судоми литок, на які часто скаржаться люди старшого віку.

Залізо разом із міддю бере участь у кровотворенні, а фосфор необхідний для кісток і роботи головного мозку.

Абрикоси також містять клітковину та природні пектини, тож покращують травлення, підтримують корисну мікрофлору кишківнику, допомагають боротися із закрепами та довше зберігають відчуття ситості.

Завдяки великій кількості антиоксидантів регулярне вживання абрикосів допомагає захищати клітини організму від ушкодження вільними радикалами, що пов?язують із процесами старіння та розвитком деяких хронічних захворювань.

Кому шкодять плоди й кісточки

Водночас навіть такий корисний фрукт має свої обмеження. Дорослій здоровій людині достатньо приблизно 200 – 300 г абрикосів на день, це близько 5 – 7 середніх або 8 – 10 дрібних плодів. Дітям дошкільного віку достатньо 2 – 3 абрикоси, школярам – 3 – 5 плодів залежно від віку.

Людям із цукровим діабетом ІІ типу можна, після консультації з лікарем, їсти до 100 – 150 г абрикосів за день, але НЕ натщесерце.

Оскільки абрикоси малокалорійні, містять багато води й клітковини, то не заборонені людям, які борються із зайвою вагою. Головне – не переїдати.

А от із обережністю абрикоси вживати варто людям із загостренням виразкової хвороби, гастриту з підвищеною кислотністю, гострими кишковими розладами та при індивідуальній алергії.

Окремої уваги заслуговують ядра абрикосових кісточок. Вони містять корисні ненасичені жири, білки та вітамін Е. Проте водночас у них є амігдалін – природна речовина, яка під час травлення може утворювати токсичний ціанід. Особливо багато амігдаліну міститься у гірких ядрах. Саме тому фахівці не радять їсти їх жменями. Для дорослої людини безпечніше взагалі обмежитися 1 – 2 солодкими ядрами зрідка, а дітям їх краще не давати.

А взагалі, якщо вживати абрикоси помірно й не забувати про протипоказання, вони стануть не лише смачним символом літа, а й справжнім помічником у підтримці здоров′я.

Ніна Грицюк

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.