Де в Україні досі найбільша корупція?

Корупція в Україні традиційно входить до переліку найболючіших для людей проблем.

За даними дослідження, проведеного соціологічною компанією Info Sapiens на замовлення Національного агентства з питань запобігання корупції (НАБУ), понад 72% наших громадян вважають корупцію «дуже серйозною» проблемою. Вона посідає друге місце після збройної агресії росії. А війну вважають головною проблемою понад 80% українців. Тобто різниця зовсім не велика, - йдеться у газеті «Твій вибір».

Люди не хочуть терпіти хабарництва

Але навіть у цьому болючому питанні спостерігаються обнадійливі зміни. Ключовий показник – це те, скільки людей особисто стикалися з корупцією: давали хабарі, отримували відповідні пропозиції або використовували «зв’язки».

У 2018 році таких було близько 40% (майже половина!). У 2020 – 2021 роках – 26 – 27% (майже третина). У перший рік повномасштабної війни – 17%. У 2023 – 2025 роках – 18 – 19,5%, зокрема у 2025 році – 18%. Тобто майже кожен п?ятий. Ці дані свідчать, що рівень фактичного корупційного досвіду зменшився майже вдвічі порівняно з 2018 роком і приблизно на третину – порівняно з доковідними роками.

Це, наголошують експерти, важливий сигнал. Він свідчить, що корупція хоч і не зникла (бо вона, відверто кажучи, існує в усіх країнах), але стає менш масовою у повсякденному житті.

Ще одна показова зміна – ставлення людей. За даними НАЗК, сьогодні 58% українців негативно ставляться до корупції та обирають відмову від таких практик. Для порівняння: ще кілька років тому цей показник був суттєво нижчим – зокрема, 2017 року становив лише 43%. Тобто наразі маємо найвищий за всю історію спостережень показник нетерпимості українців до корупції. Це означає, що змінюється не лише система, а й поведінка людей.

У яких сферах найкращі результати

За оцінками громадян, які брали участь у соціологічному дослідженні, найбільш проблемними залишаються сфери, де рішення ухвалюються «вручну» і мають високу вартість. До таких, за результатами опитування, належать будівництво та земельні відносини (близько 32% людей стикалися з корупцією); правоохоронні органи, система правопорядку (близько 26%); вища освіта (близько 25%) та охорона здоров’я – також близько 25% (але тут є позитивна динаміка: зниження з 32% до 24% за останні роки).

Натомість найнижчі показники – там, де послуги стандартизовані та цифровізовані: соціальний захист, комунальні дитсадки, центри надання адміністративних послуг. Це підтверджує просту закономірність: чим менше особистого контакту з чиновником і чим більше автоматизації – тим менше корупції.

Що повинно змінитися до 2030 року

Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕРС) дає свої оцінки, і за 2026 рік вони показують несподівано сильні позиції України в антикорупційній політиці.

За багатьма напрямами Україна навіть випереджає середні показники країн ОЕСР. Зокрема: стратегічна антикорупційна рамка: 73% виконання критеріїв регулювання та 80% – впровадження (проти 38% і 32% у середньому по ОЕСР); сфера лобіювання: 80% регуляторних і 89% практичних критеріїв – один із найкращих результатів серед країн; контроль політичних фінансів: 100% відповідність нормативним вимогам і 71% – на практиці; доброчесність судової системи: 97% нормативно і 92% – практично.

Також Україна має одну з найбільш розвинених систем електронного декларування та прозорості бенефіціарної власності.

Але головний висновок експертів: проблема вже не в законах, а в їхньому застосуванні. У багатьох сферах нормативна база сильна, але практична реалізація ще потребує доопрацювання.

Відтак НАБУ підготувало Антикорупційну стратегію на 2026 – 2030 роки.

Його розробка тривала два роки і включала масштабну підготовчу роботу. Зокрема, проведено «інвентаризацію» всіх функцій держави; визначено перелік сфер публічної політики; створено методику оцінки корупційних ризиків; сформовано 26 експертних команд; залучено 138 фахівців із науки, аналітики та громадського сектору; проведено 26 публічних обговорень (понад 790 учасників, 678 пропозицій і зауважень), а також ідентифіковано 16 найбільш уражених корупцією сфер.

Що ж це за сфери, де корупційні ризики найвищі? Відповідно до стратегії, основними напрямами реформ стануть: судоустрій і статус суддів, прокуратура, правопорядок і протидія злочинності, адвокатура та правнича допомога, оборона, будівництво та інфраструктура, відновлення країни, енергетика, публічні закупівлі, державне регулювання економіки, оподаткування, митна справа, надрокористування, земельна сфера, аграрна галузь, охорона здоров’я, освіта і наука.

Фактично це і є «болючі точки» держави – сфери, де найбільші гроші, складні процедури і, відповідно, найвищі ризики зловживань.

Втім стратегія – це лише початок. Станом на квітень 2026 року документ перебуває на розгляді урядових структур. Очікується, що він буде або схвалений Кабінетом Міністрів, або відправлений на доопрацювання. І лише після цього почнеться найскладніше – практична реалізація.

Та вже зараз Україна зробила серйозний крок вперед. Рівень побутової корупції знижується, нетерпимість до неї зростає. А ще – хотілось би, аби кожен із нас розумів: корупціонери – це не тільки ті, хто беруть хабарі. Це і ті, хто їх дає. «Подяка» лікарю, «шоколадка» виховательці – це теж корупційні практики, просто в менших масштабах. Тому, якщо суспільство справді хоче жити без корупції, змінюватися має не лише держава, а й кожен громадянин. Інакше жодна стратегія не спрацює.

Ніна Грицюк

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.