Бійці повернулися з полону, а їхні 4 мільйони гривень рідня забрала собі
Війна калічить не лише тіла. Вона перевіряє людей на міцність. І, як показує життя, не всі проходять цю перевірку.
Історії українських військових, які повертаються з російського полону, мали б бути розповідями про чекання, обійми, підтримку, відновлення. Та іноді, на жаль, вони стають історіями про зраду. І найприкріше, що удару завдають найближчі люди, - йдеться у газеті «Твій вибір».
«Мамо, поверни мої гроші»
Дмитро Панчук із села Городище на Рівненщині ще 18-річним підписав контракт і пішов до війська. Служив у 80-й десантно-штурмовій бригаді. У Святогірську на Донеччині він 2022 року потрапив у російський полон.
Хлопець пройшов тортури, побиття й знущання, від яких непритомнів. За майже три роки полону й катування голодом схуднув так, що, коли торік у травні Дмитра вдалося звільнити, хлопець важив 64 кг.
Але вдома на нього чекало те, чого боєць навіть не уявляв.
Поки росіяни тримали Дмитра в полоні, держава виплачувала родині його військове забезпечення: по 120 тисяч гривень щомісяця. Тож за майже три роки перебування в неволі набігло близько 4 мільйонів гривень. Ці кошти мали би стати опорою для Дмитра після його звільнення. Та вийшло все навпаки.
Коли Дмитро, повернувшись до України, проходив лікування, то довідався від побратимів, що на кожного полоненого держава виплачує чималі кошти. Хлопець запитав про це в мами із сестрою. Але ті сказали, що ніяких грошей ніхто нікому не платив.
Коли Дмитро докопався до правди, матір із сестрою вже не могли викрутитися й підтвердили: так, вони отримали виплати на полоненого. Але тут же попередили: тих грошей уже нема, бо всі потрачені на ремонти будинків (батьківського та сестри, в якому мав також проживати Дмитро), на купівлю побутової техніки.
Сказати, що син був здивований, – це не сказати нічого. Бо особисто в нього були інші плани на ці кошти: придбати собі квартиру в місті, зробити весілля і жити з коханою дівчиною. А тут усі його гроші потрачені, ба більше: мама заявила, що набрала кредитів і що син тепер має помогти ті кредити погасити.
Дмитро сказав, що його думки ніхто не запитував, що та хата йому не потрібна. Матір почула таку заяву, зопалу (так вона потім пояснювала через свою адвокатку) виписала сина з будинку, де він мав проживати. А повертати синові державні виплати відмовилася.
Ніяких вибачень. Жодного каяття. І лише коли дізналася про судовий позов, сказала, що припише сина назад та буде щомісяця виплачувати йому по 5000 гривень. Тож Дмитру не лишалося нічого, як вимагати своїх грошей через суд.
Днями Рівненський районний суд став на бік Дмитра й зобов’язав матір (вона зараз на заробітках у Польщі) повернути синові майже 3 мільйони 894 тисячі гривень, а також відшкодувати судові витрати. До слова, сам Дмитро не зміг бути присутній у залі суду, бо вже повернувся до війська та у складі ЗСУ захищає Україну. Каже, серед побратимів йому краще, ніж серед такої рідні.
Чим закінчиться ця історія – не відомо. Бо адвокатка заявила: матір планує подавати апеляцію й наполягати на мировій угоді. Водночас у Городищі, де ця родина проживає, односельці шоковані. І не стільки питанням грошей, скільки стосунками, які склалися між найріднішими людьми.
Підробив довідку, щоб отримувати виплати на батька-полоненого
На жаль, історія з Рівненщини не єдина.
У Золочівському районі Львівщини 22-річний син оформив на себе виплати батька-військовослужбовця, який потрапив у полон. Для цього молодик використав фіктивну довідку про спільне проживання з батьком, хоча насправді вони давно не мешкали разом. І за той час, поки батько чекав на повернення в Україну, син витратив на власні потреби всі кошти, передбачені на підтримку полонених та їхніх сімей. А це понад 3 мільйони 800 тисяч гривень. Гірка правда відкрилася лише тоді, коли чоловік повернувся з полону.
Зараз цю справу розслідують. Синові оголосили підозру у шахрайстві та використанні підроблених документів. Йому загрожують до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Але жоден вирок не поверне довіри й не зітре з пам?яті батька того, що сталося.
І щоб подібні прикрі випадки не повторювалися, вочевидь потрібно змінювати законодавство й шукати такі механізми виплат, аби дбати про правовий захист військовослужбовців від їхніх непорядних родичів. У цьому може допомогти завчасно складена військовим заява про те, хто і в якому розмірі може претендувати на державні виплати в разі полону бійця або його загибелі.
Також варто посилити контроль за підставами для нарахування виплат. Бо фіктивні довідки не повинні ставати інструментом шахрайства, як це сталося на Львівщині. І, звичайно, слід передбачити додаткові гарантії захисту прав військових після їхнього звільнення з полону. Бо часом найближчі родичі стають ворогами.
Ніна Грицюк
Фотоколаж 24tv.ua
Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.