«Мамо, ми не помремо? Бо ми у своєму житті ще не все бачили»

Єдина жінка-водійка сміттєвоза на Івано-Франківщині розповіла, як вона дає собі раду за кермом, чому обрала таку професію та про що мріє

Після повномасштабного вторгнення росіян в Україну Анастасія Подужайло з двома донями виїхала із Запоріжжя до Києва, а звідти – в село Братківці Івано-Франківської громади.

Зараз вона з дітьми, з трьома кішками, собакою та шиншилою мешкає в орендованій оселі. Як кожна українка, Анастасія роботи не боїться, і, щоб забезпечити дітей, яких виховує сама, працює на двох роботах – зокрема, й водійкою сміттєвоза. І це настільки не типово для нашої країни, що про пані Анастасію розповіли і місцеві медіа, і центральні телеканали. Звісно, і ми ділимося, - йдеться у газеті «Твій вибір».

У Запоріжжі жінка працювала на заводі «Мотор Січ». Також була фотографинею, адміністраторкою, декораторкою вітрин, вивчала англійську філологію. В Івано-Франківську область жінку запросили друзі. Тут Анастасія планувала пожити місяць-два та повернутися в Запоріжжя. Тепер каже: «Я навіть не знаю, де мені рідніше: там чи тут, якщо чесно. Не знаю, чи хотіла б я повертатися. В Запоріжжі залишилися родичі. Там постійно обстрілюють. Якби не діти, то я, напевно, не переїхала б, бо я того не дуже боюся, але більше хвилювалася за доньок. Бо це страшно, коли вони плачуть. Якось діти мене питають: «Мамо, ми не помремо? Бо ми у своєму житті не все ще бачили». І ти не знаєш, як правду сказати, бо не знаєш1, куди наступний раз прилетить, і чи зможеш зберегти свою дитину».

У Франківськ, пригадує Анастасія Подужайло, приїхала з однією валізою і певний час була без роботи, але й не думала, що кермуватиме сміттєвозом: «Я потрошки на КамАЗі пробувала їздити. Теж цікаво. І на тракторі пробувала. Поки що сміттєвоз – то таки моє, мені подобається. Всі дивувалися: як дівчина на вивантаження поїхала. Там же ж смердить, а ти з міста приїхала вся така причепурена, і тут на таку машину сісти. А я кажу: гроші не пахнуть», – пояснює водійка.

«Бувало, що й баки зі сміттям вивантажувала»

«Наразі я єдина жінка, яка їздить на сміттєвозі в Івано-Франківській області. Сподіваюся, що деякі жінки переосмислять, що робота є не тільки в салонах, кафе чи ще десь, але сміттєвоз – теж непоганий. Люди, які переїхали сюди, нехай пробують усю роботу, яка є. Насправді я ніколи в житті не їздила на сміттєвозі, але мені це сподобалося. І мені здається, я б їздила постійно. Якби мені в Запоріжжі сказали, що я приїду сюди й буду їздити на сміттєвозі, я б, звісно, посміялася з цього. Але зараз розумію, мені не смердить – звикла», – говорить водійка.

За кермом великогабаритного транспорту Анастасія Подужайло їздить понад два роки, на сміттєвозі працює у селах Івано-Франківської громади. За зміну збирає від 2 до 10 тонн сміття. Найдовший маршрут, який вона проїхала на сміттєвозі, – дорога до Ужгорода та назад.

Бувало, що не лише кермувала, але й баки зі сміттям вивантажувала: «У нас траплялися такі випадки, коли не було хлопців. Мені тоді плакати хотілося. Були такі важкі баки, що я перевертала, відчувала, як хочу просто плакати, бо в мене болить спина. Я не можу, то важко», – пригадує жінка. За її словами, у кабіні вантажівки неприємних запахів майже немає. Сильний сморід відчутно вже на полігоні: «Я в перші дні беруші вставляла в ніс. З часом звиклося, і ти не звертаєш на це уваги. Швиденько завантажуєш і все».

Наразі Анастасія Подужайло навчає кермувати сміттєвозом свою багатодітну куму. Також жінка нагадує, як важливо бути надійним тилом та підтримувати українських військових. «Мій начальник воює, а ми намагаємося не загубити те, що він сам збудував, – свій бізнес, всю роботу. Мій напарник – теж зі статусом ВПО і колишній військовослужбовець. Треба донатити хлопцям і взагалі, хто чим може, допомагати. Ми іноді скаржимося, що у нас гарячої води немає, ще чогось. А я собі уявляю, як їм в окопах там», – розповідає Анастасія.

Окрім роботи на сміттєвозі, жінка працює в ресторані в сусідньому селі. Хотіла б створити й свою справу – відкрити автошколу, а ще мріє про власний легковий автомобіль. «Загалом мені все подобається. Можу бути сьогодні на сміттєвозі, завтра – в ресторані чи навпаки. Я ціную життя, кожен Божий день. На роботу треба ходити з настроєм», – додає Анастасія Подужайло.

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.