Тарас Хотимчук: «У найкращі часи ПП «Твій вибір» видавало 360 тисяч своїх газет і журналів щомісяця!»

Шеф-редактор Тарас Хотимчук – про важкий шлях становлення та розвитку, курйози, заздрість конкурентів та секрети успіху нашого з вами улюбленого видання.

Про це йдеться у газеті «Твій вибір».

10 жовтня газета «Твій вибір» відзначала ювілей – 20 років із дня виходу її першого номера.

Тож із нагоди цієї знаменної події шеф-редактор Тарас Хотимчук розкаже нам, як серед ночі з′явилася ідея назви газети. Як із рекламного видання, яке безкоштовно роздавали, газета стала однією з найпопулярніших на Волині, Рівненщині та в Україні. Як її хотіли знищити заздрісники, але газета вистояла і нині – серед лідерів на нашому медіаринку.

– Тарасе Євгеновичу, в який момент життя у вас з′явилася ідея створити власну газету?

– Якщо чесно, то моя творча діяльність почалася ще з дитинства. Перший твір «Робот» я склав, коли ще не вмів писати, тому його занотував мій тато, нині – Заслужений журналіст України Євген Хотимчук. Згодом я писав різноманітні оповідання. А в 10 років видав свою першу настінну газету «Лідер». Мої доробки публікували в різних збірках. Я писав статті в обласну молодіжну газету «Перерва». А в 15 років став її головним редактором.

– Ого!

– Так (усміхається, – авт.). А у 18-ть офіційно пішов працювати до батька – в редакцію газети «Вісник». Пропрацювавши там два роки, здобув досвід вантажника, експедитора, дизайнера, журналіста та редактора двох видань, почав створювати свою газету. Всі ідеї та рубрики «Твого вибору» я продумував, коли їздив на навчання до Львівського університету. Тоді постійно про це думав. Зараз, згадуючи, як 20-річним наважився на таку справу, сам собі дивуюся: звідки набрався сміливості. Мабуть, просто за натурою я впертий і наполегливий.

– Але спершу «Твій вибір» був зовсім не таким, як зараз?

– Звичайно. Працюючи у «Віснику», я побачив, що реклама приносить непогані гроші. Але не знав, як розвинути платну газету, щоб її купували. Адже ринок був сформований. Тож вирішив відкрити безкоштовну – з рекламою, хоча на той час аналогічних газет було дуже багато. Назву придумав уночі, коли не міг заснути. Я встав, записав ідею.

– Починати завжди складно. А тим паче, коли стільки газет-конкурентів!

– На початках було справді нереально важко. Тоді, у той самий рік, коли я заснував «Твій вибір», відкривалися ще п’ять рекламних видань! Думав: «Як нам вижити?!» Ми орендували один «задрипаний» кабінет. У ньому було море дірок в стінах, облізлі шпалери, вікна, через які «сифонив» вітер. Столи принесли з гаражів і обклеїли плівкою, щоб мали хоч якийсь вигляд. Комп’ютер я приніс із дому. Ще один – позичили в батьковій редакції. На жаль, не всі люди з першого колективу витримали труднощі, тому пішли.

Морально та матеріально дуже допомагав батько, за те через декілька років я йому подарував новеньку «Тойоту».

– А коли з етапу виживання редакція перейшла на стабільний розвиток?

– Конкретний старт почався, коли я запросив на роботу професіоналів. Ми потроху почали розвиватися. Завдяки партнеру Петрові Лавренюку створили власний кур’єрський відділ розповсюдження.

Газету друкували тоді в Тернополі. Коли вона приїжджала, я сам її розвантажував і розвозив. Щоб бути кращими за конкурентів, ми постійно аналізували на нараді їхні плюси та мінуси. Молоді й амбітні, ми казали: «Маємо їх переплюнути!» І важкою працею добивалися цього: системно, креативно, вперто, професійно. І ось ми вийшли на максимальний рівень: 8 сторінок найбільшого газетного формату А2 – весь у рекламі! Це вдвічі більше, ніж у найпотужніших конкурентів на той час.

Іще однією фішкою стало те, що ми від самого початку по фірмах розповсюджували газету на глянцевому папері. Це виглядало дуже респектабельно!

– А конкуренти не ставили палиць у колеса?

– О-о-о, хіба раз? Яких тільки перевірок вони не насилали: і прокуратуру, і Антимонопольний комітет, і управління захисту прав споживачів. Навіть писали доноси в банк на мого батька, що він нібито зробив із мене підставну особу і «щось мутить». Але час усе розставив на свої місця: тих газет уже давно немає, а ми успішно працюємо.

Ще 2007 року відкрили журнал «Твій стиль», глянцеве видання. Спочатку було непросто, адже його безкоштовно розповсюджували, а друк був неймовірно дорогий. Але журнал набув популярності, його знають усі в Луцьку. Скільки ми записали в цей журнал інтерв′ю з відомими бізнесменами, громадськими діячами, політиками, священниками, лікарями, освітянами й зірками шоубізу! З 2014-го – з військовими й волонтерами.

– Та навіть на етапі злету не все, мабуть, було гладко?

– Ми справді мали фінансові кризи. Траплялося, по вісім місяців не мали грошей, щоб заплатити за друк газети. Але працівники колективу завжди були для мене найважливішими. Тому за 20 років ніколи не було затримки із зарплатою. Бувало так, що виплачу зарплату, а сам у знайомих позичаю на продукти собі. Або в інший час віддавав на зарплату свої останні заощадження – долари, які відкладав.

– А коли газета з рекламної вже стала інформаційною і основну увагу сфокусувала на цікавих статтях?

– Тоді, коли я зрозумів, що реклама в пресі перестане приносити прибуток і треба реорганізація в інформаційну, платну газету. Не знаю, як я до цього додумався і чому мені спало це на думку на піку прибутковості реклами, але так було. Я почав зменшувати її обсяги й додавати більше цікавої інформації, корисної для людей. Рекламні менеджери прибігали сваритися: «Тарасе, нащо знімати найдорожчу рекламу з першої сторінки замість заробити грошей?!» А я коротко пояснював: «Так треба».

Також у мене тоді народилася ідея опитати всіх лучан, чи хочуть вони щотижня отримувати газету, оплачуючи за це один раз на місяць разом із квартплатою. Ніхто з рідних та колег в такий задум тоді не вірив. Казали: «Це дурня!» Але я все одно придумав схему розвитку цієї ідеї, найняв опитувачів. Вони ходили від квартири до квартири, обійшли весь Луцьк. Але саме так у нас з′явився перший платний тираж – 7800 примірників газети. Реалізації такого ноу-хау дуже дякую тодішньому меру Богдану Шибі, керівниці Валентині Нестерук та колективу Місцевого обчислювального центру.

Потім ми почали активну роботу по передплаті через «Укрпошту». Відверто кажучи, нас там ніхто не чекав. Ринок сформований, нікому не треба зайва конкуренція. Тому майже кожен із команди їздив по поштових відділеннях Волині агітувати. Особисто зустрілися з поштарями майже всіх 430 відділень, які тоді діяли в області. Навіть без скандалу не обійшлося (усміхається, – авт.). Бо на згадку про зустріч ми дарували поштарям пляшку шампанського чи горілки, де на етикетці було написано наш логотип «Твій вибір». Інформація про подарунок дійшла до обласного начальства. Звідти телефонують мені: «Ти нащо нам споюєш поштарів?!» – «Я?! Та це ж просто сувенір! Щоб людям на згадку було». А начальство навіть слухати не хоче! Утрясли ми якось той скандал. Але зате після того (сміється, – авт.) нашу газету знали скрізь!  Тоді тираж по передплаті зі 100 примірників виріс у 1100. Але це був тільки початок у цій ніші.

– Чи швидко вдалося закріпитися на медіаринку України?

– Ні. Був довгий і тернистий шлях. Кожен читач давався непросто. Треба було титанічно працювати і буквально завойовувати прихильність: оригінальністю, небуденністю, надзвичайно цікавими матеріалами та рубриками. Ми постійно були і є в пошуку нових ідей.

Важливий поштовх для передплати стався, коли закрилася газета «Віче». Я домовився, що їхні передплатники, щоб не втратити вкладених коштів, будуть до кінця року отримувати «Твій вибір», надрукований за наші гроші. Це робилося з надією, що на наступний рік вони передплатять нас. Так і сталося.

Потім із різних причин та домовленостей за таким самим принципом до нас приєдналися передплатники газет «Відомості», «Волинські новини», «Сім’я і дім». Багато з них дотепер лишаються нашими читачами, і я за це дуже вдячний.

Щоб газета ставала все кращою, я запрошував у колектив усе більше професіоналів. Таким чином газета «Твій вибір» стала за тиражем другою після «Вісника» у Волинській та Рівненській областях.

Згодом ми створили сайт t1.ua. Видали дві книги «Топ-Волиняни» – про найавторитетніших людей краю. Більше від  десяти років випускаємо щомісячні газети «Духовність», «Смачного», «Народна медицина», «Історії з життя та про любов», «Сімейний порадник», «Журнал для жінок», «Розмальовки та казки», «Порадник+Здоров′я», «Твоє життя», «Виграй призи». Ми видаємо щотижневу газету «Програма ТБ + Твоє життя», тематичні календарі – відривні та великі настінні.

Щоб читачі уявляли масштаби нашої роботи  – скажу: в найкращі часи редакція видавала 360 тисяч газет і журналів щомісяця! «Твій вибір» нині – серед лідерів друкованих медіа Волинської та Рівненської областей, та серед найкращих – загалом в Україні!

До речі, на противагу іншим ЗМІ, ми за ці роки не лягли під жодну політичну чи бізнесову силу. Так, друкували матеріали з категорії «політична реклама», але мали завжди свою справедливу, незалежну, об’єктивну думку.

П’ять років тому купили «Волинську обласну друкарню». Це була моя особлива мрія. Під час війни, попри страхи, добудували своє приміщення та переселилися туди. А крайні півтора року скуповували різноманітне обладнання для повного циклу виробництва книжок. Хоч зараз і важко, та друкуємо, крім газет і журналів, також книги, рекламну продукцію. На сьогодні ПП «Волинська друкарня» є одним із найбільших підприємств у цій галузі на Західній Україні.

– У цьому номері газети наш колектив ділиться найбільш пам′ятними моментами за роки роботи в редакції. А які історії за 20 років роботи найчастіше згадуються вам – курйозні, жартівливі, щемливі?

– Та їх було так багато! І кумедних, і курйозних. Якось нам привезли декілька тонн газети «Твій вибір», розгортаємо – назва наша, але всередині – газета якоїсь партії з іншої області. Ще історія: якось ми здавали газету до друку на Різдво. І недарма кажуть: працювати в свято – гріх. Бо в тому номері стався збій у комп’ютерній програмі, і були наплутані всі фотографії: де рекламний макет про дитяче харчування – фото будматеріалів, де реклама автомобілів – ілюстрація надгробних пам′ятників. Весь тираж того різдвяного номера довелося викидати й передруковувати, але після того ми у свято не працюємо. Та найбільшим шоком було, коли я заплатив 20 тисяч доларів за друк книги «Топ-Волиняни», а ця київська фірма збанкрутувала і директор втік до Молдови. Я реально не знав: що робити?! Заходжу до тата, а він: «Тарасе, хтось умер, що ти такий блідий?» Я розказав, як нас «кинув» той бізнесмен. Тато мене заспокоїв, позичив свої гроші. Ми таки видали книгу, тільки вже в іншій друкарні. І потім я повернув татові позику.

– Словом, згадати є що. І це справді цікава історія. Ну, і насамкінець – побажання до ювілею?..

– У день 20-річчя газети я щиро дякую всім, хто був і є в нашому колективі. Велике спасибі всім, хто її творить, друкує, розповсюджує, замовляє рекламу, і тим, хто її багато років передплачує, купує, читає. Я дякую тим поштарям, які нас підтримують. І дуже сподіваюся, що співпраця з «Укрпоштою» стане такою ж успішною, як колись, а доставка буде вчасною.

Але найбільша подяка Богу, який нам завжди допомагав, татові, мамі й батькам працівників та нашим Силам оборони, завдяки яким «Твій вибір» може продовжувати свою справу. Щиро бажаю всім здоров′я, щастя і якнайшвидшої Перемоги! А до ювілею «Твій вибір» уперше за 20 років виходить у повному кольорі! Це подарунок для вас, дорогі читачі!

Спілкувалася Оксана Бубенщикова

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.