Кому українці завдячують своїм хрещенням і як це насправді відбувалося?

Щороку в липні ми вшановуємо двох визначних діячів нашої минувшини часів України-Русі.

Княгиню Ольгу, день пам′яті якої (за новим календарем) тепер відзначаємо 11 липня, та її внука, князя Володимира Великого, який 1037 років тому освятив Україну-Русь і день пам?яті якого – 15 липня. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».

Але чи знаєте ви, який шлях пройшли рівноапостольні Володимир та Ольга? Чому прийняття християнства було таким важливим для нашої держави? І де те місце, в якому наші предки приймали нову віру та молилися новому Богу? 

Удова, яка повністю змінила керування державою

Княгиня Ольга не відразу стала правителькою України-Русі. Спершу вона була просто дружиною князя Ігоря. Та одного разу, збираючи податки з племені древлян (це землі сучасної Житомирської і частини Рівненської та Київської областей), князь Ігор порушив домовленості. За це древляни його стратили. І 945 року фактичною правителькою стає Ольга. Кажу «фактично», бо офіційно (за тодішніми законами) влада перейшла від князя Ігоря до його сина Святослава. Та оскільки син був іще малолітнім, то керувати Руссю випало Ользі.

Зі шкільних підручників історії ми знаємо, що Ольга помстилася древлянам за смерть свого чоловіка: на столицю древлян, місто Іскоростень (сучасний Коростень Житомирської області), запустила голубів із палаючим трутом. А оскільки будівлі в ті часи всі були з дерева, то столиця древлян згоріла вщент. А військо Ольги знищило вождя племені, його осиротілих дітей княгиня забрала до себе на виховання. І почала керувати державою, причому багато чого змінювала кардинально.

Так, вона вперше чітко встановила розміри данини – «уроки» та місця її збору – «погости». Фактично Ольга заклала податкову систему, тим самим забезпечила стабільні надходження до своєї казни (як ми тепер кажемо – державного бюджету).

Маючи достатньо грошей, княгиня почала з військового союзу племен формувати авторитетну державу на сході Європи – Русь-Україну. А фундаментом цілісної держави та запорукою її авторитету серед інших держав мала стати релігія.

Відтак Ольга 957 року поїхала делегацією до столиці Візантійської імперії, Константинополя (нині це місто Стамбул у Туреччині). Там Ольга від самого патріарха прийняла християнство. Тобто стала першою правителькою Русі, яка усвідомила переваги нової віри і тим самим відкривала для нашої держави шлях до культурного та політичного зближення з Візантійською імперією – однією з наймогутніших і найрозвиненіших держав того часу.

Щоправда, син Ольги, Святослав, не підтримав кроків матері й лишився язичником. І тільки внук Володимир продовжив шлях княгині Ольги. Та й то не відразу…

Нову віру прийняв, щоб зміцнити владу і державу

Особисте життя князя Володимира до хрещення було досить бурхливим. Літописи згадують про численних його дружин і наложниць, що було звичною справою для язичницьких правителів того часу.

На початку свого правління Володимир намагався реформувати язичництво, створивши єдиний пантеон богів на чолі з Перуном. Але це не допомогло йому об′єднати тогочасне населення завдяки релігії. Тому він вирішив запровадити ту релігію, яка б зробила Володимира «своїм» серед найвпливовіших правителів тогочасних імперій. Для того він запросив до себе представників ісламу, юдаїзму та християнства (західного та східного). Літописи стверджують, нібито Володимира найбільше вразили краса та велич православного богослужіння у Візантії. А з позиції політичної доцільності йому було вигідно одружитися з принцесою Анною, сестрою імператора Візантії. Тож Володимир і сам прийняв хрещення, і 988 року запровадив християнство у Русі.

Володимир наказав знищувати язичницьких ідолів. Хто з людей протестував, того карали «вогнем і мечем». Із часом, аби зменшити опір людей, священники дозволили поєднувати в обрядах традиції язичництва і християнства. Тому дотепер на Різдво ми маємо дідуха, колядки і щедрівки, на Пасху – фарбування яєць і приготування ковбас, а на свято Івана Хрестителя – купальські забави.

Де те знаменне місце?

Насильницька зміна віри, яку застосував князь Володимир, звісно, суперечить сьогоднішнім нашим цінностям і праву на вільне віросповідання. Але в ті часи хрещення України-Русі мало колосальний вплив на хід історії нашої держави.

Християнство, в центрі якого – один Бог, допомогло сформувати міцну державу на чолі з одним правителем і припинити постійну ворожнечу між племенами, з яких формувалася Русь.

Разом із християнством до нас прийшли книжна культура, писемність (кирилиця), архітектура, іконопис, церковний спів. При монастирях почали відкриватися школи, переписуватися книги. Це сприяло розвитку освіти та мистецтва.

А наскільки потужно допомогло хрещення нашій державі налагодити дипломатію з цивілізованими країнами Європи, стати рівноправним партнером із Візантією й отримати і політичну підтримку, й економічні зв′язки.

Шлюб князя Володимира з візантійською принцесою Анною дав поштовх до нових моральних засад у суспільстві. Тепер уже неприпустимим вважалося мати багато жінок і наложниць, а замість жорстокості все більш популярним ставало милосердя. І якби не засади любові й терпимості, які сповідує християнство, хтозна, як би людство жило зараз і чи взагалі жило б…

…А про ті знаменні події, які відбувалися в Україні-Русі понад 1000 років тому, нам розповідають не лише літописи.

Річка, на берегах якої відбувалося хрещення, досі збереглася. Вона називається Почайна та впадає у Дніпро. Звісно, за понад 1000 років вона значно змінилася: стала каналізована, частково протікає в колекторі під проспектом Степана Бандери в Києві і впадає в Дніпро біля Північного мосту. Поруч із рікою створено парк «Почайна». І, незважаючи на зміни ландшафту, це місце залишається символом однієї з найважливіших подій в історії України.

А ще з часів князя Володимира в Україні збереглися цінні пам′ятки. Найвизначніша з них – це фундамент Десятинної церкви у Києві. Її князь Володимир збудував 996 року. А свою назву церква отримала, бо Володимир віддав на будівництво храму десяту частину своїх прибутків. Ця споруда стала першою кам′яною церквою на Русі.

Ну, і звісно, в Києві над Дніпром височіє пам′ятник Володимиру Великому. Якщо будете у столиці, зайдіть помилуватися: і пам′ятником, і Володимирською гіркою, з якої відкриваються фантастичні краєвиди, і серцем українських християн – Собором святої Софії…

Оксана Бубенщикова

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.