«Зайчику, я так сильно тебе люблю»

Після цих слів чоловік, у якого обгоріло 60% тіла, вирішив: має вижити.

Дзвінок медсестри зі «швидкої» поділив життя Юлії Мізіної на «до» та «після», - йдеться у газеті «Твій вибір».

Тоді, 17 травня 2022-го, росіяни поцілили ракетами по Чернігівщині, зруйнувавши навчальний центр «Десна». З-під завалів рятувальники дістали 87 тіл. Лише троє військовослужбовців дивом вижили. Серед них – і 29-річний лейтенант Віталій Мізін.

Він горів, лишаючись притомним. В якийсь момент благав Бога лише одне – припинити ці страждання. Але в ту мить звідкілясь полилася вода. Рятувальники!

Віталій ухопився за свій шанс. Миттю наклав собі турнікет. Але права частина тіла постраждала настільки, що в деяких місцях обгоріли навіть кістки. Вижити після такого здавалося неможливим. І тільки дружина Юлія була впевнена: Віталик не помре.

«У березні 2022-го в нас із чоловіком народився син, а через чотири дні Віталика мобілізували. Я з дітьми переїхала до мами на Вінниччину. А чоловіка перевели до Чернігова. Коли зранку 17 травня медсестра зі «швидкої» подзвонила, що мого чоловіка везуть у госпіталь, я подумала, він захворів. Бо ще не знала про ракетний обстріл. А мені кажуть: «У навчальну частину «прилетіло». У вашого чоловіка сильні опіки. Я старшого сина лишила у друзів. А з двомісячним сином і мамою поїхала в Київ, куди повезли Віталика», – згадувала Юлія в розмові з журналісткою видання «Sestry» Катериною Копанєвою.

Узяла його за ліву руку, бо права розсипалася

На той момент у військового 60 відсотків тіла були без шкіри, в деяких місцях згоріли м’язи та обгоріли ребра, рука фактично розсипалася, а ноги не ампутували зразу тільки тому, що були впевнені: пацієнт усе одно помре…

Три дні Юлія з дитям на руках поривалася до чоловіка. Її не пускали. Боялися, щоб від побаченого не пропало молоко. Але жінка ходила під вікнами опікового центру, дзвонила: «Як там мій Віталик?» Лікарі обережно відповідали: «Він дуже важкий».

Але на третю добу сталося чергове диво – чоловік отямився!

«Коли я зайшла до Віталика в палату, він побачив мене й затремтів. Мене теж почало трусити. Я взяла його єдину руку і кажу: «Зайчику, я так сильно тебе люблю. Я тут. Ми тепер у Києві. Не переживай, ми з тобою…»

На той момент Віталій іще не міг говорити, але все розумів. Коли дружина пішла, вирішив для себе: «Буду жити». І після цього організм молодого чоловіка здобув свою першу маленьку перемогу – зміг самостійно тримати1 кров’яний тиск.

«Мене нечасто пускали до палати Віталика. Але я з ранку до вечора була під опіковим центром. Молилася і притискала до грудей паперове сердечко, яке він подарував мені сім років тому в коробочці з написом «100 причин, чому я тебе кохаю». Всередині були серця, і на кожному він своєю рукою написав зворушливі слова, – згадує Юлія. – Я ловила кожну можливість зайти до чоловіка в палату. Мама в цей час гляділа Данилка, а я вибігала до них погодувати малого».

«Біль був страшенний. Але ми це пройшли»

Потім Юлія поїхала за чоловіком до Львова, а далі – за кордон на інтенсивну терапію, бо стан Віталія все ще був критичним.

«Пересаджена шкіра погано приживалася. До неї вчепилася агресивна бактерія, яка «з’їдала» і пересаджену, і рідну шкіру, – продовжує Юлія. – Бактерії «не брали» антибіотики, тож довелося випікати її: накладати на «живу» шкіру вимочені в оцті пов’язки. Біль був нестерпним. Навіть під найсильнішим знеболенням Віталик так кричав… Я боялася, щоб у нього хоч не зупинилося серце».

Аби жити неподалік клініки в Гельсінкі, де Віталія безкоштовно лікували за програмою допомоги українським військовослужбовцям, Мізіни оформили статус тимчасового захисту і жили в кімнатці гуртожитку для біженців. Радувало тільки те, що біля Віталика Юлі дозволяли бути, скільки хочеш. Тож додому вона приходила на ніч.

«Коли чоловіку прибрали з шиї трахеостому, ми нарешті змогли розмовляти. Говорили одне з одним годинами. Це була така психологічна терапія, – згадує жінка. – А коли фінська медсестра сказала нарешті, що Віталик житиме, аж не вірилося, що все вже позаду: і критичний стан, який тривав 104 дні, і ампутація правої половини тіла, і боротьба з інфекціями, і страшенний біль. Але ми це зробили! Ми змогли…»

Третя дитина – то знак Божого благословення

Коли один етап було пройдено, для Віталія почався наступний – навчитися сидіти й тримати рівновагу, пережити операцію на лівій руці, бо вона неправильно зрослася після перелому, і чоловік не міг навіть піднести ложку до рота.

«У Віталика забагато зрізано тіла. Через це протез ноги погано тримається, сповзає. Але навіть так чоловік ходить, – каже Юлія. – Ми разом плакали, сміялися, жартували. Діти з нами, а для Віталика одна їхня посмішка – то вже терапія».

А ще одним стимулом для одужання стала в січні 2023-го звістка від Юлії: «Я вагітна».

– Для нас із Віталиком це була справжня несподіванка. Бо інтим у наші стосунки повернувся буквально кількома місяцями раніше, – зізнається жінка. – Коли я показала чоловіку результат тесту, ми пару хвилин сиділи у ступорі. Бо ж чужа країна, у Віталика дуже важка реабілітація, вдома – війна, а тут третя дитина! Був шок. Але потім ми зрозуміли: ця дитина – то справжнє Боже благословення. Нагорода за все, що ми пройшли, і знак, що життя триває.

Пологи в Юлії пройшли легко. В подружжя народився синочок Максим. Увесь час Віталик був із дружиною та дитиною. Місцева влада підібрала сім’ї ще більше житло.

– Нам дуже допомагає мама. Віталик тепер зайнятий власною справою – однією рукою плете браслети, продає онлайн у різні країни, а прибуток перераховує на потреби ЗСУ. Це дуже надихає чоловіка. І я щаслива бачити його таким, – каже Юлія. – Якщо чесно, то нам буває непросто. Віталік – людина імпульсивна. Йому непросто і через реабілітацію, і через проблеми з протезом. Але за десять років шлюбу я вже знаю, коли його треба підійти й обійняти, а коли краще не чіпати й дочекатися, щоб він першим обійняв. Ідеальних людей не буває. Та коли любиш людину, то приймаєш її всякою. І те, що ми пережили1, зробило нашу родину міцнішою, а кохання – сильнішим.

Ніна Грицюк

Фото: «Суспільне Черкаси»

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.