Узяв 5 км дроту, з нього зробив жінку і… продав її за 2 мільйони гривень!

На що тільки не йшов коваль із Бердянська, щоб швидше визволити рідне місто. Олександр Шапошник за професією – зварювальник. У рідному Бердянську виготовляв металеві сходи, ковані перила.

Та, коли поїхав до Донецька на фестиваль ковальства, так загорівся цією справою, що почав і сам її вивчати, і свої навички передавати учням машинобудівного професійного ліцею, куди Олександра запросили працювати викладачем. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».

– Коли росія окупувала наш Донецьк, я не міг змиритися з тим, що кане в небуття фестиваль ковальства. Тому фактично підхопив естафету колег із Донбасу і став майстрів із усієї України збирати в Бердянську. Влітку ковалі приїжджали до нас – море побачити, себе показати. А взимку вони кликали до себе. Так я вперше, до речі, побачив, як святкують Різдво на Івано-Франківщині, – розповідає 44-річний коваль.

Закоханий у метал, чого тільки не робив із нього Олександр Шапошник. Виготовляв і ковані мости, й рослини, і фігури казкових персонажів, що стали окрасою курортного Бердянська.

– У Маріуполі стоїть створений мною велетенський дракон, – продовжує оповідач. – Щоб встановити в місті цього «Морського охоронця» (так назвав скульптуру), я весь місяць клепав три тисячі (!) лусочок, кріпив їх одна до одної і потім надавав їм форми драконового тіла.

Аби якнайбільше дітей могло опанувати давнє українське ремесло, Олександр Шапошник посприяв створенню в бердянському ліцеї першої (!) в Україні модернової кузні – із сучасним обладнанням, просторим приміщенням, гарним ремонтом.

– У березні 2022-го в нас мало бути урочисте відкриття кузні. Але 28 лютого, – зітхає Олександр, – в місто зайшли окупанти з рф.

Люди мітингували, але без зброї не повоюєш

Хоча Бердянськ – російськомовне місто, але 90 відсотків його жителів були за Україну, каже наш оповідач. Люди не хотіли бачити на своїй землі загарбників. Щодня збиралися на велелюдні мітинги. В центрі міста виступали біля мікрофона, виголошуючи: «Бердянськ – це Україна!» А вся площа підхоплювала гасло, скандуючи його.

– Але днів три окупанти отак поспостерігали. А потім усіх найактивніших почали забирати на підвал, катувати. Там і зараз, до речі, людей виловлюють просто на вулицях, забирають із дому. Три дні в підвалі б’ють, влаштовують тортури, зокрема струмом, – і випускають. З мого знайомого вже три рази так знущалися, – продовжує Олександр.

Розуміючи, що наступним може стати сам, Олександр вирішив виїжджати з дружиною та сином на підконтрольну Україні територію.

– Разом зі ще 11 машинами ми сформували колону і вирушили в бік Запоріжжя, – згадує чоловік події квітня 2022-го. – На кожному кацапському блокпосту – перевірка документів, шмон речей, наказ роздягатися до пояса – чи нема наколок, слідів від бронежилета. Тільки хтось із цивільних захоче вийти з машини в туалет – зразу по людях автоматна черга. Нам навздогін стріляли з міномета. Слава Богу, міна розірвалася не близько, то осколками тільки машину посікло.

Пів року після евакуації сім’я Шапошникових проживала в Запоріжжі. Туди перебазувався й бердянський ліцей, де Олександр так і лишився викладачем.

– Але місто під постійними обстрілами. Запустять кацапи С-300 – і від таких ракет багатоповерхівки складаються, як картковий будинок, – продовжує оповідач. – Пережили ми один приліт біля свого будинку, другий, а на третій уже не стали чекати. Друзі-ковалі, в яких я не раз гостював, покликали до Івано-Франківська. І так я вже два роки живу із сім’єю на заході України.

«Отвєточка» за обстріли

Втім Олександр не з тих, хто буде сидіти склавши руки. Він продовжує викладати учням ковальство. Разом із ними майструє ковані вироби, які стали родзинкою Івано-Франківська. А крім того, зі ще більшим завзяттям чоловік помагає українській армії.

– У Бердянську я з 2014-го робив на фронт буржуйки. Причому придумав таку модель, що хлопці ставили собі в намет мою одну замість двох інших і вона гріла так, що вони могли в одних трусах спати, – розповідає майстер. – Я передав військовим десь 350 буржуйок. А з 2022-го волонтери попросили виготовляти щось таке, що можна виставляти на аукціони й отримані гроші спрямовувати на потреби ЗСУ.

Так у доробку майстра з’явилися лампи з уламків «Іскандера» та зі збитого кацапського гелікоптера. А коли після чергових російських обстрілів було пошкоджено лінії електропередачі, то Олександр змайстрував із порваних дротів цілий витвір мистецтва.

– На створення жінки-мотанки в мене пішло п’ять кілометрів дротів. Щоб створити каркас і кожну частину «тіла» обмотати дротом, я щодня працював по 12 годин упродовж 14 днів. Руки так боліли, що не міг підняти, – згадує майстер процес народження металевої красуні.

Але ці старання були варті і часу, й зусиль. Бо на аукціоні одна із закордонних банківських установ придбала жінку-мотанку за два мільйони гривень! А всі кошти пішли на закупівлю бійцям засобів для знищення ворога. Щоб отримали москалі «отвєточку» за обстріли.

Велика мрія – у маленькій букві

Окрилений таким результатом, Олександр продовжив виготовляти металеві скульптури жінок. Правда, руки вже беріг. Тому над кожною панянкою працював близько місяця. Берегиня та Мавка, продані через аукціон, принесли по 200 тисяч гривень на знищення російських окупантів. А ще одна – Калина – стоїть  нині в одному з музеїв Києва і готується взяти участь у всесвітньому аукціоні.

– Щоб створити скульптуру жінки, треба бути і ковалем, і зварювальником, і художником, і навіть перукарем, – усміхається Олександр. – Я ж їм як роблю зачіску? Спочатку беру по сім-вісім металевих дротів, накручую їх на «плойку», тоді ці локони вкладаю в зачіску, а потім ще й ножицями підрізаю. Все, як у справжній перукарні!

А ще в кожну зі своїх моделей майстер вкладає глибокий зміст. Бо його жінки корінням тримаються за землю – так само, як і кожен українець. Попри війну, вони квітнуть красою. І продовжують рід, даруючи символічні для нашого народу плоди калини.

– Але найбільше я мрію відновити в рідному Бердянську щит Небесної сотні, який створив колись і який росіяни вивезли, щойно окупували місто. І дуже хочу при в’їзді до свого міста відновити в його назві «Ь», який також знищили кацапи. Здавалось би, одна літера – але вона все змінює. Бо БердянсЬк – це Україна! 

Оксана Бубенщикова

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.