Андрій Пеніщук: доброволець, бізнесмен, громадський діяч і спортсмен – з думкою про Перемогу і розвиток Луцька...
«24 лютого – початок російського вторгнення на наші землі, перевернуло не лишень моє життя, а й всіх українців. З першого дня війни, я, спільно з однодумцями, відгукнувся на заклик Підгайцівської сільської ради щодо патрулювання вулиць на території ОТГ, оскільки існувала реальна загроза нападу ворога на територію нашої держави з боку Білорусі», - розповідає доброволець, бізнесмен, громадський діяч і спортсмен Андрій Пеніщук.
Пане Андрію, мешканцям Підгайцівській ОТГ всім відома ваша активна позиція, як ініціатора створення добровольчого формування, яке стоїть на сторожі спокою громади. Що спонукало тоді й зараз приділяти стільки часу саме цьому напрямку, адже відомо, що Ви власник потужного бізнесу, який вимагає максимум часу і зусиль?
24 лютого – початок російського вторгнення на наші землі, перевернуло не лишень моє життя, а й всіх українців. З першого дня війни, я, спільно з однодумцями, відгукнувся на заклик Підгайцівської сільської ради щодо патрулювання вулиць на території ОТГ, оскільки існувала реальна загроза нападу ворога на територію нашої держави з боку Білорусі. Не менш небезпечними також могли бути диверсійні групи, які розхитували б ситуацію в країні з середини, тому потрібно було швидко самоорганізуватися та бути готовими до найгіршого сценарію розвитку подій.
У сільській раді на перших зборах присутнім, яких зібралося понад 500, сказали: "Ви маєте право захищати власний дім, район, масив. За потреби - стріляйте, а вже далі будемо розбиратись...". Тому, вже з перших днів добровольці власними зусиллями почали створювати групи швидкого реагування, будувати блокпости, патрулювати вулиці сіл у нічний час. Було розпочато співпрацю з правоохоронними органами та спецслужбами. Через місяць, діяльність добровольчого формування вирішили узаконити.
Спільно з моїм добрим товаришем Юрієм Куцем ми виступили засновниками добровольчого формування територіальної громади «Підгайці» №1, яке й зараз виступає як орган, що забезпечує порядок на території ОТГ (а це 22 села).
До слова, саме наше добровольче формування було створено першим у Луцькому районі.
Як зараз функціонує добровольче формування та на чиї плечі лягло його забезпечення?
Після офіційного затвердження створення ДФТГ «Підгайці» №1, близько 600 людей виявили бажання долучитись до нас. Оскільки ситуація на Волині покращилась, було вирішено провести відбір та визначити сотню людей, які готові тут і зараз взяти зброю й стати на захист України. А резерв залучити до патрулювання на блокпостах. Після постало питання матеріального забезпечення добровольчого формування, відтак за підтримки Підгайцівської сільської ради, силами мешканців громади та меценатів добровольців було забезпечено амуніцією, харчуванням, транспортом.
Крім того, спільними зусиллями відновлено роботу місцевого тиру, де наші хлопці мають можливість вправлятися у стрільбі, облаштовано сучасний тренувальний майданчик для підтримки фізичної форми, створено побутові умови для повноцінного функціонування формування на високому якісному рівні.
Не побоюсь зазначити, саме наше ДФТГ є одним з найбільш дисциплінованим, вишколеним та забезпеченим усім необхідним.
Відомо, що Ви не тільки допомагаєте ДФТГ «Підгайці» №1, а й Збройним силам України. Привідкрийте таємницю, що саме Ви робите для нашої спільної перемоги?
Я не хотів би називати гучні суми, чи кількість переданого обладнання нашим хлопцям в ЗСУ, але скажу, що більше п’яти десятків автомобілів, підготовлених працівниками мого автосервісу вже на передовій. Знаємо, що техніка виходить з ладу щогодини через бойові дії, а тому з початку війни на більш як мільйон гривень також було передано автозапчастин для ремонту автівок.
До нас неодноразово зверталися з проханням допомогти придбати військовий одяг, взуття - допомагаємо, чим можемо, щоб пришвидшити спільну перемогу.
Крім того, ми виступаємо, як консультанти для різноманітних структур і державних також, щодо забезпечення транспортних засобів автозапчастинами. Також тісно співпрацюємо з військовими капеланами та служителями української церкви, допомагаємо їм, а у відповідь отримуємо щиру і вдячну молитву за усіх нас й Україну.
У першу хвилю масового переселення родин біженців зі сходу країни, ви, спільно з друзями активно включилися і в це. Розкажіть, будь ласка, детальніше.
Ми всі українці, а тому, коли біда спіткала одних, ми мусимо протягнути руку допомоги нашим співвітчизникам. Справді, весною та на початку літа, коли тривали масові переселення внутрішньо переміщених осіб на терена Волині, ми з колегами намагалися оперативно допомагати біженцям. Зокрема, організовували їх зустріч на Волині, забезпечували водою та їжею, речами першої необхідності. Було домовлено про передачу з-за кордону кілька вантажівок одягу, що вимірюється в тонах. А також ми взяли на себе поселення людей, де тільки можливо: у приватних домівках, готелях, хостелах.
Загалом надали допомогу кільком сотням біженців і ця рука допомоги, також крок до перемоги!
Давайте повернемося до Вас, як до власника бізнесу. В період військового стану багато підприємств потерпають від нестачі імпорту, порушення налагоджених ділових зв’язків, людського ресурсу, а працівники – від скорочення та, через конкуренцію приїжджих, від безробіття. Як Ви з цим впоралися?
Самі розумієте, ситуація не те, щоб не проста, а вкрай напружена – в країні йде повномасштабна війна. На сході розбомблені і знищені тисячі потужних підприємств, зруйнована інфраструктура, бізнес завмер, а в багатьох містах взагалі «вмер». Тому наше завдання тут, на заході України всіма силами старатися наповнювати бюджет, забезпечувати людей роботою, підтримувати «на плаву» економіку, тероборону, бо у такий спосіб – ми тримаємо тил!
Хочу зазначити, що так, я є власником компанії SYNDICAR, яка входить до основних лідерів із забезпечення запчастинами західного регіону, а також мені належить потужний автосервіс, але з початку війни керування компанією я передав своїй команді професіоналів.
До слова, бізнес, має родинний характер: дружина Ірина, батько, а також деякі родичі залучені і роками працюємо разом. Проте я зробив свій вибір – допомагати фізично й фінансово добровольцям, ЗСУ та згуртовувати однодумців, які теж присвятили себе наближенню перемоги.
Хочу відзначити, що з початку війни, нікого з працівників моєї компанії не було звільнено, якщо людина сама цього не хотіла. Навпаки, заробітна плата виплачується у повній мірі, хоч і темпи роботи компанії дещо знизилися, й сплата усіх необхідних податків відбувається вчасно. Ми соціально відповідальний бізнес, а у важкий для країни час, робимо все можливе для підтримки людей та держави.
По завершенню війни, які маєте плани: розвиток компанії, розширення бізнесу, новий вид діяльності?
Успішний бізнесмен завжди мислить наперед і в кількох напрямках. Сказати, що плани масштабні – нічого не сказати(посміхається – авт.). Я дуже пишаюся людьми, які в цей складний період залишилися справжніми патріотами та однодумцями. Ми згуртувалися і після перемоги хочемо присвятити себе місту: сучасний Луцьк – місто неймовірних можливостей, а тому треба їх використовувати на максимум.
До прикладу, у нас є талановиті ІТ-спеціалісти, але вони всі їдуть працювати у великі міста. Чому? Тому, що тут немає відповідних площ, умов для їхнього розвитку. Створивши для них сучасні офісні приміщення, надавши можливість світовим роботодавцям працювати з нашою молоддю, ми можемо створити потужний приплив фахівців у цій сфері і не тільки в цій. Ще один момент: у нас надзвичайно красиве древнє місто, але крім замку Любарта та ще кількох історичних пам’яток нема, що глянути. Так, є цікаві «фішки», але вони на один день, а затримавши туриста на два-три, ми тим самим згенеруємо більший потік, а відповідно – наповнення місцевого бюджету.
Для цього потрібно позиціонувати Луцьк, як цікавий туристичний центр, де гармонійно поєднуються історія та сучасність. Скажете, що це надто амбітні задуми? Заперечу – все можливе з командою однодумців та бажанням зробити щось корисне для міста. І це тільки початок…
Зокрема це стосується і надання частково спонсорської допомоги на облаштування місця для занять, обладнання, відряджень на змагання тощо. Крім того, маю ще два цікаві захопленння: я є членом ATV Volyn - клубу любителів активного відпочинку на квадротехніці, квадроциклі та баггі, а також захоплююся плаванянм на вітрильниках.
Вважаю, що жити треба на повну щодня і щомиті, але зараз для всіх нас найважливіше – це збереження життя кожного українця, територіальна цілісність нашої держави і, звісно, ж Перемога.
Оксана Крохмальна
Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.