Іван Кобак із тренера перекваліфікувався у бізнесмени
На чорнобілих фотографіях молодий парубок піднімає штангу. Сильний, мужній разом із друзями на змаганнях, а тут — тренує дітей. На кольорових світлинах поважний чоловік у компанії знаних людей на Волині, на відпочинку з рідними. Завдяки цим знімкам можна побачити частинку життя відомого на Волині бізнесмена та мецената Івана Кобака. Напередодні ювілею пригадуємо з Іваном Миколайовичем окремі епізоди з його життя. І коли мова заходить про змагання, учнів, в очах з’являється особливий блиск. Так, він залишив спортивну кар’єру і став бізнесменом, але в душі — отой завзятий юнак, який іде до своєї цілі та прагне підняти найважчу штангу.
— Іване Миколайовичу, Ви родом із багатодітної сім’ї, ще й були найстаршим серед братів і сестер, тож, напевно, рано стали самостійним?
— Мама працювала у колгоспі, тато був знаним у Великій Глуші газоелектрозварником, але які гроші тоді мали? Копійки. А дітей треба було годувати. Кожен рубль був на рахунку, тож, закінчивши десятий клас, я одразу пішов на роботу. Згодом, коли став на ноги, допомагав і батькам, і братам та сестрам. Дівчатам старався купити гарний одяг або матеріал, хлопцям — теж якийсь подарунок. Завжди відчував за них відповідальність як найстарший.
— А з чого почався Ваш шлях у спорті?
— Звичайно, зі школи. Ми не пили чи курили, як більшість теперішньої молоді, а захоплювалися футболом, важкою атлетикою. Батько зробив мені штангу, я її піднімав. Згодом почав професійно займатися цим видом спорту. Я завжди ставив перед собою певну мету і чітко йшов до неї, не розмінювався на дрібниці. У 1973 році здобув звання майстра спорту СРСР. Працював тренером, дуже любив свою роботу, вихованців. Із гордістю згадую Анатолія Типусяка, який став майстром спорту міжнародного класу, та Віктора Жавніна, майстра спорту СРСР. Зараз із багатьма своїми учнями підтримую добрі стосунки.
— А потім із тренера Ви стали бізнесменом. Не шкодуєте зараз про такий життєвий поворот?
— Я завжди сам приймав важливі рішення. Нарікати на себе не маю за що. У спорті потрібно бути не лише морально та фізично підготовленим, а й матеріально. Держава чомусь завжди зі скупістю ставилася до спортсменів, доводилося випрошувати кошти на змагання, принижуватися, були й інші нюанси, про які не варто згадувати. У якийсь момент мій терпець увірвався, і я вирішив кардинально змінити роботу.
— Із чого починався Ваш бізнес?
— Завдяки підтримці товариша отримав кредит у банку і закупив вісім тонн кави. Згодом відкрив власну фірму, маю широку мережу продовольчих магазинів.
— Із 2009 року Ви керуєте Луцькою дорожньою пересувною механізованою колоною. Скільки людей працює під Вашим керівництвом?
— Майже 130 працівників. Штат був різний за кількістю, але зараз залишився його міцний і надійний кістяк, найкращі фахівці.
— Уся наша розмова побудована на роботі. А як же родина, на неї часу вистачає?
— Ви праві, всього себе віддаю роботі. І все одно щось не встигаю. Навіть на відпочинок поїхати шкодую часу. Якось друг подарував мені путівку на курорт, і я не поїхав, часу не мав. Дружина часто нарікає, що я постійно зайнятий. Розумію її, але інакше не можу.
— Але вдається все ж таки зібратися всім разом із братами, сестрами?
— Так, це буває на проводи, коли приїжджаємо до мами у село. Або на якусь оказію: весілля, день народження. Нас є п’ятеро братів і п’ятеро сестер, їхні діти, у декого внуки, тож загалом виходить чималий гурт.
— Озираючись на прожиті роки, чи хотіли би щось змінити?
— Ні, я задоволений тим, що маю.
Біографічна довідка
Іван Миколайович Кобак народився 15 травня 1952 року в селі Велика Глуша Любешівського району. Після закінчення десятирічки у 1969 році пішов працювати слюсарем у «Райсільгосптехніку». Із 1971 по 1973 рік служив у армії. Виконав норматив майстра спорту СРСР із важкої атлетики. Із 1978 по 1992 рік був тренером. Підготував багатьох майстрів спорту СРСР, першого майстра спорту міжнародного класу з важкої атлетики на Волині. Закінчив Луцький педагогічний інститут, де отримав диплом учителя фізичного виховання. Із 1992 року почав займатися комерційною діяльністю. У 1994 році заснував приватне підприємство «Кобак і К». Є президентом Федерації важкої атлетики в області. Нині очолює ТЗОВ «Луцька дорожня пересувна механізована колона». Двічі обирався депутатом Волинської обласної ради. Одружений. Виховує двох синів.
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.