Аби маленька донечка Наталочка росла в місцевості, де було б більше свіжого повітря, Олена вирішила переїхати на дачу в новий 2-х поверховий будинок, з просторими кімнатами.
Дивні речі почали відбуватися, як тільки сім’я оселилася в новому будинку. Бувало, що сплять вони вночі, а над вухом хтось так важко і страшно дихає, що аж мороз по шкірі. Або ковдру вночі стягує і гарчить, як звір. Вдень цей хтось був спокійним, не так себе вів, а от вночі ставав як господар. Чоловік Олени Артем, тільки-но приїхав на дачу і відразу не повірив переляканій жінці та дочці, аж поки нечиста сила не почала діставати і його: то по голові вночі стукне, як по барабану, то руку вкусить або взагалі виє, як вовк.
А одного разу ця істота ось що придумала: куплену подружжям свіжу їжу наступного дня всю зіпсувала, хоча холодильник справно працював. А головне запах стояв такий, що до кухні підійти було страшно.
А потім почала хворіти маленька Наталочка: то температура скаче туди-сюди, то кашель сильний, то нежить. Вже чим її батьки не лікували: і сучасними ліками, і народними засобами. До лікарів різних зверталися – вони оглянуть, температуру помірять, похитають головою і випишуть якісь таблетки. Проходили весь курс лікування, але не допомагало. Але гірше начебто не ставало. Олена з Артемом не сумнівалися, що це справа рук істоти.
А якось батьки прокинулися від того, що Наталочка гірко плаче. Підбігли до неї і бачать: дочка вся подряпана! А в кутку кімнати хтось сопе замогильним голосом. Сіли всією сім'єю на ліжко і сиділи так до ранку. А вранці, як тільки розвиднилось, швидко поїхали в церкву за священиком. Освятив він будинок і пішов. Начебто припинилося, вже встигли заспокоїтися, а через тиждень знову! Пішли до ворожки. Вона не прийняла.
Тоді Олена «залізла» в Інтернет і написала про свою біду. У відповідь їй пояснили що, мовляв, домовика треба було привести з собою, а це старий, тільки злий. Тоді вона покликала чоловіка, і сім’я почала шукати можливість, як перевезти його. Знайшли такий спосіб. Зібралися, взяли Наталочку, поклали кошик і цукерки, завантажили все необхідне в автомобіль і поїхали в старий будинок. Нові господарі, яким продали своє старе помешкання, ще не приїхали.
Олена увійшла в дім, поставила кошик на підлогу, насипала туди цукерок і сказала: «Домовик-домовик, поїхали з нами в новий будинок!» Почекала хвилин 5, взяла кошик і сіла в машину. Жінка їхала на передньому сидінні і чула, як її Наталочка всю дорогу з кимось гралася. Приїхали вони додому, а цукерки в кошику хтось з’їв!
Зайшли в будинок, поставили кошик у кут і пішли. Потім весь тиждень в будинку була боротьба домовиків. Сперечалися вони: хто ж у домі господарем буде? Вили, гарчали, все трощили. А через тиждень все закінчилося. Вночі на вухо ніхто не дихав, ковдру не стягав. Видно, переміг добрий домовик: продукти не псувалися, а найголовніше, Наталочка видужала.
Тепер в Олени, Артема та їхньої донечки вдома все гаразд. Однак кожного вечора вони кладуть домовику молочко і цукерки, а вранці нічого не залишається…
Ірина Белоцька
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
