Поспішай творити добро
Про справжні дива Божі, вчинені у самому пеклі передової на Сході, розповів Отець Михайло Бучак, священик УПЦ КП, капелан ГО «Військові капелани Волині». Про віру і зневіру. Про те, як лишився неушкодженим в аварії, коли автівка була розбита вщент. І про чимало інших живих, хвилюючих тем, які набувають нового змісту, коли пояснені правдивими й відвертими словами отця Михайла.
– Отче Михайле, чи в АТО Вам зустрічалися прояви Божого заступництва?
– Коли вирішили відвідати друзів у Авдіївці, куди тоді зайшла 72-а бригада, приїхали на останній блокпост. Їхали полем. А потім виявилося, що це було… мінне поле. Проїхали ним перед «сепарськими» позиціями і вернулися назад. Після цього заступник комбрига сказав: «Ви змусили мене повірити, що Бог є». Так, Бог є, допомагає і веде.
– Який випадок зі служби в АТО Вам запам’ятався?
– Якось сповідав бійця-снайпера із першої ночі до п’ятої ранку. Весь цей час людина, сповідаючись, проклинала Бога. А потім вона пішла до сповіді, до причастя. Все в неї тепер добре. Бог тебе посилає туди, де ти, може, і не спасеш тисячу. Але посилає і заради одного.
Коли я потрапив у «Айдар» в серпні 2014-го, за два дні вони опинилися в бою, який тривав два тижні. Для декого це були останні сповідь і причастя. А декому і життя це зберегло. Один з автоматом прибіг сповідатися, інший – у капцях, в білизні. Один із Московського патріархату, інший – водій митрополита Почаївської лаври. Більше 30 чоловік. А мене інший священик запитує – а ти хоч взнав, чи вони не їли зранку перед сповіддю? А я відповів: «Не бути тобі капеланом, батюшко». На війні зовсім інші правила життя і смерті.
– Які слова Ви підбирали бійцям, щоб підтримати їх?
– Тут слів не достатньо. Якщо ти не боїшся, то не бояться й вони. Хто такий капелан на Сході? Це носій Бога Живого на передовій. Тому капелан повинен бути там, де гаряче, де важко. А що говорю бійцям – кардинально різне. Одного треба обняти, іншого насварити. Капелан на Сході повинен абсолютно забути, що таке парафіяльний священик. Там зовсім все інакше. Чинність і правильність там вивітрюються. Там віра. Вона або є, або її немає. Бійці перевіряють капелана два тижні. Потім ти або свій, або ніколи не станеш своїм. Вони дивляться тобі в очі. Думаєте, там якісь несвідомі люди? Ні, там філософи, там історики, люди, які знають кілька мов і з якими можна про історичні факти говорити безкінечно. Там є як дно суспільства, так і еліта суспільства. Коли говориш із ними, головне – казати правду. Бо брехню там відразу відчувають. Я скажу так, якщо священик невіруючий, йому нема чого робити на Сході. Це відразу виявлять.
– Знаємо, що Ви вціліли у серйозній аварії. Розкажіть про цей вражаючий випадок.
– Бог знав, що зупинити мене, аби я не їхав на Схід, інакше не можна було. Ця аварія – єдине, що мене спинило, бо на сьогодні ані лікарі, ані владика не дозволяють їхати. Те, що я вцілів, – це просто череда чудес. Якби Ви побачили автомобіль, ви би переконалися, що за логікою вижити було неможливо. Вміститися між передньою панеллю і сидінням у розбитій автівці було практично нереально. Зважаючи, що у мене ціла грудна клітка, це справді не підлягає жодному логічному поясненню. Син мене знайшов через півтори години після аварії при температурі -15. Телефон, із якого я подзвонив синові, зберігаю на пам’ять, хоча майстри мені казали, що з нього не можна було подзвонити, бо плата в аварії зламалася навпіл. Але ж я дійсно говорив із сином! Такий ланцюжок подій засвідчив іще раз, що для Бога немає нічого неможливого.
– Які душевні стани людини найбільше свідчать про нестачу Бога?
– Сатана є носієм гордині й апатії або відчаю. Це два найстрашніших стани. Який найбільший гріх? Вбивство? Але вбивство – це наслідок. Початок гріха – це або гординя, або відчай. Це середовище, в якому народжується гріх. Стан відчаю приводить до небажання жити, самогубств тощо. Є стан золотої середини. Коли людина робить продуктивні кроки – із одного боку, тобі нема чим хвалитися, ти просто живеш і працюєш. З іншого боку, немає сенсу впадати у відчай, бо ти задіяний у житті.
– Як зрозуміти, в чому найбільш вразливе для гріха місце людини?
– Сатана буде бити в те місце, яке є слабким. Якщо ви боїтеся хвороб, ви будете хворіти, якщо ви боїтеся бідності, ви будете бідними, якщо ви боїтеся, що вас будуть засуджувати, вас будуть засуджувати. Все, чого ви боїтеся, усі ваші страхи вас переслідуватимуть, тому що сатана їх знає. Він буде створювати, моделювати ситуації, театралізувати ваші страхи і здійснювати їх у вашому житті. Визначайте ваші страхи і просіть Бога, щоб їх позбутися. Коли ви боїтеся, ви програєте вже. Коли ви не боїтеся, ви перемагаєте.
– Як долати свої страхи?
– Усе, що робите ви на духовному плані, робить вас сильнішим. Причастя – це те таїнство, яке наповнює людину Богом. Воно звільняє людину і наповнює Духом Святим. Приступати до причастя потрібно якомога частіше. Це шлях до звільнення.
Ольга Федоренко
«Конкурс журналістських матеріалів «Поспішай творити добро», ініційований «Благодійним фондом Олександра Шевченка» та Українським журналістським фондом».
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
