Відомі луцькі волонтерки Олена Забашта та її сестра Тетяна багато років займаються порятунком і допомогою бездомним тваринам.
Олена вже багато років має домашнього улюбленця, який став частиною родини – собаку Сеню. За останній місяць у лучанки вдома з’явилося семимісячне щеня Шуня, якого врятували від отруєння щурячою отрутою.
Відтак увечері 1 травня Сеня, Шуня, Олена і дворова собачка Чернуха пішли в аптеку за ліками для ще одного цуценятка, якому поставили діагноз «ентерит».
Якби ж лучанка знала, чим завершиться ця безневинна прогулянка… Про подальший розвиток трагічних подій Олена написала у Facebook, спільноті «Теревені про Луцьк»:
«Ми живемо за пологовим будинком, де були військові частини, а зараз новобудови. Від військових частин залишився тільки паркан, який розділяє наш будинок і новий, ще не заселений. Багато хто вигулює там своїх собак.
Ввечері там досить темно, практично немає освітлення. І ось мої собачки вирішили там ще трохи погуляти.
Раптом з діри в паркані виходить стафордшир-тер'єр і ще дві людини. Це була п'яниця нашого району зі своєю собакою і співмешканцем. Чернуха гавкнув на стаффа, Шуня підтримала. Сеня у мене не гавкун, стоїть собі осторонь і чекає мене.
В відповідь на гавкіт п'яниця вибухнула таким добірним матом і лайкою своїм прокуреним басом, що Чернуха і Шуня злякалися і втекли до нашому під’їзду. А Сеня стоїть і чекає мене, в нашийнику, що світиться..
Я йду до нього і чую, як ця пиятика кричить своєму співмешканцю: «Давай, гаси їх!». А Сеня стоїть, як дитина, в нашийнику, що світиться, немов мішень в темноті.
Цей паразит бере з землі цеглину і з усієї сили б'є Сеню в голову. Сеня закричав, втік. Я повертаюся до них, до двох пиятик зі стаффом і кажу: «Що ж ви робите, сволоти?».
Наступний цегла летить в мене, я падаю, повзу і не можу встати (хвора нога). Ледь встала і у супроводі їх матами шукаю, кличу Сеню, а його нема!
Потім побачила завдяки нашийнику. Коли вийшли на світло, то оторопіла: замість ока місиво, кров тече. Суну Сеню додому, кричу: «Таня, Сені око вибили!». Таня в шоці, я в шоці, у мене істерика. Сеня в крові.
Час пізній пізніше, свято на дворі, обдзвонюю усіх можливих ветеринарів. Додзвонилась до Юри з «Лапи», дай йому Бог здоров’я. Через 15-20 хвилин був у нас. Юра сказав, що удар дуже сильний, і диво, що око не вибите.
Господі, за що? За що? Два алкаша озвірілі від горілки. Ну гавкнули на вашу собаку? Ну то що?
Ім’я цієї пиятики Таня Українцева, її співмешканця – Ростик. Вона вже обматюкала весь район. Немає жодної жінки або бабусі з собачкою, яку б вона не обматюкала. А два роки тому її стафф напав на собачку сусідки. Жінка стала захищати свого пса і стафф вкусив її за щоку.
І не кажіть мені про поліцію!!! Знають вони вже не перший рік про цих п'яниць з стаффом! Наш дільничний нічого не хоче робити, не хоче працювати. Він навіть на розмову до них не ходив!
Минуло два тижні, набряк спав, але Сеня не бачить правим оком і вже не буде бачити ніколи. На оці утворюється більмо. Він треться цим оком об мою ногу, немов хоче його протерти. Дивиться мені в очі своїм незрячим оком, а я плачу.
Я плачу кожен день. Як ж це могло статися з моїм Сенечкою?! Кожен день починається і закінчується з думками про ці нелюдів.
Господі, як це могло статися з нами? За що? Сьогодні я сфотографувала цього негідника. Подивіться на нього. Разом з Українцевою вони проживають за адресою Арцеулова, 5, кв. 71.
Не подавайте йому при зустрічі руки, плюньте в обличчя! Це не люди, там немає нічого людського. Хочу вірити, що бумеранг повертається!».
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
