Дрон летів і тримав воїна, який сам собі ампутував ногу

Це неймовірні відеокадри!

Важкий безпілотник піднімає пораненого українського військового високо над землею, летить 62 км над фронтом і опускає до місця, звідки бійця можна було доправити до медиків, - йдеться у газеті «Твій вибір».

Унікальну операцію, яку Сухопутні війська назвали першою у своєму роді, провели українські захисники у співпраці з вітчизняним виробником безпілотників.

Але за цими кадрами – не лише технологічний прорив, а й історія воїна, який понад рік утримував позицію, пережив важке поранення і самостійно ампутував собі ногу, щоб вижити…

Поки тримав позицію, пропустив випускний доньки й весілля

Боєць, який летів над землею, – Костянтин Власенко з позивним Маґура, військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади. На позицію на Куп’янському напрямку він вирушив 2 червня 2025 року. Спочатку перебував із напарником. Ховалися і в бетонній дренажній трубі, і в розбитій будівлі. Але побратим загинув під час переходу між позиціями.

14 лютого 2026-го російський дрон скинув боєприпас і поранив Маґурі обидві ноги. Через тяжкий стан він уже не міг самостійно залишити позицію, яку облаштував у котельні. Щоб урятуватися, боєць ножем ампутував собі кінцівку. Бо внаслідок поранення кістка вилізла назовні й заважала переповзати по продукти.

Військовому раз на чотири-п’ять днів скидали безпілотниками їжу, цигарки та солодощі. Зв’язок підтримували по рації. Так Маґура тримався до осені.

– Група побратимів прямувала до мене. Але ворог знищив їх дронами. Ще одна група вийшла забрати тіла, ці хлопці теж загинули, – згадував Костянтин, не стримуючи сліз. – Тому я попросив: «Більше не посилайте нікого по мене. Краще я один тут загину, ніж стільки людей поляже через мене».

Ворог неодноразово пропонував Маґурі здатися.

– Били на жалість: «Братішка, вихаді». Але я їх послав туди само, куди й «русскій воєнний корабль», – відверто каже воїн. – Наші постійно прилітали дронами, передавали павербанки, щоб я міг бути на зв?язку.

За той час, скільки воїн тримав позиції і передавав побратимам інформацію про рух ворожих сил і техніки, в дочки Маґури вже пройшов випускний, пройшло весілля.

– Я думав, доведеться лишатися на позиції, аж поки війна не закінчиться, – згадує воїн і пояснює. – Такі реалії…

Але 4 жовтня нереальне стало дійсністю – Маґуру таки евакуювали.

Евакуацію готували пів року

Щоб витягнути пораненого, побратими майже пів року продумували деталі операції. Як розповіла «Оборонка», ідею використати повітряний безпілотник запропонував начальник розвідки другого механізованого батальйону з позивним Алекс. Але важкі бомбери не були пристосовані для транспортування людини. А наземний транспорт не міг безпечно дістатися до позиції через заміновану місцевість і велику кількість російських дронів.

Відтак у пригоді став важкий безпілотник українського виробництва Аюдаг-6 вантажопідйомністю до 130 кг, оснащений вантажною лебідкою. Для евакуації пораненого доробили платформу, модернізували інші пристосування. Найскладнішим було безпечно закріпити пораненого на тросі. Військовий мав зробити це самостійно, тому за добу до евакуації йому скинули альпіністське спорядження й телефон із відеоінструкцією.

За пультом гексакоптера Аюдаг-6 перебував досвідчений оператор із позивним Чорний. Під час польоту він підтримував зв’язок із пораненим через бортову камеру з мікрофоном.

У повітрі безпілотник провів годину 14 хвилин. Ніс пораненого на висоті 150 м – це як три 10-поверхові будинки! На проміжній позиції бійця відчепили від лебідки та перемістили на наземний роботизований комплекс «Миротворець». Той подолав із пораненим ще 8 км бездоріжжям. У безпечній зоні евакуаційна група перевантажила військового в авто й доправила до стабілізаційного пункту, де хірурги надали Костянтину невідкладну допомогу.

Нині боєць лікується та проходить реабілітацію. У Сухопутних військах повідомили, що його життю вже ніщо не загрожує.

Дістатися до пораненого важко навіть роботам

Повітряну евакуацію дроном у ЗСУ назвали історичною подією. «І тепер починається серйозна системна робота, щоб такі місії відбувалися постійно», – зазначив військовослужбовець 92-ї бригади з позивним Напалм, який брав участь у підготовці безпілотника.

Із цими словами важко не погодитися. Адже на фронті ситуація з евакуацією поранених стає дедалі складнішою, розповів в інтерв’ю «Радіо Свобода» військовий хірург Богдан Журавель із позивним Ланцет, який служить у 14-й бригаді «Червона калина».

За його словами, одна з головних проблем – величезне «плече евакуації», тобто час і відстань від моменту поранення до отримання медичної допомоги.

Те, що раніше тривало декілька годин, зараз – декілька днів і навіть більше. Щойно в небі стає чисто без ворожих безпілотників, пораненим нерідко доводиться самостійно долати пішки 5 – 6 км до броньованого транспорту, який називають кейс-еваком. Звідти бійця передають медичному транспорту, доправляють на стабілізаційний пункт, а потім – до шпиталю.

– Під’їхати до пораненого часто не має змоги звичайний автомобіль: його можуть знищити ще на підступах до позиції. Тому дедалі важливішу роль відіграють наземні роботизовані комплекси (НРК). Вони здатні забирати військових із небезпечних ділянок, куди людина чи автомобіль не можуть безпечно дістатися, – пояснив Ланцет.

Однак і ці машини не є універсальним рішенням. Їм можуть завадити рельєф, мінування та ворожі безпілотники, які атакують техніку на маршруті. Іноді для евакуації одного пораненого військові ризикують кількома роботизованими комплексами.

Саме тому повітряна евакуація може стати ще одним важливим інструментом порятунку. Звичайно, вона не замінить усіх інших способів, але здатна допомогти там, де наземний шлях виявляється недоступним…

…Масштаб проблеми підтверджує й статистика, наведена виданням Reuters. Якщо 2022-го на поранення від дронів припадало менш як 10% випадків, то у 2025-му – вже 80%.

У лютому 2026 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомляв французькому виданню Le Monde, що кожна зі сторін щодня використовує від шести до восьми тисяч FPV-дронів. А розширення так званої «кілзони» змушує медиків працювати все далі від передової.

– Якщо у 2023 році мій підрозділ розташовувався приблизно за п’ять кілометрів від лінії фронту, то тепер – уже за двадцять, – підтвердив Богдан Журавель. – За таких умов кожна можливість швидше доправити пораненого до медиків може мати вирішальне значення.

Тож хоча повітряна евакуація Маґури – поки що виняткова операція, але якщо технологію вдасться вдосконалити й масштабувати, вона може врятувати не одне життя.

Ніна Грицюк

 

Фотоколаж  ТСН

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.