«Ми стільки разів були за мить до аварії, але…»

Мабуть, у кожного з нас був у житті бодай один випадок, про який ми можемо сказати: «Не інакше, як Господь урятував».

Однією з таких історій про те, як віра та молитва творять дива, поділилася наша читачка на ім′я Марія, - йдеться у газеті «Твій вибір»

Коли вирушив у дорогу, мама з дружиною почали молитися

– Я із сім′єю колись проживала на Волині, в місті Луцьку. Мала дорослого сина Семена, невістку Тетяну та маленького внука, – розповідає Марія Володимирівна. – Одного разу свати поїхали до міста Горохова (це всього 50 кілометрів від Луцька) привезти звідти полуниці на продаж. А що ягід було багатенько, то до своєї старої «Лади» прилаштували причіп.

Аж тут увечері до Марії Володимирівни та її невістки телефонує сват: «Виручайте. Бо машина посеред дороги заглохла. Мабуть, забагато ящиків наклали». Відразу в жінок постало питання: кому ж виручати? Ніч насуває, дорога погана...

– Я не хотіла, щоб мій син їхав. Бо він був без досвіду – тільки два місяці, як за кермом, та й дороги на Горохівщину не знав. Думаю: «Не дай Бог посеред траси що станеться – і хто моїй дитині поможе?» – продовжує наша оповідачка. – Та, коли син повернувся з роботи, невістка вже стояла біля машини, яку вони недавно купили: «Треба їхати за мамою, бо вони стоять посеред дороги, і ніхто не може їм помогти».

Звісно, син не міг не послухати дружини. Втім щойно він промовив: «Добре, поїду», як пані Марії в голову почали лізти думки про всілякі аварії, які тільки чула жінка:

– Голову давить! Серце хапає! Страх просто душить! «І це ж, – думаю, – усю ніч доведеться мучитися!» Аж раптом невідь-звідки приходить думка: «Господи! Допоможи мені позбутися цього страху! Підкажи, чим я можу допомогти своєму синові!» В цю ж мить якісь вищі сили вкладають мені в голову: «Помолись!» Я – до невістки Тетяни: «Дитино! Наші поїхали: давай помолимося». А вона: «Та нічого страшного не сталося» – і пішла в іншу кімнату. Втім через трохи виходить: «Давайте, – каже. – Я згодна». – «Може, я тебе чимось образила? – запитала я. – То пробач мені». – « І ви мені пробачте», – промовила невістка.

Після тих слів стало легше на душі

Жінка разом із невісткою стали в молитвах просити за Семена, невістчиних батьків і «всіх, хто зараз у дорозі», щоб вони живі та здорові повернулися додому.

– Ми стали на коліна, прочитали молитви. Потім я відкрила Євангеліє від Матвія 18:19, де очі натрапили на такий вислів: «Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодилися про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, – станеться їм від Мого Отця, що на небі! Бо, коли двоє чи троє в Ім′я Моє зібрані, – там Я серед них».

Тієї ж миті жінок наче осінило: «Господи! Віримо Твоєму Слову, – заплакали Марія з Тетяною. – Погодились і прийшли до Тебе в ім′я Ісуса Христа і просимо за Семена і за всіх (назвали їх на ім’я), хто з ним, щоб вони живі і здорові приїхали додому. Дякуємо Тобі, Господи, за все в ім′я Ісуса Христа. Амінь. У Твої руки, Господи, вручаємо життя мого Семена…»

– Після цього стало враз спокійно на душі: начебто гора з плечей упала, – пригадує пережите пані Марія. – Молитва заспокоїла мене з невісткою. Але, як ми дізналися потім, на цьому Божа підтримка не закінчилася. Вона лише починалася!

Ну, хіба то не диво?!

Тим часом, коли Марія Володимирівна молилася за свого сина разом із невісткою, сам Семен поїхав посеред ночі забрати сватів. Доки він у сусідньому районі знайшов обабіч траси «Ладу», вже була геть темна ніч. Узяв на буксир стареньку сватову машину. Їдуть. Навколо поле. Спокійно і тихо. Аж тут звідки не візьмись – мотоцикліст! Обганяє Семенове «Рено», зупиняє і показує: «Гляньте, у вашому причепі «полетів» підшипник» (а це ж могло призвести до нехороших наслідків). Щоб відремонтувати підшипник, Семенові потрібна була гайка. Як її дістати вночі посеред поля, де довкола ні душі? Аж тут… велосипедом їде рибалка, прямує якраз до «Рено» та «Лади». Підходить, розпитує, що й до чого. А сват і відповідає: мовляв, стоїмо, бо треба десь гайку дістати. «О! То в мене в кишені якраз є така», – і дістає деталь, яку, здавалось би, тут ніколи ніхто не знайшов, як би не старався.

Далі – ще цікавіше! «Рено» на буксирі з «Ладою» в′їхало в якесь село. Вже почало розвиднятися, бо ж літо, ніч коротка. Аж раптом знову виникає проблема: на цей раз із колесом «Лади». Що робити? Але випадкові пішоходи поцікавилися, що сталося, й кажуть: «А тут неподалік живе автослюсар». І справді: він допоміг вирішити проблему з колесом.

Усе, як зі Святого Письма

Словом, увесь той непростий шлях, який здолали вночі Семен зі сватами, нагадував дорогу, в якій Господь вів подорожувальників, наче батько веде за руку своє маленьке чадо.

– Коли вони нарешті приїхали до Луцька та стали розповідати про всі свої пригоди, то сват дивувався, як їм щастило: і мотоцикліст серед ночі, і рибалка серед поля з гайкою в кишені, і автослюсар на світанку якраз неподалік зламаної машини, – усміхається пригадуючи пані Марія. – Ми зіставили розповідь свата й те, що в той час ми з невісткою благали Господа стати заступником і допомогти нашим подорожувальникам приїхати додому живими та здоровими. Зіставили – і вже не сумнівалися, що справдилися слова з Євангелія: «Коли б двоє з вас на землі погодилися про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, – станеться їм від Мого Отця, що на небі! Бо коли двоє чи троє в Ім′я Моє зібрані – там Я серед них…»

Поліна Костюк

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.