Завдяки цій жінці ми нині сповідуємо християнство

А її онук розбудував нашу державу як одну з найпотужніших у Європі

Щороку в липні ми згадуємо двох людей, без яких історія України могла б бути зовсім іншою.

Про це йдеться у газеті «Твій вибір».

11 липня вшановуємо княгиню Ольгу – першу християнку серед правителів Русі. А 15 липня – князя Володимира Великого, який 988 року охрестив Русь і започаткував зміни, наслідки яких ми відчуваємо навіть через понад тисячу років.

Про княгиню Ольгу більшість із нас пам′ятає зі школи насамперед через її помсту древлянам. Про Володимира – через масове хрещення киян у водах Почайни. Але насправді роль цих двох постатей значно більша.

Саме Ольга заклала підвалини сильної держави. А Володимир завершив справу, яка перетворила Русь на одну з найвпливовіших країн тогочасної Європи.

Історія їхнього життя – це не лише історія релігії. Це історія про державотворення, освіту, дипломатію та вибір шляху розвитку країни.

Княгиня, яка не побоялася взяти владу у свої руки

У 10-му столітті жінка на чолі великої держави була радше винятком, ніж правилом. Бо в середньовічному світі влада переважно належала чоловікам. Проте історія знає кілька визначних правительок: візантійську імператрицю Феодору, англійську королеву Етельфледу, а серед слов?янських земель – княгиню Ольгу.

Після загибелі чоловіка, князя Ігоря, у 945 році вдова Ольга опинилася в надзвичайно складній ситуації. Її син Святослав був ще дитиною, а отже, керувати державою довелося саме їй.

У літописах Ольгу часто називають мудрою. І це не випадково. Так, вона жорстоко покарала древлян за вбивство чоловіка. Але набагато важливішим було інше: княгиня зрозуміла, що держава не може існувати лише завдяки військовій силі.

Саме тому вона провела одну з перших адміністративних реформ у нашій історії. Ольга встановила чіткі правила збору данини, визначила її розміри – «уроки» – та місця збору – «погости». Сьогодні це може звучати буденно, але для того часу це була справжня революція в управлінні державою.

Фактично княгиня створила систему, яка дозволяла наповнювати казну не випадково, а регулярно й передбачувано. Саме завдяки цьому Русь почала перетворюватися із союзу племен на справжню державу.

Але Ольга думала не лише про гроші та управління. Вона чудово розуміла, що для зміцнення міжнародного авторитету потрібні союзники. Тому 957 року княгиня здійснила подорож до Константинополя – столиці Візантійської імперії. Там вона прийняла християнство й отримала ім′я Олена.

Це рішення мало не лише духовне, а й політичне значення. Адже Візантія тоді була однією з найрозвиненіших держав світу, володіла величезними територіями, мала розвинену культуру, освіту, архітектуру та дипломатію. Тому прийняття християнства відкривало Україні-Русі двері до цього великого і прогресивного світу.

Щоправда, переконати власного сина Святослава княгиня не змогла. Він залишився язичником і більше покладався на силу меча, ніж на дипломатію. Проте ідеї Ольги не зникли: їх успадкував її онук – Володимир.

Правитель, який змінив розвиток Русі

На початку правління Володимир був типовим язичницьким правителем свого часу. Він мав багато дружин і наложниць, вів численні війни та намагався об′єднати державу навколо традиційних язичницьких богів. Навіть створив у Києві пантеон на чолі з богом Перуном.

Але дуже швидко стало зрозуміло: численні племена Русі мають різні вірування, а тому язичництво не здатне стати основою єдиної держави й об′єднати людей із різних племен довкола чогось спільного – віри. Крім того, майже всі великі сусіди Русі вже сповідували одну з великих світових релігій. Тому Володимир почав шукати ту віру, яка дала би державі потужний поштовх до розвитку внутрішнього і зовнішнього, тобто дипломатичного, а за ним – і економічного й культурного.

Літопис розповідає, що князь вислуховував представників різних віровчень. Наскільки буквально відбувалися ці події – історики дискутують досі. Але сам факт пошуку нової релігії сумнівів не викликає.

У підсумку вибір Володимира був зроблений на користь християнства візантійського обряду. Важливу роль тут відіграв і політичний чинник. Адже Володимир отримав можливість одружитися з візантійською принцесою Анною – сестрою імператорів Василія ІІ та Костянтина VIII. Для правителя Русі це означало міжнародне визнання на найвищому рівні.

Відтак 988 року князь прийняв хрещення, а згодом розпочав хрещення своїх підданих.

Чому нова віра була настільки важливою

Сучасна людина може поставити цілком логічне запитання: якщо хрещення часто відбувалося примусово, то чому його вважають однією з найважливіших подій нашої історії?

Відповідь проста: йдеться не лише про зміну віри, а про масштабні зміни в розвитку всієї держави. Так, літописи свідчать, що далеко не всі люди добровільно приймали нову релігію. Частина населення чинила опір, а князівська влада діяла доволі жорстко. Сьогодні ми оцінюємо такі методи критично. Однак державницько-стратегічні наслідки хрещення виявилися величезними!

Передусім почала активно розвиватися освіта. Адже для проведення богослужінь були потрібні священники, які вміли читати й писати. Для підготовки священнослужителів необхідно було створювати школи. Для поширення християнства потрібні були книги. А книги треба було переписувати.

Тому при храмах і монастирях почали відкриватися освітні осередки. Зростала кількість грамотних людей. Поширювалася писемність. Саме в цей період кирилиця поступово стає основою письма на руських землях.

Разом із християнством до Русі приходять книжна культура, літописання, церковна архітектура, іконопис, музична традиція церковного співу. З?являються перші кам?яні храми (бо до того були дерев′яні). Розвивається мистецтво. Формується нова культура, частиною якої ми залишаємося й сьогодні.

Не менш важливими були міжнародні наслідки. Християнська Русь стала зрозумілішою для інших європейських держав. Значно легше стало укладати дипломатичні угоди, розвивати торгівлю та підтримувати політичні зв′язки. Держава поступово інтегрувалася до європейського культурного простору.

Змінювалися й суспільні уявлення. Церква пропагувала цінність шлюбу (а не гарем наложниць), милосердя, допомоги слабшим, турботи про сиріт і нужденних.

Звісно, тогочасне суспільство не стало ідеальним. Але нові моральні орієнтири поступово впливали на життя людей.

Де відбувалося хрещення?

За літописною версією, масове хрещення киян відбулося у водах річки Почайни – притоки Дніпра.

Сьогодні ця річка значно змінилася. Частина її русла схована під землею, частина була каналізована. Але сама Почайна збереглася до наших днів у Києві. Саме з нею пов′язують одну з найважливіших подій української історії.

Про епоху Володимира нагадують і архітектурні пам′ятки. Найвідоміша серед них – Десятинна церква, збудована наприкінці 10-го століття. Це був перший кам′яний храм Русі. Свою назву він отримав тому, що князь виділив на його будівництво десяту частину власних прибутків.

А про самого князя нагадує над київськими схилами пам′ятник Володимиру Великому, який уже майже два століття височіє на березі Дніпра. Цей монумент нагадує про князя, який змінив не лише релігію нашої держави, а й напрямок її розвитку.

І якщо княгиня Ольга першою побачила майбутнє Русі серед християнських держав Європи, то Володимир зробив цей вибір остаточним. Саме тому ми пам?ятаємо їх обох через понад тисячу років.

Оксана Бубенщикова

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.