За донати для ЗСУ 19-річного українця засудили до 12 років колонії
У липні – вже три роки, як російська окупаційна влада тримає хлопця за ґратами
Дехто з українців хибно думає, нібито на окупованих територіях залишилися лише зрадники України, 2бо патріоти, мовляв, давно вже виїхали. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Насправді це не так. Тисячі наших людей продовжують жити під окупацією не тому, що підтримують росію, а тому, що не мали можливості виїхати, не хотіли залишати рідних або просто опинилися заручниками обставин. Просто вони не можуть відкрито говорити про свої погляди, підтримку України чи ненависть до окупантів. Бо інакше на них чекатимуть допити, тюрма, катування, а інколи – й смерть. Історія Данила Єфімова із окупованої Донеччини – якраз про те, що навіть за 5200 гривень на підтримку ЗСУ може обернутися 12 роками колонії суворого режиму.
В окупації закінчив дистанційно українську школу
Данило Єфімов народився 9 квітня 2005 року в місті Сніжному Донецької області.
Коли 2014-го р осія окупувала частину Донбасу, хлопцеві було лише дев′ять років. Тобто він формувався як особистість уже в умовах тотальної російської пропаганди: у школі, в соцмережах, у медіа. Але ніщо не змогло вирвати в дитини його українського коріння.
Попри життя в окупації, Данило дистанційно закінчив українську школу. Після початку повномасштабного вторгнення він свідомо перейшов на українську мову та планував пов′язати своє майбутнє з Україною.
Як потім розповів журналістам «Нromadske» брат хлопця, Данило хотів вступити до Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Проте обставини склалися так, що хлопець став студентом Академії педагогіки та психології Південного федерального університету в ростові-на-дону.
Там він навчався, жив у гуртожитку, мав друзів, одногрупників і викладачів. Але (як потім з′ясувалося) серед цього оточення знайшлися люди, які уважно стежили за поглядами Данила, фіксували його ставлення до росії, запам′ятовували його вислови щодо війни кремля проти України. Але хлопець дізнався про це надто пізно…
Їхав до Туреччини, а потрапив під арешт
Наприкінці грудня 2023 року Данило разом із батьком і дівчиною вирушив до волгограда.
Звідти родина планувала вилетіти до Туреччини на Новорічні свята.
Для Данила ця поїздка була особливо важливою. Він хотів оформити український закордонний паспорт і в перспективі виїхати з окупованої території.
Але в аеропорту все пішло не за планом: російські прикордонники звернули увагу на український паспорт хлопця і відвели до окремого приміщення для допиту. Пізніше Данило писав родичам: «Щойно я показав документи, завели на допит. Запитали номер близьких. Я відкрив телефон, щоб знайти його, як одразу почув: «Ти що там відвертаєш?» – і телефон вихопили з рук».
У смартфоні силовики знайшли кілька банківських переказів до Фонду Сергія Притули. Загальна сума становила 5200 гривень. Саме ці донати згодом стали підставою для звинувачення у державній зраді.
Але спочатку Данила формально заарештували за дрібне хуліганство й суд призначив йому 13 діб адміністративного арешту. Коли термін завершився, хлопця одразу ж затримали вдруге і дали ще десять діб за аналогічною статтею. Вочевидь хлопця тримали всіма можливими способами, аби тим часом підготувати кримінальну справу.
В пошуках доказів Данила неодноразово допитували: кілька чоловіків у масках били юнака й вимагали підписати зізнання. «Мені зразу нанесли декілька ударів. Далі пішли матюки. Погрози вивезти до лісу, де я підпишу все, що скажуть, – згадував потім Данило. – На іншому допиті знову погрози: мовляв, зараз відвеземо тебе в ліс і вб′ємо, якщо не підпишеш».
Попри тиск, Данило довго відмовлявся визнавати провину. І тоді в хід пішла звична для кремлівських спецслужб практика – стукачі…
Стукачі зробили чорну справу
Як стало відомо з матеріалів кримінальної справи, одним із головних свідків обвинувачення став сусід Данила по гуртожитку В′ячеслав Никифоров. На суді він заявив, що між ним і Данилом неодноразово виникали суперечки через війну. Никифоров стверджував, що намагався переконати українця в правильності російської політики, а Данило відкрито висловлював протилежну позицію. Під час однієї з розмов, коли над російським містом ростовом пролітали військові гелікоптери, Никифоров сказав, що от, мовляв, летять підтримувати російських військових. А Данило на це відповів: «Нема чого їм там робити. Гелікоптери повинні літати в росії, а не в чужій країні». А потім цей епізод опинився в матеріалах кримінальної справи проти юнака з Донеччини.
Ще одним свідком стала кураторка студентської групи Людмила Зайцева. Вона повідомила слідчим, що Данило категорично відмовлявся брати участь у російських патріотичних заходах та програмах виховання. І небажання юнака підтримувати пропаганду кремля теж було використано як доказ провини Данила.
Сотні листів зі словами підтримки
Усього два тижні минуло від планів Данила відпочити в Туреччині до порушення проти нього кримінальної справи за звинуваченням у державній зраді.
За версією слідства, Данило здійснив вісім переказів до Фонду Сергія Притули. А суд постановив, що ці кошти могли бути використані для придбання дронів, техніки та обладнання для української армії. Хлопець пояснював свій учинок тим, що після початку війни Данило перебував у стресовому стані через новини про злочини російської армії та розповіді родичів з України. Натомість російські судді у вироку написали, що у хлопця «сформувалося помилкове уявлення про Збройні сили України».
Тобто кремлівська влада названа злочином любов Данила до власної країни.
15 січня 2024-го проти хлопця порушили справу про держзраду. А вже через п′ять місяців, 2 липня, ростовський обласний суд засудив Данила Єфимова до 12 років колонії суворого режиму та після звільнення – ще одного року обмеження волі. На момент винесення вироку хлопцю було лише 19-ть…
…У липні минають три роки, як росіяни утримують юнака за ґратами. Брат Кирило розповів для медіа «Нromadske», що Данило сильно схуд, постійно хворіє, живе в умовах хронічного голоду. Їжа в колонії настільки погана, що після передачі нормальних продуктів від батьків організм хлопця вже не міг їх нормально сприймати. Медичної допомоги в колонії фактично не надають. Бувало, у хлопця була висока температура, то він годинами стояв на морозі в черзі до медпункту, але максимум, що там дають, – парацетамол.
У Данила прорізається зуб мудрості, травмує щоку, болі нестерпні, але хлопець усе це терпить, бо стоматолога в колонії нема, а тих, хто проситься до лікарні, наглядачі сильно б′ють.
Коли рідні пересилають Данилові якусь передачу, охоронці зразу насміхаються: «О, ти хохол?» і починають різати пакунки, псувати продукти. Коли батьки привезли хлопцеві зимову куртку і шапку, то одяг у колонії хтось украв, і юнаку довелося ходити взимку фактично роздягненим.
Але, попри все пережите, Данило не зламався. Він багато читає Біблію, знає напам′ять уривки зі Святого Письма, допомагає у тюремному храмі, бере участь у богослужіннях і виготовляє церковне начиння.
Після того, як журналісти медіа «Нromadske» опублікували історію українця, більше від 250 людей надіслали братові Кирилу листи підтримки для Данила. Батьки під час побачення передали синові частину цих листів. І 21-річний Данило написав у відповідь слова, які неможливо читати без сліз: «Я дуже зворушений вашими словами і підтримкою. Прочитав кожен лист, і якби міг, обійняв би кожного. Дякую вам за ці величезні тепло і любов. Я дуже вдячний, до сліз. Таке відчуття, ніби мені пишуть усі рідні.
Насправді все добре. Якщо розуміти, навіщо відбувається ця ситуація, жити стає значно легше. В Євангелії Господь каже, що багатьма скорботами нам належить увійти в Царство Небесне. І це лише тому, що людина настільки травмована гріхом, що лише через певні обставини милість Бога може відкрити їй очі на власні пороки, аби вона змогла очиститися.
Бог є любов. Він допускає випробування для людини тільки з любові – не для того, щоб її зламати, а щоб вона, очистившись, спаслася.
Господь хоче навчити нас усіх жаліти одне одного1, любити, підтримувати, терпіти. А те, де і як Він приводить людину до цього, безумовно, влаштовано Ним премудро.
Тому – слава Богу за все.
Нам усім ця ситуація послана для того, щоб зміцнити нас духом. І цю неприємність ми переживемо. Тримайтеся – все мине. Прошу ваших молитов за мене, грішного. Нехай Господь береже всіх вас. Дякую за підтримку. Все буде добре…»
Ніна Грицюк
Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.