Прикордонна громада планує створити «сонячний енергетичний щит»

Для цього вона тісно співпрацює з Німеччиною 

Там, де є контроль над енергією, з’являється стійкість. Прикордонні області, зокрема Чернігівщина, давно переконалися в цьому на практиці. Саме тому місцеві громади дедалі більше інвестують в автономність. Водночас область має сильний позитивний досвід співпраці з міжнародними партнерами — донорами та організаціями, які підтримують відновлення й енергостійкість на місцях. На цьому тлі Менська громада показує, як стратегія та послідовність у рішеннях перетворюються на конкретні проєкти. І почалося це задовго до 2022 року, з банального розуміння, де саме громада втрачає ресурси і що потрібно змінити.

У Менській громаді про енергоефективність заговорили задовго до повномасштабного вторгнення. За словами Юрія Стальніченка, активний рух у цьому напрямку почався приблизно з 2011 року.

«Я завжди кажу колегам: найлегше зароблені кошти — це ті, які ти зекономив. Правильні заходи з енергоефективності якраз і дають можливість таку економію отримати», — пояснює він.

Спочатку громада фактично вивчала та аналізувала себе: збирала дані та вибудовувала розуміння, де й як витрачаються ресурси та що можна змінити. Результатом став перший план сталого енергетичного розвитку. У травні 2013 року Мена підписала Угоду мерів — тоді зобов’язання передбачали скорочення викидів CO до 20%, переважно через заходи з енергоефективності. Ця та аналогічні угоди, а ще концепція переходу на використання ВДЕ та інші документи називають в міській раді «стратегічною документацією», маючи на увазі не паперову формальність, а чіткий план дій, складений на основі реальних даних споживання, який підказує, що робити і в якій послідовності.

Саме наявність таких документів, за словами Юрія Стальніченка, дозволила громаді залучати партнерів і гранти. Зокрема, у 2015 році отримати фінансування ЄС на модернізацію освітлення. Нині громада працює з кількома документами та інструментами: оновленим Планом дій сталого енергетичного розвитку та клімату, муніципальним енергетичним планом, створеним у співпраці з нідерландськими партнерами, та демонстраційним майданчиком для популяризації переходу на відновлювані джерела енергії, реалізованим у партнерстві з GIZ — державною компанією ФРН, що реалізує проєкти міжнародної технічної допомоги та розвитку.

Малим громадам - найважче

Практичний ефект від створення стратегічної документації громада відчула у 2015 році, коли змогла реалізувати перший великий проєкт. Маючи на руках план енергоефективних заходів громади та якісні англомовні презентаційні матеріали, Мена отримала грант Європейського Союзу на 500 тисяч євро — для модернізації системи вуличного освітлення.

«Щоб було зрозуміло масштаб — на той момент це була сума, еквівалентна трирічному бюджету нашого міста», — підкреслює Стальніченко.

Після цього громада взялася за вибудовування структури енергоменеджменту, проте відразу вперлася в типову для малих міст проблему - нестача кваліфікованих кадрів.За словами секретаря Менської міської ради, у більшості громад немає штатної посади енергоменеджера в органах місцевого самоврядування. Великі міста на кшталт Чернігова чи Ніжина ще можуть дозволити собі таких фахівців. Тоді як в невеликих громадах низький рівень оплати праці робить утримання таких фахівців майже недосяжним.

«Людина доходить до певного рівня професіоналізму в цій галузі та одразу переходить або в бізнес, або їде в більше місто. Але без моніторингу та енергоменеджменту неможливо розрахувати та реалізувати правильних кроків», — говорить Юрій Стальніченко.

Щоб пояснити цінність енергоменеджменту, він проводить паралель із бухгалтерією. Ніхто не дискутує, чи потрібен бухгалтер: “є установа — має бути облік”. Так само, переконаний пан Юрій, має сприйматися й облік енергоносіїв.

Енергоаудит як стартова точка

Коли в громаді почали впроваджувати енергоменеджмент і дивитися на споживання не по звітах, а по реальних щоденних показниках, спливли речі, які без даних просто не видно. Один із показових прикладів — пральня в одному з комунальних закладів: з вівторка по п’ятницю споживання води й енергоносіїв трималося приблизно на одному рівні, зате щопонеділка з’являвся різкий стрибок. Почали розбиратися і з’ясували, що у вихідні пральню використовували поза робочим режимом, зокрема працівники прали там власні речі. Для Стальніченка це простий доказ того, навіщо потрібні облік і моніторинг: вони не лише допомагають планувати інвестиції, а й швидко знаходять «невидимі» втрати.

Сьогодні в громаді працює сектор енергоменеджменту, а в кожній установі визначено відповідальну особу. Дані вносять у програмний продукт, де фіксуються показники. Принциповий момент полягає в тому, що для планування й документів громада використовує вже не “бухгалтерські цифри”, які можуть не відображати реальність, а фактичні дані споживання.

Окремою болючою темою, на якій наголошує Юрій Стальніченко, є якість проєктів і компетентність тих, хто їх замовляє та затверджує. Він наводить приклади, коли проєктно-кошторисну документацію роблять формально або без розуміння фізики процесів.

Наприклад, у проєкті переходу котельні дитсадка на альтернативне опалення може з’явитися котел удвічі більшої потужності, ніж потрібно за площею.

«Закони фізики прості: ККД буде низький», — каже секретар Менської міської ради.

Ще один показовий кейс, який Юрій Стальніченко наводить як приклад браку компетентності та контролю якості проєктів: одна з громад планувала перейти на опалення дровами, бо має достатньо цього ресурсу. Але в проєктно-кошторисній документації заклали котел, у технічних характеристиках якого прямо зазначалося, що найкращий ККД він має під час спалювання антрациту. У результаті громада отримала фактично «вугільне» рішення під дрова й пішла шукати фінансування — але, як наголошує він, на такі ініціативи коштів зазвичай не дають, бо логіка і технічні параметри не збігаються з курсом Чернігівської ОДА, спрямованим на сталий розвиток регіону та захист довкілля.

Енергоменеджмент — не проста арифметика. Тут важлива правильна послідовність кроків, адже від перестановки доданків сума в платіжці змінюється суттєво. Приміром, для оптимізації витрат енергії в приміщенні з централізованим опаленням варто починати з заміни батареї, а не заміни вікон. Бо їх можна поміняти вже за рахунок зекономлених коштів на наступний сезон. 

«Якщо зробити навпаки, можливо трошки буде краще, але кардинально на платіжку це не вплине», — пояснює секретар міськради.

Енергоефективність стала питанням виживання

За майже чотири роки повномасштабної війни Росія зруйнувала або пошкодила багато об’єктів генерації та теплопостачання, — і тепер Україна змушена перебудовувати енергосистему. Але в цій проблемі, яка подекуди набуває масштабів катастрофи, є й шанс зробити перебудову правильно й на перспективу, спираючись на кращі практики українських міст та європейських партнерів.

У таких умовах енергоефективність та автономність критичних об’єктів жорівнюється виживанню громади. Йдеться про здатність функціонувати під час атак і відключень: водопостачання, медицина, адмінпослуги, соціальні сервіси, укриття.

Партнерства, підкреслює Юрій Стальніченко, рідко приходять самі. Їх потрібно шукати й аргументувати. Саме стратегічні документи дають можливість говорити з донорами мовою системності, а не разових прохань.

Він описує практику, яка для малих громад може бути вирішальною: коротка англомовна презентація на 8–10 слайдів, яка показує пріоритети та потреби, і яку можна брати на форуми, конференції, зустрічі. Далі системне опрацювання контактів, листування та пропозицій співпраці.

Втім, підкреслює секретар Менської міськради, презентація нічого не варта без стратегічного бачення та політичної волі громади. Якщо проєкт успішний, інколи наступний крок починається навіть не з грантової заявки, а з листа подяки й пропозиції продовжувати співпрацю: закрили один проєкт — виходимо на наступний.

На практичному рівні громада вже має низку впроваджених рішень. Серед них — сонячні панелі для укриття в закладі освіти та для закладу охорони здоров’я. На одному з об’єктів встановлено накопичувачі, а навесні планується встановлення сонячних панелей. Очікується допомога ще на кілька об’єктів Мени, — зокрема соціального й адміністративного напрямів.

Окремий фокус в громаді було зроблено на водопостачанні міста. На початку грудня встановили акумулятори, а коли погода дозволить — планують встановлення сонячних панелей. За словами Юрія Стальніченка, такі рішення допомагають установам працювати, коли довго немає світла: за певних сценаріїв можна майже день триматися на накопичувачах.

Один із напрямів, який громада розглядає як масштабовану модель, так звані «енергетичні острови». Це автономні кластери, що забезпечують роботу критичних соціальних послуг.

Юрій Стальніченко описує приклад проєкту, який у громаді називають “сонячний енергетичний щит”. Його ідея полягає в тому, щоби “посадити” важливі послуги на невеликий “енергоострів”, де споживачі матимуть світло, а разом із цим функціонуватимуть котельні, їдальні та пральні. Отже, такий щит має захистити і зробити енергонезалежними: найбільший дитсадок, укриття, інклюзивно-ресурсний центр, центр життєстійкості, денне перебування дітей з інвалідністю, територіальний центр із соціальною адаптацією. За умови постійних воєнних ризиків для енергетики це, по суті, означає безперервність надання базових сервісів.

Наступними кроками для реалізації такої масштабної ідеї йдуть пошук фінансування й технологічних рішень, які працюватимуть не лише влітку. Громада розглядає когенераційні установки: вони генерують електроенергію, а тепло, що утворюється під час роботи, спрямовують на опалення або гарячу воду, тож система працює ефективно й у холодний сезон.

На цьому великі ідеї малої громади не закінчуються.  Багатообіцяючим і добре-генеруючим є ще один напрям, над яким працюють спеціалісти Менської міськради. Мова йде про невеликі вітряки, які генерують 15–60 кВт та мають висоту всього 5–10 метрів. За словами Юрія Стальніченка, за ціною вони співмірні із сонячними панелями, але мають перевагу на сезонними рішеннями, адже ефективно працюють восени й узимку, коли є вітер. Громада розглядає невеликі вітроустановки тому, що сонячна генерація не завжди збігається з реальним графіком споживання на комунальних об’єктах. Тут все логічно: влітку сонячні панелі виробляють найбільше, але частина комунальних об’єктів у цей час споживає мало (школи на канікулах - опалення не потрібне). Тому виходить пік виробництва — без піку споживання. Натомість коли попит зростає (восени й узимку) — світлового дня менше, сонце дає менше енергії, і саме тоді сонячна модель “просідає”. Тому вітеряки - це технологія, яка може працювати в холодний сезон і перекривати слабкі місця сонячної генерації, особливо на таких об’єктах, як школи чи котельні. Менська громада зараз оцінює доцільність і шукає фінансування під цей напрям.

Освіта й культура енергоефективності

На Менщині енергоперехід сприймають не як перелік технологій, а як зміну поведінки: енергоефективність тут — це і сонячні панелі з правильними розрахунками, і щоденні звички мешканців громади.

Тому в одному з проєктів громада пішла нестандартним шляхом і обрала формат публічної комунікації через фестиваль «ЛюМена». У назві закладено гру сенсів: це і відсилання до «люмена» як одиниці світла, і м’який акцент на любові до свого міста та спільноти.

Фестиваль задумували як поєднання музики та просвітництва, коли людей у доступній формі знайомили із сучасними підходами до освітлення, енергозбереження, екологічних практик та ощадливого споживання. Заразом мали на меті підсилити туристичну привабливість Мени та молодої Менської громади — показати її як місце, куди хочеться приїхати, де є і сенси, і життя.

До повномасштабного вторгнення фестивальний формат працював і як культурний магніт, і як економічний стимул: приїжджали гості, місто отримувало додатковий рух у сервісах і локальному бізнесі. Війна поставила подібні події на паузу, але в громаді розглядають «ЛюМену» як інструмент, до якого повернуться після перемоги — саме тому, що пояснювати енергозміни людям потрібно просто, сучасно і різними каналами.

Сталість курсу - запорука успіху

Одним із ключових принципів Стальніченко називає якість і правильність рішень з першої спроби. Він пояснює це на прикладі утеплення: якщо зробити його неправильно (наприклад, занадто тонким шаром), точка промерзання піде в стіну, з’явиться пліснява, а далі — руйнування конструкцій. У цій сфері переробляти — дорого або вже неможливо.

Тому, за його словами, потрібні комплексність, розуміння фізики процесів, контроль якості, облік і постійний моніторинг.

Менська громада працює не лише з окремими проєктами, а й із рамковими документами, які мають працювати довше за політичні каденції. Чинний секретар міської ради Юрій Стальніченко пояснює: стратегія важлива ще й тим, що показує сталість курсу — незалежно від того, хто очолює громаду.

Нині в громаді є оновлений план дій сталого енергетичного розвитку та клімату (в рамках Угоди мерів), муніципальний енергетичний план і план переходу на ВДЕ до 2050 року, розроблений із міжнародними партнерами. Ці документи допомагають говорити з донорами однією мовою й чітко розуміти, які рішення реально працюватимуть у комунальній сфері та для бізнесу.

Юрій Стальніченко не приховує, що війна вказала на вразливість енергетики, а відтак шлях до стійкості пролягає через енергоефективність, дані, правильне проєктування, партнерства і поступовий перехід на ВДЕ там, де це можливо. І навіть мала громада може рухатися цим шляхом, якщо має стратегію, дисципліну в даних і здатність будувати співпрацю.

Зум до обласного рівня

Досвід Менської громади, про який говорить Юрій Стальніченко, вписується в ширшу логіку області: на найближчий рік Чернігівська ОВА визначає три пріоритети енергостійкості — розбудову розподіленої генерації (зокрема через генеруючі установки та блочно-модульні котельні на твердому паливі й дизелі), посилення інженерного захисту на об’єктах критичної інфраструктури та розвиток альтернативної енергетики (насамперед через встановлення СЕС підприємствами й приватними домогосподарствами). Щоб міжнародні проєкти не перетворювалися на “точкові рішення” і не дублювалися, координація з громадами, за інформацією ОВА, відбувається через постійну комунікацію ОВА–ОТГ на платформі Агентства регіонального розвитку Чернігівської області з подальшим узгодженням пріоритетних потреб на рівні профільних міністерств. 

Паралельно область реалізує деталізований план заходів із захисту критичної інфраструктури: разом з операторами критичної інфраструктури вже впроваджуються рішення інженерного захисту першого рівня, а також стартували окремі проєкти посиленого захисту за кошти державного резервного фонду — без розкриття об’єктів і кількісних показників з міркувань безпеки.

Водночас обласні пріоритети й донорські програми працюють лише там, де громада вміє планувати й доводити проєкти до результату. На практиці енергоперехід у таких громадах, зокрема на Чернігівщині, починається не з монтажу панелей, а з дисципліни: обліку даних, актуальної документації, енергоменеджменту та управлінської спроможності. Саме це визначає, чи стане зелена модернізація системною, а не поодинокою — і саме такою логікою керуються міжнародні організації в регіоні.

Як працює GIZ у регіоні

Приміром, федеральна компанія Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH діє на Чернігівщин за дорученням уряду Німеччини  як один із ключових партнерів відновлення та розвитку, -  не лише «латаючи дірки» після руйнувань, хоча це зрозуміло з огляду на триваючу війну та потребу швидко відновити перервані послуги. Підхід GIZ полягає в тому, щоб працювати з громадами, показуючи їм, що швидкі тимчасові рішення можуть перетворюватися на довгострокові ремонти та менші витрати, якщо поєднати їх із новими низьковуглецевими технологіями. Системи відновлюваної енергії є доступними, швидко встановлюються й одразу дають економію, водночас зміцнюючи енергетичну безпеку та скорочуючи викиди CO — ключові цілі уряду України в межах Плану України на 2022–2027 роки.

У фокусі німців - відновлення та розвиток через чотири взаємопов’язані напрями: посилення стійкості українського суспільства; децентралізація та сильні громади; стале та стійке енергозабезпечення; підтримка української економіки. На практиці це означає підтримку органів місцевого самоврядування, впровадження енерго- та ресурсоефективних рішень під час відбудови й роботу з регіональними інституціями, щоб відновлення не зупинилося на ремонтах, а давало довший ефект у вигляді робочих місць, інвестицій, життєздатності місцевих ініціатив.

У Чернігівській області, як і в інших прикордонних регіонах, енергетична інфраструктура є однією з цілей атак, тому відновлення тут спрямоване на те, щоби зробити системи менш вразливими, більш автономними та готовими працювати під час відключень.

Від імені уряду Німеччини GIZ формулює свою підтримку через призму зеленої енергетичної безпеки та захисту клімату, щоби ці зміни реально покращували життя українців у процесі євроінтеграції. Тому акцент робиться на справедливому й сталому енергетичному та кліматичному переході України. У Чернігівській області одним із напрямів є підсилення критичної інфраструктури — насамперед тих сервісів, які мають працювати безперервно навіть за найгірших сценаріїв: медицина, водопостачання та базові муніципальні послуги.

Модельні рішення: гібридні СЕС для медзакладів

Прикладом модельного рішення для об’єктів критичної інфраструктури в області, до реалізації якого долучився GIZ, є гібридні дахові сонячні електростанції з накопиченням енергії. Такі системи можуть забезпечувати електроенергією ключові відділення медичних закладів, - зокрема хірургічний профіль, інтенсивну терапію, паліативну допомогу та реабілітацію. Йдеться про ті процеси, де стабільне електропостачання напряму визначає безпеку та якість медичної допомоги. В одному з реалізованих проєктів у лікарні Чернігівської області очікуваний річний виробіток системи становить 35 000 кВт·год, а її робота підвищує енергетичну стійкість ключових функцій закладу.
Кліматичний ефект також закладено в проєктну логіку: скорочення викидів CO підтримує євроінтеграційний курс України та її «зелені» цілі.

Технічний профіль одного з подібних рішень, впроваджених на об’єкті критичної інфраструктури в Чернігівській області, має наступні характеристики: тип станції — гібридна дахова; потужність інвертора — 30 кВт·год; потужність PV-модулів — 40,6 кВт; ємність батареї — 45,8 кВт·год; 70 PV-модулів; покриття річного споживання електроенергії — 11%; скорочення викидів CO? за 25 років — 443 тонни. Рішення такого типу можуть працювати для медичних закладів, що обслуговують десятки тисяч людей на рік.

Окремий акцент GIZ робить на тому, що відновлювана генерація — це лише верхівка піраміди, а фундаментом мають стати енергоменеджмент і дані. Перед впровадженням заходів з енергоефективності в громадах критично важливо запровадити базовий енергоменеджмент і провести енергоаудит, щоб зрозуміти реальний профіль споживання об’єкта. Щоб унеможливити кейси тієї самої пральні, про яку розповідав Юрій Стальніченко. Найпоширенішими «вузькими місцями», де губляться великі гроші є відсутність точних історичних даних щодо погодинного споживання електроенергії (це ускладнює коректні розрахунки) та нестача кваліфікованого персоналу в ключових муніципальних підрозділах: енергетика, інфраструктура або водопостачання. Вплив війни зробив ці обмеження ще більш критичними.

Щоб енергоменеджмент працював системно, GIZ бачить мінімальний набір умов у громадах наступним чином. По-перше, комплексна система енергоменеджменту має охоплювати всі муніципальні установи — комунальні підприємства, заклади освіти, охорони здоров’я, соціальні служби, інфраструктуру теплопостачання, водні об’єкти, вуличне освітлення тощо. Також вона має бути максимально автоматизованою та цифровізованою. У багатьох українських громадах GIZ підтримує міські ради в розробці енергетичного плану, поєднаного із запуском MEMS (Municipal Energy Management System — муніципальної системи енергоменеджменту), яка допомагає збирати й структурувати дані про споживання в усіх підпорядкованих установах. У межах такого підходу рекомендується використовувати цифрові рішення моніторингу енергії та встановлювати комерційні або технічні системи обліку на рівні кожної будівлі.

По-друге, має бути визначена відповідальна особа (енергоменеджер) у відповідній муніципальній службі та чіткі процедури щоденного моніторингу й аналізу даних споживання. Для підготовки якісних інвестиційних проєктів критично важливі, зокрема, дані про пікові навантаження та конструктивний стан дахів — вони зменшують ризик проєктних помилок під час планування сонячних електростанцій. Саме ці дані, за підходом GIZ, повинні напряму впливати на підготовку енергетичних інвестиційних проєктів і бюджетне планування, щоб заощадження від зниження споживання можна було реінвестувати у подальші, -  більш зелені та стійкі заходи модернізації.

Якість і контроль: стандарти, супровід, компетенції

Якість рішень у програмах GIZ забезпечується через суворі стандарти та багаторівневий технічний супровід. Для цього залучаються спеціалізовані консультанти й консорціуми громадянського суспільства, здійснюється технічний нагляд на всіх етапах — від аудиту до монтажу, з орієнтацією на відповідність українському законодавству та стандартам ЄС. Окремо підкреслюється сталість проєкту. Фокус робиться на посиленні навичок і компетенцій персоналу муніципалітетів та установ, щоб обладнання могло коректно працювати й обслуговуватися, а рішення — масштабуватися за межі пілотних втручань.

Для відновлюваних рішень на об’єктах критичної інфраструктури GIZ просить українських партнерів відстежувати, зокрема, економію коштів, обсяг власної генерації та кількість годин автономної роботи під час відключень. Найкритичнішим індикатором вважається безперервна робота життєво важливих функцій. У медицині йдеться, зокрема, про хірургію та відділення інтенсивної терапії: в нинішніх нестабільних умовах надійне електроживлення визначає, чи зможе лікарня продовжувати надавати допомогу, чи буде змушена зупинити роботу цих сервісів. Точні дані щодо економії за певний період з урахуванням погодних умов, відключень і фактичного споживання дозволяють прогнозувати бюджетний ефект на рік і аргументувати подальші інвестиції у ВДЕ. Паралельно фіксується і показник скорочення викидів CO? як частина кліматичних зобов’язань.

Після введення систем в експлуатацію відповідальність за їх роботу та обслуговування передається на рівень установи-оператора. Рутинне технічне обслуговування має виконуватися локально, а якщо фактичні показники відхиляються від очікуваних, проводиться спільний аналіз причин із залученням фахівців для коригування та оптимізації роботи.
Одним із критеріїв відбору отримувачів підтримки в таких програмах є рівень спроможності організації на місці управляти проєктом у довгостроковій перспективі, а такожі управлінська спроможність. 

Для донора ідеальна громада — не та, що просто встановила обладнання, а та, що вміє зробити з цього робочу систему й поширити рішення на інші об’єкти.

Анна Клочко

Цей матеріал створено в рамках проєкту «Клімат Контент Пул» за підтримки n-ost

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.