Як обрати сало, і в чому його цінність
Сало в Україні давно називають стратегічним запасом. Особливо у періоди холодів, коли хліб, сало і часник стають надійним способом підкріпитися.
Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
– Учені з’ясували, що жирнокислотний склад сала добре відповідає потребам організму, тому воно може бути зручним джерелом енергії: насичення відчувається швидко, а енергія витрачається поступово. Також сало містить жиророзчинні вітаміни, які важливі для організму, – розповідає технолог харчової промисловості Катерина Голайчук. – Часом люди уникають сала через страх перед холестерином і «бляшками в судинах». Однак холестерин потрібен нам для утворення вітаміну D та функціонування гормонів. А з їжею надходить лише частина – решту холестерину тіло виробляє самостійно.
Скільки ж можна їсти сала? Для здорових людей ідеально 60 – 80 г підсоленого сала на день, особливо в поєднанні з часником. Невеликий шматочок сала перед алкоголем може сповільнити всмоктування і зменшити неприємні наслідки застілля. А от коли є проблеми з жовчовиділенням – тоді жирна їжа може давати дискомфорт.
Щоб придбати смачний і якісний продукт, експертка з якості продукції свинарства Вікторія Здотько радить:
– Пробувати краще не біля шкірки, бо там сало часто м’якше, а по всій товщині зрізу, щоб зрозуміти структуру й ніжність. Свіже сало біле або з легким рожевим відтінком. Якщо полежало – може з’явитися білуватий наліт. А жовтизна свідчить, що сало старе.
Нерідко покупці шукають товсте сало, однак у промисловому свинарстві отримати дуже товсте сало складно. Тому на ринку воно може бути або від старої свиноматки, або від кнура (тоді можливий різкий специфічний запах), або з приватних господарств, де тварину відгодовували до 140 – 150 кг і більше.
– Тонке сало має свої переваги, – зауважує інженер-технолог харчового виробництва Ігор Мельничук. – Його можна перемолоти з часником і зробити намазку, витопити на шкварки, запекти зі спеціями. Також люди нерідко плутають, що таке сало, жир і бекон. Сало відкладається на спині вздовж хребта, на 15 – 20 см по обидва боки. Ближче до хребта воно товстіше, до боків – тонше. На інших частинах туші – це вже різні види жиру: черевний, боковий тощо. «Шпик» – це ще одна назва сала, німецького походження. А так зване «генеральське» сало з м’ясними прожилками – це насправді бекон. Він дорожчий, бо технологія вирощування тварин «на бекон» складніша й вимогливіша до кормів та режиму відгодівлі.
«Солом’яний» запах «сала, як у дитинстві» часто пов’язаний із традиційним обпалюванням соломою: воно дає аромат, краще випалює щетину і робить шкірку м’якшою. У промислових умовах частіше використовують ошпарювання й газову лампу – через це шкірка може бути жорсткішою.
Для домашнього зберігання сало натирають сіллю, додають чорного меленого перцю й дрібно нарізаного часнику. Невелику кількість зручно зберігати у скляній банці. В морозилці сало зберігають, загорнувши шматочки в папір, а потім – у пакет.
Ксенія Фірковська
Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.