російські нелюди морили його голодом, катували і змушували лежати поруч із мертвим

Життя 30-річного Олександра Гуржова колись нагадувало яскравий кліп: караоке-бари, гучна музика, брендові речі і тусовка в рідному Маріуполі. Він навіть не уявляв себе в берцях, не вмів стріляти й успішно «косив» від армії.

Але доля написала для Олександра зовсім інший сценарій – зі смертями й полоном, тортурами й голодом, від якого чоловік важив усього 45 кг, - йдеться у газеті «Твій вибір».

Та ніякі знущання кацапів не змогли зламати в ньому любові до музики і життя.

Спокусився на гроші й підписав контракт

Олександр Гуржов завжди був «душею компанії». Дві вищі освіти – економіста та логіста транспорту – припадали пилом на полиці, бо серце чоловіка лежало до творчості. Тож посеред різних заробітків найбільше він любив працювати вокалістом у ресторанах – там, де були і музика, й нічне життя, кальяни, молодіжний драйв.

«Я жив такими мріями, як кожен молодий хлопець. Працював удень і вночі увесь рік, аби влітку «відірватися» на повну... Захотів – міг піти купити собі брендову річ чи найновіший телефон», – згадував Олександр у розмові із журналісткою «Hromadske» Вікторією Коломієць.

В армію ж Саша потрапив випадково. У 2020-му спокусився на стабільність: робота у військкоматі, графік 5/2, зарплата вдвічі більша, ніж на двох цивільних роботах. Якраз тоді командиру потрібен був діловод для оформлення документів, а Олександру – гроші й час, щоби бути з родиною. Так музикант підписав контракт на три роки – своєрідне1 «заключення», як він сам жартував.

Озирнувся – а майже всі побратими двохсоті

Але паперова робота швидко змінилася на артилерію. Згодом – на піхоту. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олександр уже був на нулі під Донецьком, де «фаєршоу» від окупантів (тобто обстріли) почалося ще за тиждень до великої війни.

24 лютого 2022-го Сашка відправили на оборону Маріуполя. Прощання зі старшиною, з яким мав натягнуті стосунки, стало пророчим. Той буквально закинув Олександрові в машину гранатомет: «На, це тобі, стріляй!» – «Що це таке? Я тільки з автомата вмію…» – «Поки доїдеш – заґуґлиш (знайдеш в інтернеті, – ред.). Помирати у своєму рідному місті не так обідно».

Ці слова боляче врізалися в пам’ять. До слова, той старшина втік у СЗЧ ще раніше, ніж Саша потрапив у полон. Але до рідного Маріуполя Олександр так і не доїхав. Під Волновахою його підрозділ потрапив у кільце. Командування не встигло попередити, що ворог обійшов їх з іншого боку. Тож, коли група українських бійців намагалася прорватися на авто, в нього снарядом поцілили росіяни. Боєкомплект почав детонувати.

«Дивлюся  – біля мене спереду, позаду, збоку зразу майже всі двохсоті. Це дуже страшно», – згадував потім Олександр. Його самого тоді оглушило, з вух потекла кров…

Кілька годин ходив посеред москалів

Бійці з іншої бригади його занесли до покинутого будинку. Там усі разом кілька днів і ховалися. Чули, як по сусідству з ними жив один із місцевих «ждунів». Він здавав московитам, де ховаються українські військові, і кацапи тут же йшли вбивати.

Проте Олександра та його групи зрадник не помітив. На відміну від російських снайперів. Коли двоє хлопців вийшли покурити, їх тут же помітили вороги, вбили прицільним пострілом і передали своїм. Тут же російські танки почали гатити прямо по хаті. В результаті четверо бійців загинули на місці. Самого Олександра врятувала випадковість. Бо він вийшов із хати на дві хвилини пізніше. Так і вижив – єдиний із групи.

В повному оточенні ворога Саша кілька годин на адреналіні ходив між російськими бійцями. У темряві та завдяки російській мові його спочатку не розпізнали. Олександр вирішив пробиратися до своїх задніми дворами. Але випав сніг, почав рипіти під ногами. І в якийсь момент боєць почув: «Стой! Кто ідьот?!»

Так 3 березня, через тиждень після повномасштабного вторгнення, московити взяли Сашу в полон…

Били постійно, а шматок хліба – на весь день

Прямо тоді ж, на морозі, роздягли  повністю. Забрали все: труси, футболку, навіть устілки із взуття. Потім почалися «гастролі» пеклом: Волноваха, Донецьк, Оленівка, таганрог, борисоглібськ.

Олександр не раз мусив проходити через «коридор» – коли полонених проганяють повз наглядачів, а ті б’ють залізними прутами та шокерами. «Прийомки» були настільки жорстокими, що на очах Сашка забили до смерті п’ятьох українських полонених. Навіть коли росіяни заганяли полонених у душ, то вмикали воду і били шокерами прямо по мокрих тілах. Особливо «любили» кацапи інтимні зони.

Якось Олександр попросив про медичну допомогу. Бо після катувань мав величезну ґулю в паху. У відповідь йому дали дві таблетки парацетамолу, поклали на кушетку поруч із тілом мертвої людини й попередили: «Рипнешся – будеш наступним».

Крім таких тортур, московити катували українських полонених голодом. «Нам давали свиняче пійло»: три ложки картопляної маси і шматок хліба. Така порція – на весь день. Тому з 82 кілограмів я схуд до 45 кіло», – згадував чоловік.

Щоб московити не забили до смерті, Олександр розповідав російським слідчим легенду: мовляв, в армію потрапив випадково, стріляти не вміє. «Подивіться мої соцмережі – я ж співак! А фото у військовій формі – фотошоп». Це спрацювало. Справи проти Олександра не відкрили. Але знущатися все одно не припинили.

Найкращими ліками стала музика

Ступити на рідну землю, обійняти рідних, почути голоси друзів Олександрові вдалося аж у травні 2025-го – після 1179 днів полону.

Коли стало відомо про його звільнення, дзвінків та повідомлень було стільки, що чоловік ледь не цілодобово був на телефоні. Адже весь цей час він вважався таким, що пішов у СЗЧ.

«Мені не хотілося нічого: в лікарню, на дієту. Хотів просто купити собі шаурму, сісти поїсти й лягти спати. А ще, – усміхається, – піти поспівати в караоке».

…Кожен наш захисник, який пройшов пекло російського полону, знаходить свій шлях реабілітації. Для Олександра ліками від важких спогадів стала музика. Відколи він вийшов із пекла полону, то відвідав концертів більше, ніж за всі роки до великої війни. А ще – повністю переоцінив своє життя. Бо щастя не у владі чи багатстві. Воно – у тому, що неможливо виміряти грішми…

Ніна Грицюк

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.