Найкращою курсанткою на навчаннях НАТО стала військова з України!

Ім′я жінки тепер викарбуване на найвищій нагороді – кришталевому мечі.

Ольга Бігарь на псевдо Відьма була колись юристкою. Жила у Краматорську. Та, коли російські окупанти посунули на нашу землю, жінка не змогла лишатися осторонь, - йдеться у газеті «Твій вибір».

І вона не просто покинула цивільне життя, не просто стала військовослужбовицею ЗСУ. Ольга визнана найкращою випускницею курсу НАТО!

Була юристкою і помагала рідним на фронті

Для Ольги захист України від російського агресора почався з волонтерської роботи. Адже рідні – чоловік, мама, брати – пішли на передову. Тож Ольга робила те, що могла: передати бронежилет, знайти медикаменти, налагодити зв’язки.

2014-го жінка вже була в національному спротиві. Тоді в неї і з’явився позивний Відьма. Щоправда, він не про містицизм, а про незламність характеру й рішучість. Бо Ольга справді не боялася взяти на себе відповідальність.

Перші роки показали Ользі, що армія не була ще готова повноцінно приймати жінок-воїнів. «Хіба що ти офіційно числилася кухарем, а по факту виходила на завдання з гвинтівкою», – зізнавалася потім Ольга в розмовах із журналістами.

Тому Відьма спершу вчилася виживати у системі, яка не хотіла вірити у право жінки бути на фронті як рівноправний боєць. А остаточне рішення служити прийшло з початком повномасштабного вторгнення.

«Я починала як головна сержантка роти. Перший бойовий вихід показав усе без прикрас. Ми потрапили під обстріл «Градів» і 40 хвилин пролежали в траншеї – ямі до коліна, де ми всі були в болоті», – зізналася Відьма, згадуючи той холод, мул по щиколотки, запах пороху і відчуття, що під ногами – земля, яка може тебе не врятувати, якщо війна вирішить інакше.

На передовій чого тільки не довелося пережити: удари авіації, вибухові хвилі, від яких людей крутило у повітрі, як м′ячики, адреналін, шок і питання: як не зламатися? «Війна не фільм. Тут немає драматичних пауз і красивих кадрів, – відверто каже Ольга. – Є бруд, страх, і дуже багато складних рішень, які вимагають від тебе залишатися холоднокровною».

Найважче, коли безсила помогти побратимам

Але недарма кажуть: війна затягує. Так вийшло і з Ольгою. Щоправда, з піхоти вона перекваліфікувалася в артилерію.

«Чому? – запитує риторично. – Бо побачила: піхоті потрібна вогнева підтримка. Коли автомати перегріваються, коли стрільба вже не забезпечує точності, коли ти вже ризикуєш стати мішенню для ворога – тоді має працювати артилерія. Це був свідомий вибір: зберегти своїх людей, дати їм шанс пройти між розривами снарядів – і повернутися живими».

На запитання, чи дуже страшно, жінка відверто каже: і страшно, і брудно. Піхотинці падають у болото. Бо на фронті траншеї – це не бетонні укріплення, а ями в промерзлій землі. «Ніч перед виходом на позиції – взагалі без сну. А другий вихід іще страшніший за перший. Бо ти вже знаєш, що минулого разу вижила, оскільки пощастило, а цього разу може всяке трапитися», – каже Відьма. І, щоб покладатися не лише на фарт, а й на власні рішення, Ольга вчиться думати як ворог, аналізувати, прораховувати ходи. Бо це врятує не тільки її, а й тих, хто поруч.

«Коли я віддаю будь-який наказ, то розумію його наслідки для моїх побратимів, – говорить вона. – А страхів насправді багато: що закінчаться боєприпаси, що почнеться штурм, а я не зможу прикрити нашу піхоту. Та найгірше, коли боєць уже розуміє, що може загинути, і просить: «Скажіть моїй дружині (доньці, мамі), що я їх дуже сильно люблю…» В такі миті ти ще більше ненавидиш росіян і водночас болить душа, що в цій ситуації ти безсила щось змінити. Оце реально страшне відчуття…»

Аби в складні періоди підтримати бойовий дух побратимів, жінка каже: «Ми сюди приїхали не вмирати... Ми приїхали вбивати того, хто хоче вбити нас. Тому думаймо не про смерть, а про те, як вижити і як ворога відправити до пекла». А для того, наголошує Відьма, треба вчитися планувати. Треба розуміти, що гармата, наприклад, перенаводиться півтори хвилини, і ти маєш шанс проскочити між розривами.

На запитання, чи змінилася українська армія і чи є вже в ній місце жінці як повноцінній бойовій одиниці, Ольга каже: в армії немає поділу на «чоловік» і «жінка». Є лише ті, хто виконує завдання. Але при цьому кожен має свій характер, свої фізіологічні особливості. Є кремезні сильні чоловіки з дуже ранимою душею, і їм складно вбивати ворога. А є жінки, маленькі худенькі, але із залізним характером.

Про те, чи важко на передовій дотримуватися чистоти, гігієни, Ольга не приховує: коли ти по десять днів на позиції, то вся у бруді, пахнеш неприємно і там не до краси. Але коли повертаєшся з позиції, то дбати про свій зовнішній вигляд – це ознака психологічного здоров?я: «Навіть у полі, коли можливість є, – треба виглядати людиною, – радить військова. – Бо це дає відчуття, що ти жива».

Ось на що здатна українська офіцерка!

Ну, і звичайно, як не розповісти про навчання НАТО, за результатами яких Ольгу Бігарь визнали найкращою випускницею курсу.

Під час тритижневої підготовки, організованої за підтримки Канади і Латвії, Ольга переймала найкращий міжнародний досвід. Її навчали проведенню загальновійськових операцій, готували до роботи в штабах батальйонів і бригад.  Ольга опрацьовувала оперативні завдання. Пройшла інтенсив з планування, який передбачає семиступеневу (!) методику ухвалення рішень. Курс також «підтягнув» її англійську військову термінологію – важливий інструмент для співпраці з партнерами.

В останній тиждень підготовки за стандартами НАТО Ольгу призначили командиром одного з батальйонів на командно-штабному тренуванні – і вона впоралася! Довела своє вміння думати стратегічно, мислити критично і працювати в команді з іноземними інструкторами. Підполковник Джонатан Пенні особливо відзначив здатність української офіцерки до критичного мислення, увагу до деталей і комунікативні навички. «Вона вміє не тільки стріляти. Вона вміє планувати, керувати, пояснювати іншим, як діяти», – наголосив підполковник.

По завершенню навчань Ольгу запросили прочитати лекцію для українських студентів про бойове застосування артилерії. Найвищою відзнакою її таланту й бойового хисту став кришталевий меч, на якому тепер викарбуване ім?я «Ольга Бігарь». Але, мабуть, головна заслуга Відьми в тому, що вона всьому світоу показала, на що здатна українська жінка і з кого військові повинні брати приклад.

Пишаємося вами, Ольго! І дякуємо за захист…

Ніна Грицюк

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.