Повірив у «хороших русскіх» – утратив дім, маму та дочку

Вражаючі факти із життя Михайла Грушевського, який проголосив незалежність України і 38 років досліджував нашу історію.

Немає в Україні такої людини, яка бодай один раз не бачила Михайла Грушевського. Бо саме його портрет зображений на 50-гривневій банкноті, - йдеться у газеті «Твій вибір».

Втім життя цього талановитого чоловіка було надзвичайно насиченим. І до дня народження Михайла Грушевського, яке відзначаємо 29 вересня, я розповім вам найбільш вражаючі факти його життя.

Тато – вчитель, мама – дочка священника

Михайло Грушевський походив із давнього козацького роду. Але народився на західних історичних землях України – в місті Холмі (нині це польський Хелм).

Тато, Сергій Грушевський, був учителем. Мама, Глафіра Опокова, походила з родини священників і прищепила синові любов до українських мови та пісні.

Через хворобу батька родина постійно переїжджала: Ставрополь, Владикавказ, Тифліс. Але змалечку Михайло зачитувався творами українських письменників та істориків. Свої перші літературні спроби надсилав мегапопулярному тоді письменнику Нечую-Левицькому, автору повісті «Хіба ревуть воли, як ясла повні», і отримував у відповідь схвальні відгуки.

38 років писав історію України-Руси

Та славу й визнання здобув Грушевський у науці.

На третьому курсі Київського університету він написав роботу, яка отримала золоту медаль. А коли переїхав до Львова, став професором.

Там Михайло Сергійович не лише розгорнув колосальну наукову роботу, а й знайшов своє кохання. 1896 року в церкві містечка Скала-Подільська обвінчався з Марією Вояківською, яку ніжно називав Маринця, а їхній дім був наповнений любов’ю та творчістю.

Вже в той період Грушевський почав писати 10-томне дослідження  – «Історію України-Руси». Ця наукова робота, над якою Михайло Сергійович трудився 38 років, дотепер є фундаментом української історичної науки. Бо саме в ній Грушевський уперше чітко розділив історію України й росії, відкинув російську імперську концепцію, нібито Україна – це лише «мала росія», та довів: український народ має власне коріння, а відтак – право на власне самостійне майбутнє.

Через більшовиків утратив маму й дім

Коли 1917-го розвалилася російська імперія, Грушевський поринув у політику. Його обрали головою Центральної Ради – першого українського парламенту. От тільки виступав Михайло Сергійович за автономію України у складі федеративної росії та, як і багато його однодумців у Центральній Раді, вірив в ідею мирного співіснування з росією.

Саме тому він не вважав за потрібне витрачати гроші на формування боєздатної армії. Це призвело до демобілізації сотень тисяч українських солдатів, які мали бойовий досвід. А наслідком цієї політичної сліпоти стала окупація більшовиками України та їхнє вторгнення до Києва.

У лютому 1918-го московити масованими обстрілами знищували столицю України. У вогні зник і будинок Грушевського – того самого, який вірив у «хороших русскіх» і «дружбу між сусідніми народами».

Під час пожежі пішли за димом родинне майно Грушевських, безцінні колекції, які Михайло Сергійович збирав усе життя: рідкісні видання, рукописи, старовинні документи. Та найбільшою втратою стала смерть мами, Глафіри Захарівни. Жінка не змогла пережити шок і померла в лікарні.

Після цієї втрати Грушевський нарешті зрозумів, що єдиний шлях України – це її повна незалежність.

Під його керівництвом парламент 22 січня 1918 року проголосив незалежність нашої держави. Їй дали назву Українська Народна Республіка, скорочено – УНР. Коли ж москва таки загарбала Україну, то влада виїхала за кордон і діяла там аж до проголошення Незалежності України, офіційно передавши свої повноваження 1991 року. Тому 24 серпня ми фактично святкуємо день відновлення Незалежності України.

Знову повірив у «хороших русскіх»

Та повернемося до Грушевського. Оскільки він припустився фатальної помилки як політик, то місце лідера посів 1918 року гетьман Павло Скоропадський. А Михайло Сергійович виїхав за кордон.

Шість років, аж до 1924-го, він із родиною мешкав у Празі, Відні та Женеві. Відійшовши від політики і потерпаючи від безгрошів′я, Грушевський редагував наукові журнали, працював над багатотомною «Історією української літератури» і керував Українським соціологічним інститутом у Празі. Але його не покидала думка про повернення. Бо завершити свої монументальні праці та реалізувати дослідницькі проєкти Грушевський міг лише в Україні, де зберігалися всі необхідні матеріали. Та й більшовицький режим проводив тоді політику українізації, активно закликав емігрантів до повернення. Грушевський знову повірив брехням москви і вирішив піти на компроміс із владою окупантів.

Знищили навіть дочку!

1924-го Грушевські приїхали до Києва. Розкішний колись особняк, який спалили більшовики, так ніхто й не відбудував. Тож довелося оселитися  у флігелі, підсобному приміщенні.

Невдовзі Михайло Сергійович повернувся до активної наукової діяльності. Став академіком Всеукраїнської та Всесоюзної академій наук.

Але «свято тривало недовго». Спершу за українським науковцем вели стеження кремлівські спецслужби. А 1931-го заарештували, звинуватили в антирадянській діяльності, шантажували дочкою Катериною. І, щоб дитина не постраждала, Грушевський все підписав.

Такі випробування не могли не позначитися на здоров′ї. У вересні 1934-го Михайло Сергійович поїхав на лікування до російського кисловодська. Спершу мав запалення легенів. Згодом на тілі з’явився карбункул (великий болючий гнійник).

Здавалось би – нічого надскладного. Однак після операції з видалення гнійника Грушевському стало ще гірше. Не допомогло навіть переливання крові від доньки Катерини. І в листопаді 1934-го академік помирає. У проукраїнських колах одразу виникла версія про його насильницьку смерть.

Підтвердженням цієї версії може слугувати доля родини Грушевських. Бо через чотири роки після смерті батька москва арештувала Катерину Грушевську – відому в Україні дослідницю культури, фольклору, етносоціології.

38-річну науковицю запроторили до катівні. Потім вивезли до виправно-трудового табору в новосибірську, що за 4400 км від Києва. І там у віці 43 роки Катерина померла.

Його життя – урок для нас

Чи міг уявити Грушевський, наскільки він – історик із глибоченними знаннями – помилиться, приймаючи історичне для України рішення щодо росії і як його помилка відіграє фатальну роль у житті усієї родини.

Думаю, не уявляв. Бо інакше не повірив би москві вдруге і за ніякі обіцянки не переїхав би з-за кордону до окупованої москалями України. Та Грушевський був просто людиною, хай і надзвичайно розумною. І, попри всі труднощі й помилки, зробив величезний вклад для України.

Після здобуття незалежності ім’я Михайла Грушевського було повернуто із забуття. Його почали вшановувати як батька української державності та видатного вченого. А освячення в Києві пам′ятника Михайлові Сергійовичу восени 1991-го стало символом відродження історичної справедливості. Та й шлях Грушевського вкотре довів: головне правило України – подалі від москви!

Поліна Костюк

На фото zaxid.net: Грушевський із мамою, дружиною та дочкою

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.