Чому поминання звершують по суботах і для чого несуть коливо?
У період Великого посту щосуботи правлять панахиди. Коли виникла традиція поминальних богослужінь? Для чого їх проводять? І чи справді молитва за небіжчика здатна змінити його загробне життя?
Про це і те тільки нам розповість кандидат богословських наук, викладач ЛПБА, протоієрей Іван Голуб (на фото), - йдеться у газеті «Твій вибір».
– Отче, наскільки давньою є традиція поминати небіжчиків?
– Звичай молитися за померлих існував ще у старозавітній церкві, про що знаходимо чимало прикладів у Святому Письмі. У євреїв, наприклад, із давніх-давен існував звичай переламування хліба над померлими (Втор. 26.11; Євр. 16.17), а на гробах їх роздавали потребуючим (Тов. 4.17). Також Святе Письмо Старого Завіту розповідає, що євреї оплакували своїх померлих впродовж 30 днів (Втор. 34, 8), а у випадку смерті близьких накладали на себе піст (ІЦар. 31,13; 2 Цар. 1,12; 3,15). Усі ці обряди супроводжувалися відповідними молитвами.
– А як звичай поминати небіжчиків прийшов у Новозавітну Церкву?
– Сам Господь наш Ісус Христос засвідчив, що за гробом також існують життя і відпущення гріхів: «І коли хтось скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому» (Мф. 12.32). Тому й апостоли закликали молитися за всіх людей (2 Тим. 2.1), оскільки в Бога всі живі (Лк. 20.38).
Коли ми молимося за небіжчика, то тим самим встановлюємо з ним незримий зв’язок, у нас виникає відчуття, що людина продовжує жити, тільки перенеслася до іншого виміру, щоб зустрітися там із Богом і відповісти за все, що хорошого й поганого вона зробила в земному житті.
– Як у нас з’явилися заупокійні молитви?
– Їх складали преподобні отці. Серед найбільш відомих нам авторів – Іоанн Дамаскін, який жив у восьмому столітті, Феофан Начертаний і Феодор Студит, які служили в дев’ятому століття. Але хто б не був автором, усі ці поминальні молитви відповідають церковним уставам і поєднують три основні складові: богословські ідеї про загробний світ, журбу людей після втрати близьких і благання до Бога за долю небіжчика. Преподобний Марк Ефеський писав: «Молитви про покійних, які, прийнявши від самих апостолів і отців, Церква здійснює в Таємничій Жертві та в інших богослужіннях, (…)простягається на всіх. І молитвами, і таємничими священнодійствами надається допомога майже для всіх померлих у вірі», навіть для великих грішників.
– Якщо людина багато грішила за свого земного життя, то рідні можуть це відмолити?
– Так, ми, які залишилися на землі, можемо просити Бога про те, щоб Він полегшив долю цієї людини. І Церква вірує, що посмертна доля померлого полегшується за молитвами тих, хто молиться за нього тут, на землі. Ось чому під час похорону священники читають від імені померлого слова, якими він нібито звертається до живих: «Бачачи мене, як лежу я безмовний, бездиханний, плачте за мною, браття та друзі, рідні та знайомі; бо ще вчора я говорив з вами, і раптом настала страшна година смерті. Прийдіть же всі, хто любить мене, і поцілуйте мене останнім поцілунком, бо більше не буду ходити з вами або говорити: відходжу до Судді, Який не звертає уваги на особи, бо раб і владика поруч стоять перед Ним; цар і воїн, багатий і вбогий зрівняні в достоїнстві; і кожен за свої вчинки або прославиться, або і осоромиться. Прошу ж усіх і благаю, повсякчасно моліться за мене Христу Богові, щоб не потрапив я за гріхи свої у місце мучення, а щоб оселив Він мене там, де світло життя».
– Тобто якщо великий грішник зразу після смерті потрапив у пекло, то завдяки молитвам близьких його душа може перенестися до Раю?
– Вчення Православної церкви про загробне життя показує нам, що після окремого суду для праведників та грішників відкриваються тільки початки блаженств або мук. Виходячи із цього вчення, Церква допускає можливість для деяких грішників не лише полегшення мук у пеклі, а й повне звільнення від них. Відбувається це за молитвами Церкви і за допомогою спасенних засобів, таких, як милостиня і особливо – принесення безкровної жертви, Євхаристії.
Але я наголошу – деяких! Бо є гріхи смертні. Про їхнє прощення марно молитися, оскільки не простяться вони ні в цьому, ні в майбутньому життях.
– Які особливості має поминальна служба?
– Під час панахиди у жертву Богові за гріхи людські приноситься дорогоцінна Кров Господа нашого Ісуса Христа, яка очищає живих і померлих від усякого гріха (Ін. 1.7). Наприкінці Божественної Літургії часточки, вийняті на проскомидії як за живих, так і за померлих, всипають у Святу Чашу, де вони з’єднуються із Святими Дарами – Тілом і Кров’ю Христовою. Таким чином душі, за яких приносилася безкровна жертва, омиваються від гріхів, і вони милосердям Божим прощаються і одержують полегшення. Тому священник, всипаючи благословенні часточки у Святу Чашу, говорить: «Омий, Господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров’ю Твоєю Чесною і молитвами святих Твоїх».
– Часто буває, що вірянина спіткала раптова смерть, він не мав можливості посповідатися, причаститися. В таких випадках що радить Церква?
– Відомий богослов Сергій Булгаков у своїй праці «Настільна книга для священно-церковнослужителя», наголошує, що для таких людей, окрім поминання на святій Літургії, є ще й особливі поминальні дні – так звані вселенські панахиди. Ну, і не забуваємо, що, крім загального поминання, звершується приватне поминання кожного спочилого.
– Часто люди ставлять собі питання, чому новопреставлених прийнято поминати на третій, дев’ятий, 40-й день після смерті і через рік?
– Теорій є багато. Але, якщо коротко, то, за твердженням святителя Симеона Солунського, поминання на третій день звершуються «тому, що Свята Трійця дарувала нагадування буття померлого, яке і після представлення явиться у кращому вигляді, змінившись на кращий стан, на відміну від того, який був спочатку.
Дев’ятини звершуються, аби духи померлих, будучи нематеріальними за єством і подібними до дев’ятичисельних ангельських чинів, з’єдналися зі святими ангельськими духами, щоб через заступництво цих духів, з’єднаних у три лики (вища, середня, нижча ієрархії, – ред.), і через їхнє благання був умилостивлений Триіпостасний Бог і приєднав людські душі до всіх святих.
Сороковини звершуються на згадку про вознесіння Господнє, яке відбулося на сороковий день після воскресіння, – із цією метою, щоб і вони (померлі), вставши із гробу, вознеслися на зустріч Судді, були піднесенні на хмарах і так були завжди з Господом. А потім пам’ять про померлих родичів звершують щороку, показуючи тим, що вони живуть з ними душею, що вони безсмертні, що вони обновляться, коли забажає Сотворитель воздвигнути їхні тіла» [29. с. 261]. І роковини смерті християнина стають днем його народження в потойбічному житті.
– А чому поминання здійснюють саме в суботу?
– У Книзі Буття субота згадується як день, у який «спочив» Бог від усіх справ Своїх після творення світу (Бут. 2.2). Окрім того, саме в суботу Великої Страсної седмиці Господь наш Ісус Христос перебував у гробі.
Але зауважу, що панахиди звершують не лише в суботу. Згадаймо вівторок по Фоминій неділі, коли померлим сповіщають про торжество Воскресіння. Або, як приклад, – поминання воїнів, котрі загинули за Батьківщину, яке проводять 29 серпня у день Усікновення голови Іоанна Предтечі (хто дотримується старого календаря – то 11 вересня).
– У пам’ять про спочилого приносять на службу коливо. Для чого?
– Зерно, з якого вариться коливо, є символом життя, яке відроджується, коли зерно кладуть у землю. Цукор або мед, які додають до поминальної страви, – це символ солодкого загробного життя. Тобто коливо є видимим виразом упевненості живих у безсмерті спочилих, у їхньому воскресінні і блаженному вічному житті, яке дарував нам Господь наш Ісус Христос.
Але насамкінець нагадаю: молитва за померлих приносить найбільше користі, коли звершується за участі родини небіжчика та його близьких, а не тільки священника. Коли хочеш, аби твоя молитва за померлого була для нього благотворною, а для тебе – спасительною, то не забувай про піст і милостиню, очисти свої гріхи таїнством Сповіді, з’єднайся з Христом у Причасті. Отоді молитва дійде до Господа Бога, спочилий твій ближній отримає милість Божу, а ти сам будеш благословенний від Господа за таку любов.
– Дякую, отче, за роз’яснення.
Спілкувалася Оксана Бубенщикова
Іще більше про молитви, зцілення, поради священників читайте у газеті «ДУХОВНІСТЬ». Її можна придбати в місцях продажу преси або передплатити за індексом 86 802 у Каталозі видань України.
Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.