Навіщо московити вкрали в України навіть її художників

Іще зі школи нам розказували про «вєлікую русскую культуру».

На уроках ми вивчали твори Гоголя з його «Тарасом Бульбою», розглядали картини Рєпіна, серед яких «Козаки пишуть лист турецькому султану». А «Чорний квадрат» Малевича – це твір, який нам найлегше було перемалювати, - йдеться у газеті «Твій вибір».

Але те, що в кремлі називали російською культурою, насправді є історією грабежів немислимих масштабів. Московити віками вивозили з України не лише золото, срібло, діаманти, старовинні ікони, експонати археологічних розкопок. Вони крали навіть наших митців, записували їх росіянами та всюди про це трубили. І тільки зараз, коли весь світ побачив справжнє обличчя росії – потворне, жорстоке, злодійське, – Україні вдається доносити правду про злочини цієї держави, зокрема й те, що вона цинічно вкрала навіть наших художників.

Рєпін – із Харківщини

Українські пейзажі та люди були темами робіт художника Іллі Рєпіна. Шкільні підручники часів СРСР обманювали нас, нібито Рєпін – росіянин. А народився він у Чугуєві на Харківщині, в Україні навчався і починав свій творчий шлях. Так, розвивати свій талант Рєпін мусив їхати до петербурга, бо тільки там діяв вищий навчальний заклад для митців. Причому росія спеціально відкривала найкращі заклади освіти саме в москві чи петербурзі, аби найбільш талановитих людей з окупованих територій заманювати до столиці і перетворювати їх на «рускіх».

У Чугуєві досі є музей-садиба, в якій мешкали Рєпіни, там збереглися їхні особисті речі. До слова, свою маму Ілля Рєпін завжди називав «матуся». А остання картина, яку художник створив за три роки до смерті, живучи у Фінляндії, зображає шаленство українського танцю та називається «Гопак» (1927 р.).

Закохані у Крим і Маріуполь

Крим та місто Феодосія у 1817 році подарували Україні та світу художника Івана Айвазовського. Оскільки його батьки спершу жили в Галичині, то Іван Костянтинович знав українську мову, а мелодії, які перейняв в українських бандуристів, любив виконувати на скрипці.

На багатьох полотнах Айвазовський відтворив пейзажі української землі і традиції українців. А жив і творив він не в москві чи пітері, а у Феодосії.

Україна дала життя і всесвітньо відомому художнику Архипові Куїнджі. Він народився в Маріуполі. Щоб піти навчатися малярства в Айвазовського, Куїнджі вирушив до Криму з українськими чумаками. Так само, як Шевченко чи Рєпін, Куїнджі мусив на навчання їхати до петербурга, бо інших хороших закладів імперія просто не відкривала. І викладати Куїнджі теж мусив у петербурзі, бо там імперія створила всі умови, щоб переманювати найбільш талановитих. Але на своїх полотнах митець зображав Україну, її села, ріки, гаї. Вершиною своєї творчості художник називав картину «Місячна ніч на Дніпрі». А ще в нього є чимало картин, назви яких демонструють повагу Куїнджі до рідної землі. У XIX ст. в російській імперії нашу країну зневажливо називали «Малоросія», натомість свої картини Архип Куїнджі називає «Україна» та «Вечір в Україні».

Київ їм рідний

Автора «Чорного квадрата» Казимира Малевича росія теж привласнила. Хоч він народився в Києві, навчався в Київській мистецькій школі, викладав у Київському художньому інституті, захоплювався українською вишивкою, писав статті українською мовою. Навіть в анкеті КДБ Казимир Северинович визначив себе українцем.

Відомий на весь світ художник Олександр Мурашко – теж не російський, а український митець. Він народився в Києві, дитинство провів із бабусею в селі на Чернігівщині, в Києві викладав у художньому училищі, жив із сім’єю також у Києві і там же похований. У Володимирському соборі столиці досі можна побачити перші роботи Мурашка як іконописця. А у своїх художніх картинах зображав простих українців, їхнє колоритне національне вбрання, заможне життя. Після окупації більшовиками Києва у 1919-му Мурашко потрапив у список «кулаків», його змушували платити контрибуції окупантам, хотіли відправити на примусові роботи, а в червні 1919-го невідомі напали на художника і вбили. Чому московити назвали митця російським – не зрозуміло.

«Україна була й лишається моєю батьківщиною»

Подібна ситуація склалася і з українським художником Давидом Бурлюком. Московити назвали його «батьком російського футуризму», хоч сам Бурлюк казав, що він «татарсько-запорізький футурист». Він народився на Сумщині. У дитинстві батько читав йому Шевченка та розповідав про родове коріння, яке тягнеться від українських козаків. Серед улюблених тем митця – природа України, її люди, що відображено на картинах «Козак Мамай», «Українці» (зауважте – не «малороси», як називали нас росіяни). У спогадах Давид Бурлюк якось зізнався: «Поки що пишу російською, але, може, й на рідну українську перейду. Україна була й залишається моєю батьківщиною. Там кістки моїх предків – вільних козаків, що рубалися на славу силі та свободі».

Привласнили москалі й українську художницю Олександру Екстер. Хоч мисткиня має єврейське і грецьке коріння та ще маленькою переїхала з батьками з Польщі до Києва. Саме у столиці України Олександра Екстер упродовж 30 років навчалася, творила, організовувала мистецькі заходи, відкрила художню студію, співпрацювала з Київським художньо-промисловим і науковим музеями. Свої квартиру та студію вона перетворила на осередок сучасного мистецтва в серці Києва. Мама художниці колекціонувала українську вишивку та килими, навіть мала цілу майстерню з вишивки. Щоб здобути нові знання й навички, Екстер переїхала до Парижа, була в майстерні Пабло Пікассо. У Франції лишилася і померла там 1949 року. Чому вона «російська художниця» – теж не зрозуміло. Хіба тому, що Україна, як і багато інших країн у ті часи, була окупована росією та входила до складу імперії. Але ж від того не зникла ні сама Україна, ні її мова, культура чи історія. Тому маємо відстоювати своє і всьому світові показувати, якою талановитою була і лишається наша нація.

А от про письменників, украдених росією, – в наших наступних номерах.

Оксана Бубенщикова

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.