Хотіли посадити полуницю і гроші загрібати лопатою

Як ви собі уявляєте агронома? Мабуть, у голові постає солідний чоловік у сорочці на короткий рукав, який їздить полями і контролює все, що там росте...

Але сьогодні я розповім вам про зовсім іншого агронома. Бо це молода симпатична жінка, яка успішно поєднує вирощування сільгоспкультур і приготування з них різної смакоти, ведення блогу в соцмережах і продаж товарів через інтернет, і при цьому встигає бути люблячою дружиною і турботливою мамою маленького сина, - йдеться у газеті «Твій вибір».

Отож, знайомтеся – Анастасія Соколовська, 29 років.

Увесь перепій – на ягоди

Анастасія родом із Запорізької області. Її родина – це династія агрономів. Дитинство Насті минало в маленькому селі Червона Криниця Оріхівського району. Там навіть діти жили за правилом: спочатку роботу зроби, а тоді вже гуляти йди.

Відтак, обираючи майбутню професію, Настя вирішила продовжити сімейну справу. Ба більше – в чоловіки собі взяла… Правильно – також агронома! Про що жартома каже: дуже тяжко бути дружиною агронома, бо це те саме, як бути дружиною моряка і чекати його з плавання.

– Зразу після весілля ми з чоловіком (то було 2017 року) вирішили взятися за вирощування полуниці. Порахували врожайність ягоди, прикинули, куди її продамо, і вже уявили, як будемо гроші лопатою загрібати, – усміхається згадуючи Анастасія. – Десять соток родючої землі вділили нам батьки. Весільні гроші (а то 25 тисяч гривень) потратили на закупівлю саджанців, агроволокно, систему поливу. Перший рік увесь цвіт зірвали, щоб у наступні сезони ягода краще родила. На наступний вона справді рясно зацвіла й уродила, але перед самим збором увесь наш урожай побило градом… Що я тоді відчувала – не передати словами. І лише на третій рік ми зібрали стільки полуниці, що повернули всі вкладені кошти.

Мусили все покинути заради порятунку сина

Після народження сина Анастасія з чоловіком Михайлом почали експериментувати із сільгоспкультурами. 2021-го засадили 50 соток гарбузом: щоб насіння продавати, м’якоттю – свиней годувати, а на місці зібраного врожаю – влаштовувати платні фотосесії для всіх охочих.

– Якщо чесно, я навіть не уявляла, скільки нам із чоловіком доведеться працювати. Міша з ранку до ночі зайнятий. Він не бачив, як росте наш маленький син. А в мене і дитина на руках, і сторінка в інстаграмі, і город, – продовжує Анастасія.

Але результати праці радували. Тож у жовтні 2021-го Соколовські загорілися мрією про власний сад. Висадити його планували навесні 2022-го. Але 24 лютого 2022-го перекреслило всі плани молодого подружжя. І їм довелося втікати від лінії фронту подалі, на захід України.

– Навесні 2022-го моя душа рвалася додому, в місто Оріхове. Я планувала, що в травні поїду на свою ділянку садити картоплю. Але обстріли з кожним днем ставали все сильнішими, – пригадує Настя. – Щоб чимось себе зайняти, я на чужій землі займалася городом і садом, із якого не планувала збирати врожаї. Єдине, що тішило, – маленький син, життя якого було в цілковитій безпеці.

Дім зруйнований, але праця на землі дає силу

З тих пір минуло більше від двох років. Із допомогою волонтерів та участі у грантових проєктах сім’я Соколовських облаштувала дві теплиці, де вирощує солодкий перець, помідори, прянощі, біля теплиць – квіти.

– Взимку ми зібрали врожай печериць. Навесні виготовляли і продавали квас та лікер із бузини. Зараз тішать плодами помідори і перець сорту «Слава ЗСУ», які закриваю в’яленими чи роблю аджику – собі й на продаж, – веде поміж тепличних рядків Анастасія. – Ось тут у мене – меліса, шавлія, чебрець, які сушу для виготовлення чаю. Чорнобривці біля теплиці використовую для смачної приправи до м’яса. Також багато людей замовляють свіжі квітки, бо чай із чорнобривців понижує рівень цукру в крові.

Покупців на свою продукцію Анастасія з чоловіком знаходять через інтернет-магазин agronom_chiki_shop, також жінка веде свою сторінку в інстаграмі. А на перспективу подружжя хотіло би відкрити власний консервний цех. І якщо вдасться віднайти грантові кошти, то впевнена, Соколовські й цей задум реалізують. Бо вони стільки любові і старань вкладають у свою працю, що результат не може не радувати.

– Наш дім у Запоріжжі зруйнований. Справа, в яку ми вклали стільки праці та грошей, також лишилася там. Але ми все одно лишаємося в Україні, несемо у світ добро і пропонуємо людям смачну продукцію власного виробництва, підтримуємо земляків, яким теж довелося починати все з нуля, і віримо, що найкраще тільки починається.

Секрети смакоти від «агрономчиків»

Ну, і насамкінець подарунок для наших читачів – декілька перевірених рецептів від Анастасії.

В’ялені помідори на зиму

Зразу попереджаємо, що з відра томатів виходять лише три баночки помідорів, але їхній смак неперевершений. Отож, вам знадобляться:

помідори сливочки, сіль, цукор, улюблені пряні трави (Настя брала суміш італійських, які продаються в магазині), коріандр мелений, олія (соняшникова чи оливкова).

Кожен помідор розрізаємо на 2 – 4 частини (залежно від розміру плоду), додаємо до них сіль, цукор, улюблені трави і відправляємо в сушарку десь на 15 год. Температура має бути +60° C (можна сушити в духовці, але дверці привідчинити). Тривалість сушіння залежить від сорту і від сушки, тож контролюйте, аби дольки помідорів були вузенькими, без соку.

Потім у попередньо простерилізовану баночку кладемо 2 – 3 зубчики часнику, щільно вкладаємо в’ялені помідори, додаємо в банку 1 ч. л. цукру, 3/4 ч. л. солі і ½ ч. л. меленого коріандру. Заливаємо це все олією, яку слід підігріти до 70° С. Закриваємо попередньо стерилізованими кришками.

Маринована слива у прянощах

5 кг слив  (щоб були тугенькі, чорносливних сортів), 400 мл оцту 9%, 1,5 кг цукру, 15 – 20 г лаврового листя, 100 г приправи для маринадів (куди входять духмяний і чорний перці, коріандр, гвоздика, імбир, паприка, гірчиця  (готову суміш можна придбати в @agronom_chiki_shop). За бажанням, можна додати й корицю.

Із перелічених інгредієнтів слід зробити маринад, залити ним сливи і чекати, щоб пустили сік. У перший день не хвилюйтеся, що так мало соку. Перемішайте сливу, злийте сік, закип’ятіть його і знову залийте ним фрукти. Із кожним днем соку ставатиме більше. Тож можна буде 2 – 3 рази в день його зливати, перекип’ячувати й заливати ним фрукти.

Слива маринується від 5 до 10 днів. Спостерігайте, щоб вона стала зморшкуватою, втім лишалася тугенькою. В останній день мариновану сливу складіть у стерильні баночки та залийте киплячим маринадом. Зберігайте у прохолодному місці. Вихід – 4 літрові баночки.

Оксана Бубенщикова

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.