Історія лучанки, яка 29 місяців чекала сина з полону рф

На звільнення сина з російського полону 29 місяців чекала лучанка Наталія Ніколаєва.

З 27-річним Дмитром, який у результаті обміну повернувся в Україну 13 вересня, матір зустрілася у реабілітаційному центрі, де він нині проходить реабілітацію. Суспільному жінка розповіла про першу зустріч із сином після обміну і 29 останніх місяців, які називає періодом переживань, нервів і відчаю.

27-річний військовий медик 36-ї бригади морської піхоти Дмитро Селютін у полон потрапив 12 квітня 2022 року із заводу Ілліча у Маріуполі. Зі слів Наталії Ніколаєвої, у полоні син схуд і потребує реабілітації.

«Дімка молодець, він все витримав, він дуже мужній, він дуже сильний, він дуже мудрий, і я це знала. Діма розповів, що в нього «поганяло» у полоні було Главврач. Він виконував свої медичні обов'язки, витягував хлопців з якихось психологічних станів, бо вже були й важкі», – розповідає Наталія Ніколаєва.

Матір каже: понад два з половиною роки боролася і вірила у звільнення сина з полону, проводила численні акції, зустрічі, автопробіги на підтримку військовополонених. Поки чекала Діму, вела також власну боротьбу з онкозахворюванням: пережила операцію та шість хіміотерапій. Нині жінка у стані ремісії й планує відновлювати здоров'я сина після полону.

«Я розумію, що в нас це новий етап, він буде не менш трудомістким, тому що не потрібно опустити жодної деталі щодо здоров'я, – каже жінка. – Це запалі оченята, колір обличчя такий жовто-сірий. Але Діма вдома – це головне. Все інше поправимо: недарма я пішла вчитися на психолога і здобуваю другу вищу освіту».

Про полон рідним Дмитро розповів мало. Зі слів Наталії, син мріє після реабілітації допомагати бійцям, які повертаються з фронту.

«Він же не знав ні про хворобу мою, ні про що не знав, тому дуже-дуже обережно все розповідав і майже все позитивне. Він хоче навчатися і продовжувати надалі службу. Сказав: «Мам, зрозумій мене правильно, я мушу допомагати тим, хто повертається. Це моя місія», – провадить жінка.

Сама ж Наталія після повернення сина не припиняє волонтерити, підтримувати військових та родини, які чекають рідних з полону.

«Не втрачати надії, не зупинятися, молитися, вірити, боротися. І все буде добре. Всі обов'язково повернуться», – впевнена матір.

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.