Був злочинцем – став бійцем
Як показують себе на фронті колишні засуджені, які добровольцями пішли воювати.
Поки одні чоловіки в Україні уникають мобілізації, інші добровольцями поповнюють лави Сил оборони. Є серед охочих і люди з місць позбавлення волі, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Раніше вони не мали права стати на захист своєї землі. Але в травні цього року були прийняті зміни до законодавства. І тисячі засуджених подали заяву з відповідним проханням.
Що спонукало чоловіків із кримінальним минулим змінити життя? Аби дізнатися про це, журналістів запросили до одного з виправних закладів.
Не всіх ув’язнених беруть на передову
Задля безпеки не буду називати навіть регіону. Скажу лише, що в колонії серед 700 ув’язнених 130 захотіли поповнити лави Сил оборони.
Щоправда, не всі з-поміж охочих стануть військовослужбовцями. Представник третьої окремої штурмової бригади Олег Петренко, куди готові набирати бійців із «тюремним досвідом», зазначив: «Точно не можна брати зрадників батьківщини, корупціонерів, котрі отримали термін під час війни, тобто мародерів. Ну і тих, хто, скажімо так, зробив вчинки за межею людської моралі. Психопати, ґвалтівники, терористи, ті, хто вбив двох і більше людей».
Далі кандидат на службу проходить співбесіду у психолога, потім – медогляд. Якщо й на цьому етапі все гаразд – тоді навчання, бойове злагодження. А після того, як засуджений вирішив підписати контракт, суд ухвалює рішення про умовно-дострокове звільнення, яке надходить до відповідного ТЦК.
Засуджені можуть укладати контракти на посади рядового, сержантського, старшинського, а також офіцерського складу – відповідно до військового звання, за яким перебувають на військовому обліку.
Строк служби – до закінчення особливого періоду. Такі умовно-достроково звільнені військові отримуватимуть щорічну основну відпустку, а також відпустку за сімейними обставинами.
Щоб не нести тавра зека
Серед тих у цьому виправному закладі, хто хоче воювати, – 29-річний Микола. Він охоче розмовляє з журналістами і розповідає: кілька років тому друг запропонував обікрасти дачу, де підпрацьовував. Микола погодився. Винесли з дачі пару тисяч гривень і чотири тисячі доларів. За тиждень гроші прогуляли, повернулися з міста в село, а там уже чекає поліція. Гроші, як виявилося, належали прокурору. Миколу покарали шістьма роками позбавлення волі. Ще на початку повномасштабного вторгнення він писав прохання про помилування, щоб таким чином піти на фронт воювати. Тоді йому відмовили. Тепер ось можливість з’явилася, і Микола нею вирішив скористатися. При тому, що в колонії йому сидіти лишилося всього рік. Тобто мотив молодого чоловіка – не пришвидшити свій вихід на свободу, а змінити своє місце в цьому житті.
23-річний Віталій сидить за розповсюдження наркотиків. Як потрапив за ґрати? Розповідає: у 20 років були проблеми з роботою, спокусився на легкі гроші, перенОсив наркотики з одного місця в інше. Тиждень заробітків – і попався. Ще на початку повномасштабного вторгнення просився на фронт. Бо не хотів повертатися додому з тавром зека. Тепер у хлопця з’явився шанс усе змінити. Він пройшов співбесіду у психолога. Здоров’я теж має нормальне. Наступний етап – бойове навчання. «Але чесно скажу: поки що йти воювати не страшно», – каже Віталій.
«Страх лише один – не потрапити в полон»
Побували журналісти й на одному з полігонів, де колишніх засуджених навчають знищувати ворога.
Інструктор із позивним Чуб пройшов бої під Бахмутом. Із травмами колін уже не може воювати. Тому для Перемоги працює як інструктор – передає свій досвід новобранцям.
– Вчимо, щоб у них тіло запам’ятовувало певні рухи, певні моменти. Тому що бій – це стресова ситуація. А в стресовій ситуації мозок твій або відключається повністю, або працює не так, як ти звик, – пояснює Чуб.
Серед тих, хто проходить навчання, – Ігор, який був засуджений за крадіжку з проникненням. Іще один військовослужбовець, Богдан, відсидів за крадіжку, викрадення та розбій.
– Страху немає. Ми пройшли свою школу життя, вона була жорсткою, – кажуть новобранці. – Тепер нічого не змінилося, бій є бій. А страх лише один – не потрапити в полон.
Від травня частина колишніх засуджених уже пройшла навчання та виконує бойові завдання. Один із таких військовослужбовців – Сергій. Покарання відбував, бо вліз у бійку, не розрахував сили і завдав тяжких тілесних ушкоджень. Тепер свою силу скеровує на ворога, а безстрашність допомагає в цьому: «Після мобілізації вже під Вовчанськом отримав поранення. Тоді нашу групу накрили росіяни з мінометів. Уламок залетів під бронежилет, потрапив у грудну клітку. Вирізали, зашили», – підсумував військовослужбовець.
Бажання воювати виявили й жінки
І інструктори, і командири бойових підрозділів зазначають: порівняно зі звичайними мобілізованими – бійці, які мали судимості, на голову вищі, бо вмотивовані більше.
– Таке вмотивоване поповнення я востаннє бачив у 2022 році. Вони і виконують завдання, і навчаються, мають і бажання, і натхнення, – розповів Артем, в. о. заступника командира психологічної підтримки персоналу батальйону «Шквал».
Звичайно, досвідчені армійці розуміють: не всі із засуджених мають щиру мотивацію захищати країну, частина намагатиметься використовувати це для спроби втечі – і такі випадки вже є.
Але є й загиблі. Та й за результатами перших боїв, кажуть командири, підрозділом ексув’язнених та їхньою ефективністю приємно здивовані.
– Тут є військовий, який вважався зниклим безвісти. Він був із поламаною рукою, поламаною ногою майже 10 днів, але не просто повернувся, а привів із собою полоненого, віддав його нам і сам відбув на лікування, – сказав Артем.
Станом на кінець липня 3823 громадяни України з місць відбування покарання вирушили на фронт, – повідомляє офіційний сайт Верховної Ради. Також долучитися до Збройних сил виявили бажання семеро засуджених жінок.
Ніна Грицюк
Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.