«Якби ви не приїхали, то на Пасху ми би гризли стіни»

Так сказали бійці волонтеру, який у Чистий четвер привіз їм продуктів. На третьому році повномасштабної війни люди вже якось звикли до щоденних обстрілів України. Уже їх не шокують убивства росіянами дітей, жінок, стареньких. І дуже послабилася підтримка фронту, де наші військові з останніх сил стримують смертоносну кацапську орду.

Волонтер, співзасновник Благодійного фонду «Млинів SOS» Дмитро Білик зізнається: порівняно з початком повномасштабного вторгнення, активність людей у волонтерській допомозі зменшилася на відсотків 80-т, - йдеться у газеті «Твій вибір».

Їдуть до тих, кому найважче

– Коли в березні 2022-го ми взялися допомагати армії та цивільним, везли все: їжу, одяг, машини. Разом із моїми друзями –  Віталієм Слукою та Іриною Гангальською (в неї чоловік воює) – працювали на повну самовіддачу. Довкола нас згуртувалися дуже багато таких же небайдужих людей, – розповідає Дмитро. – Але потім ми почали зауважувати багато неприємних речей. До прикладу, допомогу зібрали й передали ми, а піаряться на ній представники влади. Або випадок: ми привезли повні машини допомоги, а її (як потім дізналися) тупо розікрали. Зрозуміло, що це нас (м’яко кажучи) обурило. Тому було прийнято рішення створити власний Благодійний фонд – «Млинів SOS», допомогу надавати напряму військовим і везти її особисто. Тому в мене, наприклад, 25 виїздів у зону бойових дій, у товариша Віталія – понад 30-ть. Переважно це Бахмутський напрямок: Слов’янськ, Краматорськ. Рідше – Харківський.

Аби люди бачили, кому доставляється їхня допомога, Дмитро з Віталієм та Іриною створили у фейсбуці сторінку Благодійного фонду, туди закидають відео зустрічі з військовими і передачу «подарунків із тилу».

– Десь у 80 відсотках випадків ми не знали особисто бійців, яким везли допомогу. Але від родичів, друзів, знайомих отримували інформацію, що туди-то потрібно те-то, – продовжує Дмитро. – Пригадую, 2022-го, якраз у вівторок перед Великоднем, нам пишуть: «Чи можете передати одній зі львівських бригад трохи цибулі?» Ми завантажили цілий бус продуктів, теплого одягу, повербанків. На Чистий четвер привезли. І слова хлопців я пам’ятаю дотепер: «Якби ви не приїхали, то на Пасху ми би гризли стіни», – згадує Дмитро, і в очах бринять сльози…

Люди помагають, бо так їм каже совість

За два роки ситуація із забезпеченням армії кардинально змінилася, каже Дмитро Білик. Чого-чого, а їжі військовим уже вистачає. Проте є великий дефіцит інших, необхідних на передовій речей.

– Надходить нам від якогось із підрозділів запит – ми поміж своїми друзями та знайомими озвучуємо, що треба дістати/купити/відправити. Збір коштів у соцмережах ніколи не оголошували. Максимум, що могли просити, – гроші на пальне. Бо солярка на одну поїздку обходиться десь у 20 тисяч гривень. Але якщо часу обмаль, а виїжджати треба терміново, то заправляємося за свої гроші, – пояснює Дмитро. – Останнім часом усе більше практикуємо пересилку поштою. Бо на зекономлені на пальному гроші краще купити ще щось військовим. Хіба що треба перегнати на фронт авто, тоді вже сідаємо за кермо – по-іншому не вийде.

На запитання, чи легко нині збирати те, що просять бійці на передову, волонтер зізнається: активність людей зменшилася десь на 80%. Але Благодійний фонд «Млинів SOS» виручають надійні люди.

– Особлива подяка Олександру Андріанову, засновнику ПП «АФ «Камаз-Агро». Він допомагає з перших днів повномасштабного вторгнення. За його підтримки ми завезли на передову 205 бронежилетів, 20 касок, шість РЕБів для прикордонників, три вантажівки і 12 легковиків. Щоб доставка була максимально оперативною, Олександр Сергійович виділив для Благодійного фонду автобус «Форд», – перелічує волонтер. – Дякую за небайдужість Млинівській громаді, а також усім друзям-бізнесменам, які на своїх станціях техобслуговування відремонтували для фронту понад сотню автівок, постійно передають бійцям запчастини до машин і не беруть за це жодної гривні.

На відміну від більшості політиків, які так люблять піаритися заради майбутніх виборів, благодійники фонду «Млинів SOS» навіть не хочуть називати своїх імен. Бо хтось в Україні, а хтось – за кордоном, просто роблять те, що їм велять совість і усвідомлення: захист України від російських терористів – це справа не лише військових, це обов’язок кожного українця.

Питання не в сумі грошей, а в бажанні підтримати

– Серед тих, хто долучається до підтримки армії, – не лише бізнесмени, а й люди зі скромними доходами. Мене дуже розчулила жіночка, яка з кожної своєї пенсії переказувала на рахунок нашого фонду по 50 гривень. Здавалось би – гроші невеликі, але ця людина надихає нас, волонтерів, піднімає дух бійцям. Бо, – зізнається Дмитро, – дуже багато моментів викликають сьогодні розчарування, обурення, навіть злість. Хтось на війні заробляє мільйони, розкрадає, що тільки може, а хтось віддає за Україну свої здоров’я та життя. Я не можу спокійно на це все дивитися. Але ця пенсіонерка власним прикладом показала: вона хоче підтримати військових і показати, що вони не самі в боротьбі із дуже сильним і дуже страшним ворогом.

Опустити руки й нічого не робити – це якраз те, що на руку  москві. Вона розганяє «зраду», закидає в інтернет фейкову інформацію, щоб військові, волонтери, прості українці занепали духом, послабили4 оборону, а ще краще – взагалі перестали чинити опір. Тому ми просто не маємо права здатися.

– У нашому фонді всі люди – самодостатні, кожен має роботу, бізнес, має сім’ю, яку треба годувати. Але ми й надалі будемо працювати на перемогу, – каже Дмитро. – Бо тільки згуртувавшись, українці зможуть перемогти в цій війні.

 Якщо і ви, дорогі читачі, не можете лишатися осторонь підтримки армії, шукайте у фейсбуці сторінку «Благодійний фонд Млинів SOS» і пишіть, чим би ви хотіли допомогти. Зі світу по нитці – бійцям сорочка.

Оксана Бубенщикова

На фото: Олександр Андріанов (на фото в центрі) і Дмитро Білик (праворуч) нещодавно передали військовим чергове авто

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.