Звертаюсь в сільраду, а там кажуть: немає грошей. Як і для чого у громаді біля Луцька депутати пустили безплатний автобус

Мешканці Липин готувалися блокувати трасу. Протягом десяти днів їхнє село залишалося без маршрутки. Більшість людей працюють в Луцьку, возять дітей в міські садочки та школи, і потреба у громадському транспорті для них - не лакшері-опція, а життєва необхідність.

Ситуація стала лакмусовим папірцем, який чітко показав ситуацію з маршрутними перевезеннями в громадах. Навіть коли мова йде не про глухі села, а про розвинуті приміські території, - пише ІА ВолиньPost.

Що не так із автобусними перевезеннями? Чи реально змінити ситуацію і що для цього потрібно? Про це - у розмові із депутатом Підгайцівської громади Миколою Господариком, який протягом 13 років займається бізнесом із пасажирських перевезень.

Та початок розмови - про ситуацію в Липинах. Адже Микола Господарик разом із своїм колегою В’ячеславом Разумовським знайшли власне, хоч і тимчасове вирішення проблеми. Вони власними силами запустили безоплатний автобус, який буде перевозити мешканців, поки чиновники не повернуть маршрутку.

Довідково. Микола Господарик - підприємець, засновник підприємства “Преміум-Сервіс ЛТД”. Із грудня 2020 року - депутат Підгайцівської громади від округу №1 (с. Борохів, Вишнів, Діброва, Звірів, Веснянка, Олександрія, Хорлупи, Пальче, Піддубці, Гаразджа, Романів, Ботин, Верхівка, Новокотів).

Народився 5.03.1982 року у Луцьку, зараз проживає у с. Гаразджа. Вищу освіту отримав в Луцькому біотехнічному інституті, де з 2-го курсу працював провідним інженером. Із 22 років займається підприємництвом, перша власна справа - послуги з обслуговування комп’ютерної техніки “Швидка комп’ютерна допомога”. У 2008 році зайнявся регулярними пасажирськими перевезеннями.


- Як люди сприйняли появу безкоштовного автобуса від депутатів?

- На перший рейс о 7.00 прийшло тільки кілька людей. Казали, що не дуже повірили в те, що автобус буде. Але відразу почали телефонувати одне до одного і всі наступні рейси вже було по 20-25 людей.

- А скільки коштує вам ця ідея?

- Близько 2 700 гривень на день.

Я не прихильник того, щоб закривати такі питання з власної кишені. Тим більше, якщо мова йде про проблеми далеко не бідної Підгайцівської сільради. Але ситуація справді стала критичною, іншого виходу ми не бачили.

 Як варіант, сільрада могла б виділити автобус і платити з бюджету… До речі, як думаєте - чого цього не зробили?

- Я не бачу, щоб керівництво нашої громади відчувало справжні проблеми, які турбують людей, і якось ними переймалося.

Проблема автобусів і доїзду - не нова. Ситуація із маршруткою №32 просто яскраво показала, що керівництво нашої сільради ця тема не цікавить. А таких проблемних сіл, куди немає доїзду в нашій громаді - багато. І цим питанням треба зайнятися глобально.

- На вашу думку, це реально - зробити доїзд до всіх сіл? Щоб автобуси ходили в потрібний час, не пропускали рейси, були в гарному технічному стані?

- Звичайно. При правильній фінансовій підтримці і узаконенні необхідних маршрутів я міг би зробити це в Підгайцівській громаді за три місяці.

Я займаюся пасажирськими перевезеннями 13 років. Ви бачили, в якому стані наш автопарк. Усе працює чітко і немає тих проблем, про які ви кажете. У нас - автоматизована система контролю за маршрутами. З комп’ютера я бачу, де і який автобус, скільки він проїхав і на якій швидкості рухається. На якій зупинці і скільки часу стоїть. Хто водій і як з ним зв’язатися. Є навіть прорахована середня кількість людей, які заходять на кожній зупинці.

Ми можемо просто зараз в цій системі глянути, як наш, як ви його називаєте - “депутатський автобус”, перевозить людей з Липин. Ось його маршрут, за цей час він вже зробив 10 рейсів (розмова відбувалася о 9.45, - авт.). Бачимо, що заїжджав за дітьми в район “Модерн-Експо” - окремо про це домовлялися.

Коли є адекватний контроль, все працює чітко. Багато проблем на дорогах якраз через те, що немає контролю, чиновникам це нецікаво. За документами на маршруті їздить два автобуси класу Євро-5 з 6.00 ранку до 22.00 вечора, а на ділі на дороги виходить “пазік” і їздить, як собі хоче.

У мене була показова ситуація з Олександрією. Люди дуже просили автобус. Офіційно він там був. Але насправді жоден автобус не заїжджав в це село, бо тут живе 100 людей і перевізнику нецікаво.

Ви не уявляєте, скільки довелося виходити, щоб добитися автобус в Олександрію! Нарешті погодили. Я видихнув - вдалося людям допомогти. Але, знаєте, що вони зробили?! Пустили автобус о 16.00 один раз на день! Скажіть, кому він там потрібен в такій порі? Автобус треба вранці, щоб дітей до садочка підвести і на роботу доїхати.

- Але якщо перевізнику невигідно їхати у віддалене село, його ніхто не примусить…

- Я не кажу, що підприємці повинні їздити собі в збиток, ніхто цього робити не буде. Треба купувати пальне, платити зарплати. Але є влада, обов’язок якої - забезпечити комфортне життя для людей. У тому числі - громадський транспорт. І якщо є потреба в не рентабельному маршруті, влада повинна доплачувати, але автобус повинен ходити в кожне село!

У селах завжди будуть збиткові маршрути. Пускати рейси о 5.00 ранку і 23.00 вечора теж ніколи не буде прибутковим. Тому я вважаю, що громада повинна дотувати такі перевезення. Для бюджету це невеликі гроші, а для людей - можливість вчасно і комфортно їздити, а не ходити до траси по 5 кілометрів.

Як варіант, можна домовлятися із перевізником і давати один прибутковий маршрут, а інший - нерентабельний. Але для цього треба навести порядок, розробити нормальні маршрути. Не під брата-свата, а під потреби людей.

Ні для кого не секрет, що рейси продають і роблять їх - під конкретні домовленості з тими, хто купує. Я знаю одну людину, яка живе в США і роками виграє тендери на перевезення у Волинській області. У неї чудова історія, вона знає, з ким і як домовитися за гарні маршрути. А потім їх продає. Як вона може відповідати за якість автобусів, які виходять на рейс? Та й взагалі за те, чи хтось їздить тим маршрутом?

Ще є така тема: коли не можуть купити маршрут на Волині, тоді їдуть в Київ. Беруть якесь село з сусідньої області, і це вже новий міжобласний маршрут. Я сміявся і плакав, коли в нас з’явилася маршрутка Струмівка-Варшава. Тепер треба ще запустити автобус Гаразджа-Берлін…

- І як змінити ситуацію?

- Громади повинні взяти це на себе. У Луцьку тендери на перевезення проводить виконком. Чому в Підгайцях не займаються цим питанням? Чому не поставлять питання перед ОДА: або наведіть порядок, або віддайте це питання нам? Як можна сидіти в кабінеті і не робити абсолютно нічого, коли люди не мають, як виїхати з села?..

- То що потрібно, щоб в Підгайцях зробити ідеальне транспортне сполучення?

- Перше - відійти від старих маршрутів, зроблених ще за радянських часів, провести повний моніторинг потреб населення і розробити чіткі маршрути та строгі графіки руху.

Друге - забрати готівку і зробити електронну систему контролю маршрутів.

Третє - облікувати всіх пільговиків і платити за них з бюджету. Я б пішов навіть далі. Це така моя суб’єктивна позиція, але я б зробив безкоштовним проїзд і для всіх дітей.

Мене дуже обурює, коли бачу, як водії не зупиняються дітям. Вони не бачать дітей, вони бачать 1 гривню, яка нецікава. Хіба це нормально?..

- У Підгайцях ніби запровадили якусь систему повернення коштів пільговикам…

- Ви знаєте, як ця система працює?

Телефонує до мене один чоловік, учасник АТО. Каже: маю 6 пільгових квитків, що мені з ними робити? Розповідаю: їдь в сільраду, там компенсують. Він уточнює: дадуть готівку? Ні. Ти маєш принести виписку з банку із номером рахунку і колись тобі перекинуть туди гроші. Чоловік підсумовує: то я маю 6 квитків по 6 гривень, для цього мені треба поїхати в сільраду за 20 кілометрів, витратити по 10 гривень на проїзд в один бік, щоб мені колись-там вернули на картку 36 гривень? Ось так працює ця “система”.

- Чому не підказуєте керівництву села, що треба робити і як навести порядок?

- Ви думаєте, є з ким про це говорити? Я хотів. Але нікому це нецікаво.

Коли я йшов на вибори, у мене було чітке бачення, як я буду допомагати громаді. Наприклад, планував збудувати велике СТО в Гаразджі і перереєструвати бізнес в Підгайцівську громаду, щоб сюди йшли податки. За минулий рік “Преміум-сервіс ЛТД” спратив 20 мільйонів гривень різних податків. Звичайно, в громаду йде тільки частина, але в будь-якому випадку - це дуже великі гроші. За них можна було б зробити не одну дорогу, освітлення і навіть почати будівництво нової школи в Гаразджі…

Я запропонував один раз. Потім другий. Нуль реакції. Відповідь приблизно така: зайди завтра. І я собі думаю: чому до мене як до потенційного інвестора таке ставлення? Я маю прийти, вклонитися і десять разів попросити: а не були б ви такі люб’язні, щоб я вам приніс 20 мільйонів гривень податків? Серйозно?!

А попрацювавши депутатом ці кілька місяців, тепер думаю: може, і добре, що не встиг перевести сюди бізнес. Бо тепер дивився б, як мої податки спускають на ремонти доріг по 50 тисяч і… дайте пригадаю, як ця послуга називається, на яку виділили з бюджету пару мільйонів - очистка тротуарних доріжок. Це ж смішно! Нехай знайдуть в мене в Гаразджі хоч одну тротуарну доріжку! Але такий підхід керівництва - гроші зручно витрачати не на реальні справи, а на роботи, які ніхто не проконтролює.

- Чому депутати не виступають проти цього?

- Наша фракція виступає. Але більшість - мовчить, бо отримали від керівництва посади і тепер бояться голови підняти. Приходять на сесію, за 15 хвилин до початку роздають проекти рішень на 50 сторінок і ніхто навіть не цікавиться, що за питання. Починаєш ставити питання, щоб взагалі в’їхати, за що ти голосуєш… А з залу постійно кричать: “Давай-давай, хто “за”? Всі “за” - Ураааа!...” Хіба це робота ради?

На вибори всі йшли як дуже жорстка опозиція. Критикували Семенюка, обіцяли все робити по-іншому. Тепер всі ці “опозиціонери” отримали посади з зарплатами по 40 тисяч, створили велику коаліцію і живуть за тими ж принципами, як і раніше. Треба класти бруківку по 50 тисяч - значить, треба (ремонтні роботи на суму до 50 тис. грн не потребують проведення тендерів, сільрада самостійно визначає, хто буде виконувати роботи, - авт.). Не треба нікому займатися автобусами - значить, не треба.

Зараз я почав працювати над новим проектом - сонячною електростанцією, це дуже великий проект. Я теж планував це запускати в нашій громаді, щоб інвестиції йшли сюди. Але і в цьому питанні ми не знайшли спільної мови. Довелося почати будівництво в Боратині.

Цей проект міг приносити Підгайцівській громаді 2 мільйони гривень на рік. Нашому бюджету не потрібні гроші? За них можна було зробити капітальний ремонт однієї чи двох доріг. Та й не тільки в дорогах справа. У нас немає зупинок, немає сміттєвих баків. До виборів були, а після виборів десь зникли. Потрібні люди, які б забирали сміття. На їхні зарплати теж потрібні гроші.

У мене як в депутата виникає багато питань, що треба зробити і виправити. Звертаюсь в сільраду, а звідти тільки одна відповідь: немає грошей. Немає солярки. Насправді, впевнений - немає бажання.

Один із прикладів: люди просять світло, є купа ліхтарів, які не горять. Я проїхався по округу, записав, де і що потрібно. Звертаюсь в сільраду: “Добре-добре, все зробимо, але в нас один електрик”. Так найміть компанію, яка забезпечить роботи в такому обсязі, як це потрібно громаді! Мова ж не про глобальні роботи, а про те, щоб замінити лампочки!

Зате премії в керівництва нормальні, на це грошей вистачає. А в школі паркана немає, зайці бігають... Реально. Приїжджаю, а по школі заєць біжить…

- Добре, що не вовк.

- А тільки десь розкажеш про всі ці моменти, чи накипить і в фейсбуці напишеш - так зразу критикують за те, що нібито псуєш імідж громади. Та ми хочемо, щоб в громаді нарешті щось змінилося! А імідж треба формувати справами, а не замовчуванням бардаку, бездіяльності і корупційних схем.

Після першого засідання земельної комісії виклав в фейсбуці перелік питань, які розглядали і які підуть на сесію. Істерика була неймовірна! Державна зрада! Викрив супер-секретну інформацію!.. Вже стільки землі роздали наліво-направо, далі так не буде. Але вони все ще не можуть змиритися, що тепер в сільраді є люди, які не дозволять дерибан, будуть контролювати їх і виносити на загал всі їхні корупційні справи.

- Пропоную завершити розмову все ж позитивом. Поділіться планами, над чим будете працювати наступні 5 років?

- Хотілося б, щоб налагодилась нормальна співпраця з керівництвом сільради і вдалося системно працювати над тим, щоб людям жилося комфортніше. Не запускати з Разумовським автобус за свої гроші, а зробити так, щоб проблем з транспортом не було. Не дивитися, як витрачають по 50 тисяч на підсипання доріг, а зробити капітальні ремонти.

Але якщо ситуація не виправиться, буду шукати інші можливості, щоб принаймні закрити ті кілька важливих справ, про які просили люди перед виборами. Це - світлофор на перехресті в Гаразджі, нова школа і утеплення садочків. Керівники закладів дуже хочуть цього, але бояться вголос говорити і відстоювати, бо переживають за свої робочі місця.

Буду просити обласних та народних депутатів вирішити ці проблеми, якщо наша сільрада не здатна на більше, ніж видавати непотрібні квитки пільговикам і списувати бюджетні гроші на підмітання тротуарів.

Текст: Людмила ЯВОРСЬКА
Фото: Павло БЕРЕЗЮК

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.