Замінила сестрі маму

Дванадцятирічна Марія прокинулася серед ночі від плачу своєї маленької сестрички. Вона підійшла до півторарічної Софійки, узяла її на руки, заспокоїла. Потім замінила їй підгузок і нагодувала. Їхні батьки відсипалися після чергової гулянки, тому будити їх не було сенсу, тим більше, що Марійка звикла турбуватися про сестричку із самого її народження.

Їхня сім’я жила у селі, в старенькій хатині. Марійці дуже рано довелося стати самостійною. Свого батька вона не знала. Мати, поки була одинокою, турбувалася про дочку, а коли у неї з’явився новий чоловік, почала помалу скочуватися донизу як морально, так і фізично. Її новий обранець полюбляв випити і помалу привчив до згубної звички і жінку. Марії тоді йшов восьмий рік. За кілька місяців безпутного маминого життя Марійка зрозуміла, що стала непотрібною ні матері, ні тим більше її чоловікові-алкоголіку. Вона почала самотужки справлятися зі своїми потребами. Сама шукала на кухні їжу, сама доглядала за собою, сама вчила уроки і ходила до школи, при чому дуже добре вчилася. Сусідка, старенька тітка Ганна, підкормлювала дитину.

Коли мати принесла додому новонароджену дитину, Марійка підійшла роздивитися немовля. Мама тицьнула дитя Марії зі словами: «На, бався», і подалася з чоловіком по чергову порцію горілки. Марійка стояла розгублено, тримаючи дитину, а коли маля заплакало, побігла до сусідки. Бабця почала допомагати Марії у догляді за малям. Так і повелося — усі турботи по догляду за дитям лягли на дитячі Марійчині плечі. Їхня мати обходилася лише придбанням сумішей для годування дитини, одягу і підгузків. Усім іншим була змушена займатися Марія. Вона і не скаржилася. Навпаки, була рада, що має сестричку, яку можна обійняти, поцілувати, тішилася її посмішками, дарувала їй ласку і теплоту, які дуже хотіла отримати від мами, але ніколи не отримувала. До того ж, маленька виявилася спокійною і не проблемною дитиною. На час, коли Марія була у школі, просила сусідку-бабусю поглядіти малу. Як верталася, відразу бігла до неї. Правда, у навчанні почала помалу відставати, бо часу на домашні завдання зовсім не мала.

А одного разу їхня мати із вітчимом не повернулися додому. І хоча дівчатка жили практично своїм окремим життям, увечері Марії стало незатишно і моторошно. Цілу ніч вона не могла заснути і сиділа над колискою сестрички, сподіваючись, що ось-ось повернеться, хоча і п’яненька, але їхня мати. Цього не сталося. Минув ще один день, і у хаті закінчилася їжа. Марія побігла по допомогу до бабусі-сусідки. Та забідкалася, дала Марії поїсти, промовляючи: «Треба щось із вами робити». А на наступний день приїхали незнайомі люди і сказали Марії, що їх забирають до дитбудинку. Марійка заплакала. Це було страшно. А особливо лякала її думка, чи не заберуть від неї сестричку. Найгірші очікування справдилися. Дорогою Марійку повідомили, що її сестричку відправлять у інший заклад для менших дітей. Дівчинка заплакала і почала благати, щоб не розлучали її із сестрою. Але працівникам соціальної служби не було діла до переживань нікому не потрібних дітей. Марія кинулася до своєї сестрички-донечки, ридаючи, припала до дитини. Але її силоміць відтягнули і відправили до дитбудинку. Останнє, що чула Марія, були жалібні ридання її Софійки, котрі долинали із автівки, яка віддалялася.

Потягнулися безрадісні дні самотнього життя у дитбудинку, який нагадував Марії тюрму. Дівчинка постійно переживала за Софійку, мучилася, плакала ночами від безпорадності. Відлюдькувата і мовчазна, вона не йшла на контакт із іншими дітьми, просто терпіла життя і не могла знайти найменшого приводу для радості. Одного вечора вона дрімала на своєму ліжку в кутку кімнати, згорнувшись клубочком. Раптом відчула, як хтось гладить її волосся. Вона не поворухнулася. Якась жінка щось шепотіла англійською мовою і ніжно торкалася до дівчинки. Марія підвелася. Побачила перед собою незнайомку із лагідною посмішкою. Поруч стояла її вихователька, яка зазвичай була строгою і жорстокою, але при незнайомці теж натягнула на своє обличчя посмішку. «Ось, Маріє, ця жінка хоче вдочерити тебе, — сказала вихователька. — Вона зі США, хоче забрати тебе із собою». «Я не можу, у мене тут сестричка!» — скрикнула Марія. І раптом побачила, що до кімнати зайшов чоловік. Він теж привітно посміхався і ніс на руках… її Софійку! Марія зі сльозами радості кинулася до сестрички, та і собі потягнула рученята назустріч. Як виявилося, подружжя американців приїхало в Україну, щоби всиновити дитину. Їм дуже сподобалася Софія, а коли дізналися, що у неї є сестра, вирішили удочерити і Марійку.

За кілька днів Марія із Софією разом із Джесікою і Томом уже сиділи в літаку. Марії вони одразу сподобалися. Ніколи раніше вона не знала стільки уваги і посмішок від дорослих. Її серце радісно тріпотіло, дівчинка відчувала — літак перенесе її із сестрою до нового, щасливого і радісного життя.

Ольга Бойчук

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.